
- •Тема 1 : «Характеристики пыдприэмств» 1.Поняття, цілі та напрямки діяльності
- •2.Правові основи функціонування підприємства
- •3.Класифікація підприємств
- •4.Добровільні об*єднання підприємств в систему
- •Тема 2 : «Управління підприємством та структура» 1.Сутність та основні принципи управління підприємством.
- •2.Функції управління.
- •3.Система методів управління
- •3. Спрацювання, амортизація та відтворення основних засобів
- •4. Ефективність відтворення та використання основних засобів
- •Тема 5 «Оборотні засоби підприємства» 1. Структура оборотних засобів.
- •2.Нормування витрат
- •3. Ефективність використання оборотних засобів
Тема 5 «Оборотні засоби підприємства» 1. Структура оборотних засобів.
Для нормального функціонування підприємству необхідно скорочувати час перетворення коштів, що знаходяться в запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості на грошові кошти на розрахунковому рахунку. Зусилля щодо зменшення періоду обігу оборотних коштів (за умов зацікавленості підприємства в продовженні строку сплати кредиторської заборгованості) можуть обернутися зведенням його фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від'ємну величину, коли в підприємства залишиться більше коштів, ніж їх потрібно для безперервної роботи.Під оборотними коштами слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу. оборотні кошти можна класифікувати за сферами обігу. Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція). Склад і структура оборотних коштів
За призначенням у виробничому процесі (за елементами) оборотні кошти можна класифікувати в такі групи:
1) Виробничі запаси - сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонту устаткування, швидкозношувані малоцінні предмети, а також інші предмети, використовувані в процесі виробництва.
Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах.2) Засоби у витратах на виробництво включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва та витрати майбутніх періодів.
2.Нормування витрат
Оборотні фонди підприємства належать до нормованих. Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат.
Норми оборотних фондів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві і розраховують у днях запасу, нормах запасу, гривнях на розрахункову одиницю.
Норма витрат – гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.
Норми класифікуються за наступними ознаками:
А) за призначенням:
- норми витрат сировини;
- норми витрат матеріалів;
- норми витрат енергії;
- норми витрат палива.
Б) масштабом дії
- групові (на однакові види продукції);
- індивідуальні.
В) періодом дії
- річні (для поточного планування);
- перспективні.
Г) ступенем деталізації об’єктів нормування (вузла та вироби в цілому)
Д) ступенем деталізації нормованих ресурсів
- специфіковані (на види ресурсів з конкретними
параметрами);
- зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).
Оборотні фонди нормують наступними методами:
1. Аналітично-розрахунковий метод.
Він базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва
2. Дослідно-лабораторний метод.
Норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень. Його використовують для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.
3. Звітно-статистичний метод.
Його суть полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його застосування допускається тільки як виняток – для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.