
- •Паблік рілейшнз Історичні умови виникнення пр.
- •1.1 Історія розвитку пр
- •Поняття пр
- •Основні напрями пр
- •1.2 Основи пр:
- •1.3 Схема діяльності заходів пр:
- •Відмінність пр від суміжних понять: реклама, маркетинг, пропаганда, журналістика.
- •Види пр.
- •Політичні пр.
- •Урядові пр.
- •Пр в бізнесовій організації.
- •6 Етапів підготовки кризового плану:
- •4 Частини необхідні кожній ефективній кризовій пр-програмі:
Пр в бізнесовій організації.
Завдання ПР у бізнесі полягає не в негайному збільшенні обсягу продаж або збільшені кількості клієнтів (реклама), а у здобутті довіри до компанії.
Способи досягнення цієї мети:
довіра до продукції (послуг) та її якості;
створення дружнього образу через високі етичні норми кампанії;
обізнаністю із внутрішніми справами в організації (відсутність конфліктів і скандалів);
наявністю чистого корпоративного іміджу.
Стратегічне завдання будь-якої бізнес-організації – це бути відомою у суспільстві.
Шляхи досягнення цієї мети, (засоби які використовуються для проведення ПР-кампанії):
Реклама: йдеться не про рекламу конкретного товару, послуг, а бренду – обличчя фірми, організації та пов’язаних із ним символів: емблеми, прапора девізу (слогану), популярної особи, тощо. Нагадування про себе в різних громадських місцях. Ми називаємо це рекламою, тому що розміщення таких символів платне.
Спеціальні події: культурно-мистецькі акції які привертають мас-медіа та викликають повагу і довіру цільових аудиторій.
Спонсорство: демонстрація благодійності організації.
Публікації: це спосіб ґрунтовно повідомити про поточну діяльність організації, її фінансовий стан, плани та перспективи розвитку своїм цільовим аудиторіям, мас-медіа, партнерам, інвесторам та ін.
Паблісіті: налагодження постійного зв’язку із пресою, а точніше із тими людьми які приймають рішення щодо публікації бажаного для організації матеріалу (провідні репортери, редактори).
Виставки.
Кризові ПР.
Найпростіша криза – конфлікт.
Кризова ситуація – це вже зруйнована система.
Криза відразу стає новиною подією для ЗМІ.
Аспекти кризової ситуації:
подія сталася, її вже не змінити;
інформаційне висвітлення події великою мірою починається розвиватися незалежно від організації;
негайно слід зайнятися "лікуванням" інформаційного висвітлення події.
Мас-медіа можуть виступати як в ролі друга, так і в ролі ворога. У зв’язку із тим треба враховувати такі позиції спілкуючись із представниками ЗМІ:
фраза "без коментарів" тільки посилить ворожість;
завжди старайтеся допомогти;
знайте про час виходу теленовин і газет, не збирайте прес-конференції, коли цей строк позаду;
знайомтеся із журналістами заздалегідь, це допоможе дізнатися про технологію їх роботи, а вони будуть знати про вас і вашу роботу.
6 Етапів підготовки кризового плану:
1. Аналіз можливого набору проблем.
2. Підготовка плану.
3. Відбір команди.
4. Забезпечення засобами зв’язку.
5. Тренування.
6. Ділові ігри.
4 Частини необхідні кожній ефективній кризовій пр-програмі:
1. Ідентифікація галузей ризику.
2. Відвернення виникнення криз.
3. Підготовка (щоб уміти швидко діяти, коли криза виникне).
4. Менеджмент кризи.
Підготовка до кризи має включати:
- визначення команди з можливими варіантами замін і чітко окресленими ролями учасників;
- підготовка набору процедур, які зможуть розв’язати виникаючі випадковості;
- системи фізичної підтримки ситуації, які дадуть можливість управляти кризою незалежно від можливого руйнування самої організації;
- тренування всіх членів організації, котрі будуть задіяні в разі виникнення кризи.
Принципи кризових ПР:
Необхідною є моментальна реакція на запити преси.
Тільки відомі факти можна обнародувати, слід уникати здогадів про причини і жертви.
Як тільки достатній обсяг тяжких новин зібраний, слід негайно провести прес-конференцію (видати якомога більше інформації, відповісти на всі запитання).
Обов’язкова присутність на прес-конференціях перших осіб.
Приділяти особливу увагу родичам постраждалих.
Типові помилки при зіткненні із кризою:
Нерішучість, що створює у публіки відчуття некомпетентності й брак підготовки;
Наведення "туману", яке веде до відчуття нечесності й нечутливості.
Заходи у відповідь, які збільшують напруженість, а не зменшують її.
Ухиляння, яке створює великі проблеми, оскільки ніщо не може замінити правди.
Розпатякування, яке заміняє дію розмовами.
Конфронтація "підгодовує" кризу, не даючи їй згаснути.
Судовий розгляд, ще більшою мірою привертає увагу до кризи.