
- •Паблік рілейшнз Історичні умови виникнення пр.
- •1.1 Історія розвитку пр
- •Поняття пр
- •Основні напрями пр
- •1.2 Основи пр:
- •1.3 Схема діяльності заходів пр:
- •Відмінність пр від суміжних понять: реклама, маркетинг, пропаганда, журналістика.
- •Види пр.
- •Політичні пр.
- •Урядові пр.
- •Пр в бізнесовій організації.
- •6 Етапів підготовки кризового плану:
- •4 Частини необхідні кожній ефективній кризовій пр-програмі:
Види пр.
Розглянемо окремо всі типи ПР.
Політичні пр.
Політичні ПР в першу чергу включають в себе виборчі технології. При цьому поведінка ПР-спеціалістів іде шляхом апробованим в рекламі. Тому носії реклами які використовуються одні і ті ж самі: білборди (Billboards)), плакати, листівки.
Цілі політ. ПР:
сформувати характерні риси певного кандидата політ. організації
донести його образ до виборців
розробка контрпропаганді і негативної реклами стосовно конкурента
можлива кампанія направлена в бік зменшення голосів у супротивника (тоді коли своїх голосів набрати більше неможливо).
5 основних характеристик виборчих технологій:
1. системність: у повідомленнях, які розробляються, не може бути нічого випадкового, все має виходити з єдиного образу;
2. плановість: кампанія, як правило, розбивається на декілька етапів, в межах яких відпрацьовується свій набір тем;
3. обмеження кількості тем: ні в якому разі не можна говорити про все, в цьому випадку масова свідомість отримає занадто розмитий образ;
4. багатоканальність: необхідно впливати на аудиторію за допомогою всього спектра комунікативних каналів (ЗМІ, реклама, чутки, анекдоти, карикатури, тощо);
5. "жорсткість": менеджеру кампанії слід дотримуватись обраної стратегії, не відволікатись на поради і вказівки.
Етапи виборчої кампанії:
висування кандидатів;
передвиборча боротьба;
підбиття підсумків виборів.
Складові виборчої кампанії:
аналіз виборчої ситуації;
розробка виборчої стратегії;
діяльність з реалізації виборчої стратегії.
Важливим елементом проведення виборчої кампанії є соціологічні дослідження які дають наступну інформацію:
спектр політичних орієнтацій жителів округу;
інтенсивність політичної орієнтації основних соціальних груп населення округу;
визначення соціально-політичного портрета кандидата, очікуваного виборцями округу.
Урядові пр.
Завданням урядових ПР має бути не те, щоб населення полюбило владу, а те, щоб воно почало її хоча б поважати.
На Заході існує контроль з боку платників податків, опозиції та мас-медіа.
Завдання служби ПР уряду:
довгочасне планування ПР роботи;
поширення "ідеї дня" за допомогою всього апарату, коли вся президентська команда говорить "одним голосом" (екс-міністри України після відставки), що не дає виходу конфліктуючих між собою повідомлень (Тимошенко – Порошенко);
незалежність від центральних, провладних ЗМІ;
підготовка повідомлень, готових для безпосереднього використання всіляких ЗМІ;
доводити до відома суспільства через ЗМІ плани уряду на майбутнє з використанням зворотного зв’язку;
вплив на місцеву аудиторію за допомогою поїздок з виступами, використання супутникових технологій, розсилання готових статей.
Принципи які характеризують роботу урядових ПР:
системність: планова робота, яка спирається на серйозні соціологічні дослідження, котрі дають змогу об’єктивно оцінювати результати роботи урядових структур;
регулярність: будь-який потік інформації стає діючим лише в тому випадку, коли він регулярний (Німеччина – 1 раз на тиждень прес-конференція всіх представників міністерств);
щирість і достовірність: уряд, що перебуває під контролем суспільства, має чесно інформувати суспільство про свої дії (Україна – немає громадського контролю та опозиційного, тому влада не відповідає не перед ким, немає механізму покарання влади за неправомірні дії та невиконані обіцянки);
повнота: не може бути зон закритих від критики та від висвітлення;
координація: всі урядові служби мають говорити єдиною мовою.
Урядові ПР дають можливість:
акцентувати ту чи іншу тему;
відволікати громадську думку від тієї чи іншої проблеми;
подавати проблему в потрібному ракурсі;
організовувати підтримку урядових починань шляхом використання "голосу громадськості";
формувати громадську думку.