Тема № 14. Порушення функцій нервової системи

І. Повторення:

Функції організму поділяють на соматичні і вегетативні.

Соматичні функції: це чуттєве сприйняття порушень і рухові реакції, що здійснюються скелетною мускулатурою. Соматична нервова система ( анімальна) забезпечує сенсорні і моторні функції організму.

Вегетативні функції - від них залежить обмін речовин в організмі ( кровообіг, дихання, травлення, виділення і т. д. ріст і розмноження). Вегетативна нервова система забезпечує регуляцію внутрішніх органів, потових залоз, обміну речовин, вона підтримує гомеостаз, виконує адаптаційно - трофічну роль.

Вегетативна ( автономна) нервова система складається з двох частин: симпатичної і парасимпатичної. Більшість органів іннервується як симпатичними так і парасимпатичними відділами вегетативної нервової системи.

Парасимпатичний відділ іннервує:

1. посмуговані м’язи;

2. гладкі м’язи матки;

3. більшість кровоносних судин;

4. сечоводи;

5. потові залози;

6. волосяні фолікули шкіри;

7. селезінку;

8. надниркові залози;

9. гіпофіз.

При подразненні симпатичних нервів:

• поліпшується кровообіг: звужуються судини ( крім судин серця, мозку, скелетних м’язів, що працюють) зростає рівень АТ;

• розширюються бронхи;

• збільшується частота і глибина дихання;

• зростає легенева вентиляція;

• покращується постачання систем організму поживними речовинами;

• підвищується обмін речовин, енергії;

• підвищується рівень глюкози в крові.

• Симпатичні нерви блокують:

• секрецію, моторику і всмоктування (маальбсорбція) в шлунково- кишковому тракті;

• розширюють зіницю ока.

Діяльність симпатичної частини вегетативної нервової системи збільшує резервні можливості кожної з функціональних систем.

При подразненні парасимпатичних нервів:

з боку ССС:

• зменшується сила і частота серцевих скорочень;

• розширюються судини;

• падає AT;

• дихання стає не частим і поверхневим;

• звужуються бронхи;

• зменшується легенева вентиляція;

• звужується зіниця.

з боку ЖКТ:

• збільшується секреція, моторика і всмоктування ( маальбсорбція);

• розслабляються сфінктери;

• скорочується мускулатура травного каналу;

• зменшується обмін речовин і енергії;

• знижується рівень глюкози в крові.

Органи чуття ( organa sensuum) - це анатомічні рецептори, які сприймають енергію зовнішнього подразнення, трансформують її в нервовий імпульс і передають його в мозок, де цей імпульс аналізується.

Розрізняють:

1. екстерорецептори - несуть інформацію в ЦНС про зміну навколишнього середовища;

2. пропріорецептори - несуть інформацію про положення тіла у просторі;

3. інтерорецептори - несуть інформацію про найтонші зміни внутрішнього середовища організму ( знаход. у внутр. органах);

4. хеморецептори - про зміни хімічного та газового складу крові;

5. осморецептори - про зміни осматичного тиску крові;

6. терморецептори - про зміни температури;

7. волюмрецептори - сприймають ані про об’єм крові, що протікає до лівого передсердя;

8. механорецептори - реагують на тиск та розтягування органа.

Для того, щоб виникло відчуття, потрібні такі ланки одного процесу, як:

1. Рецептор - що сприймає подразнення;

2. Нерви - по яких передається подразнення;

3. Мозок - де воно перетворюється у факт свідомості.

Увесь цей апарат І.П.Павлов назвав АНАЛІЗАТОРОМ.

Залежно від вчення Павлова про дві сигнальні системи всі аналізатори можна поділити на 2 групи:

І. Аналізатори першої сигнальної системи ( конкретно-споглядальне мислення)

А) аналізатори зовнішнього світу:

1 Екстерорецептори: органи шкірного відчуття, слуху, зору, смаку, нюху.

Б) аналізатори внутрішнього світу організму:

1. Пропріорецептори, що несуть подразнення від органів травного життя ( м’язово-суглобове відчуття);

2. Інтерорецептори, що несуть подразнення від органів рослинного життя ( нутрощі, судини).

2. Аналізатори другої сигнальної системи ( абстрактно-логічне

мислення)

1. Аналізатори усної мови;

2. Аналізатори письмової мови.

Робота аналізаторів починається з прийняття рецепторами фізичної чи хімічної енергії, які потім трансформуються у нервові імпульси. По чутливих (аферентних) шляхах імпульси проводяться до відповідних сенсорних зон кори головного мозку, де формується специфічне відчуття - зорове, слухове, тактильне і т.д.

Для розвитку інтелекту людини, її психічної діяльності потрібна інформація, що надходить із зовнішнього середовища завдяки аналізаторам. Внаслідок аналізу сенсорної інформації виникає суб’єктивне відображення об’єктивної реальності. Це дає можливість пристосуватись до умов навколишнього середовища.

Інформація, що надходить із внутрішнього середовища організму, має значення у механізмах фізіологічної регуляції функцій.