Давання хабара (ст. 369)

Безпосереднім об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є правильна діяльність державного апа­рату, апарату органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, окремої організації, установи, підприємства (незалежно від форми власності), зміст якої визначається законодавством України, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій.

Давання хабара з об'єктивної сторони полягає в передачі службовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь чи користь третьої особи дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, які службова особа повинна була або могла виконати з використанням влади чи службового становища.

Цей злочин вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо запропонований ха­бар не прийнято, дії хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара. Таким чином, правова оцінка дій особи, яка дає хабар, залежить певною мірою і від дій особи, яка одержує хабар.

З суб'єктивної сторони давання хабара характеризується ли­ше прямим умислом.

Суб'єкт злочину загальний.

Частина 2 ст. 369 вчинено повторно

Частина 3 ст. 369 передбачає дві спеціальні підстави звільнен­ня хабародавця від кримінальної відповідальності: 1) якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара; 2) якщо після давання хабара він добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього органу, наділеному законом правом на порушення кри­мінальної справи.

Крадіжка (ст. 185).

Об’єкт право власності.

Частина 1 ст. 185 визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб ви­лучення такого майна — таємність.

Об'єктивна сторона крадіжки виражається в дії — таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна.

З суб'єктивної сторони крадіжка передбачає прямий умисел за якого винний усвідомлює, що вилучає чуже майно таємно.

Закінченою крадіжка визнається з моменту вилучення майна отримання винним можливості хоча б початкового розпорядженні вилученим (сховати, передати, викинути тощо).

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Кваліфікованими та особливо кваліфікованими складами крадіжки є вчинення її:

• повторно та за попередньою змовою групою осіб (ч. 2);

• поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або

• що завдала значної шкоди потерпілому (ч. З );

• у великих розмірах (ч. 4);

• в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5).

Грабіж (ст. 186)

Безпосередній об’єкт право власності, додатковий – здоров’я особи.

З об'єктивної сторони грабіж, виражається у відкритому викраденні — вилученні чужого майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють те, що вчиняється. При цьому винний також усвідомлює, що його дії помічені, усвідомлюються цими особами, але ігнорує це.

Грабіж, як і крадіжка, вважається закінченим з моменту вилучення майна і отримання початкової можливості розпорядитися ним як своїм власним.

З суб'єктивної сторони грабіж передбачає прямий умисел.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочи­ну (ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів: 1) грабіж, поєднаний з на­сильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; 2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Іншими кваліфікуючими грабіж ознаками є вчинення його повторно та за попередньою змовою групою осіб (ч. 2), а особливо кваліфікуючими - поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та завдання значної шкоди потерпілому (ч. 3), а також грабіж у великих (ч. 4), особливо великих роз­мірах та вчинений організованою групою (ч. 5 ст. 186) .