Хуліганство (ст. 296). Види хуліганства.

Основним безпосереднім об’єктом хуліганства є громадський порядок, додатковим – можуть виступати здоров’я особи, власність тощо.

Хуліганством називається грубе порушення громадсь­кого порядку (громадського спокою, громадської мораль­ності), що вчинюється з хуліганських мотивів і виражає явну неповагу до суспільства.

Залежно від ступеня суспільної небезпечності хулі­ганство поділяють на три види: просте (ч. 1), злісне (ч. 2 і 3) і особливо злісне (ч. 4 ст. 296 КК).

Простим хуліганством називаються грубе порушення громадського порядку і явна зневага до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ч. 1 ст. 296 КК кваліфікуються дії, що містять всі ознаки хуліганства,— грубо порушують громадсь­кий порядок і виражають явну неповагу до суспільства.

Злісним визнається хуліганство, передбачене ч. 2 і ч. З ст. 296 КК.

Частина 2 ст. 296 КК передбачає відповідальність за хуліганські дії, вчинені групою осіб.

Хуліганство визнається злісним і кваліфікується за ч. З ст. 296 КК, якщо винний вчинив опір особам, які присікли його хуліганські дії—представники влади, представники громадськості, що виконують обов'язки з охорони громадського порядку, інші громадяни, які припиняли хуліганські дії.

Хуліганство визнається злісним за ознакою наяв­ності минулої судимості (ч. З ст. 296 КК) за умови, що ця судимість не знята або не погашена у встановленому по­рядку.

Особливо злісним ( ч. 4 ст. 296.) називається таке хуліганство, при вчиненні якого винний застосовував чи пробував застосу­вати вогнепальну зброю, ножі, кастети чи іншу холодну зброю, а також інші предмети, що були спеціально пристосовані для завдання тілесних ушкоджень.

Суб'єктивна сторона характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства.

Відповідальність за хуліганство настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

Бандитизм (ст. 257)

Об’єктом злочину є безпека особи, суспільства і держави від діяльності злочинних організацій.

Об’єктивна сторона передбачає:

• організація озброєної банди;

• участь у банді;

• участь у вчинюваному бандою нападі.

• Кожна із цих форм містить ознаки закінченого злочину.

Бандою називається злочинне угруповання, що ха­рактеризується такими ознаками:

• двоє і більше членів;

• стійкість групи, її стабільність і згуртованість, тобто наявність планів на вчинення певної (невизначеної) кіль­кості злочинів, або хоча б і одного, але такого, що вима­гає занадто ретельної і всебічної підготовки, наприклад, пограбування банку;

• озброєність групи, тобто наявність вогнепальної чи холодної зброї хоча б у одного із членів банди, про що відомо іншим членам банди;

• мета створення банди — вчинення нападів на фізичних і юридичних осіб (на громадян або організації).

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Суб’єкт спеціальний. Відповідальними за бандитизм є особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (ч. 2 ст. 22 КК).

Одержання хабара (ст. 368)

Безпосереднім об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є правильна діяльність державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, окремої організації, установи, підприємства (незалежно від форми власності), зміст якої визначається законодавством України, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій.

Хабар — це незаконна винагорода матеріального характеру, тобто предмет хабара має виключно матеріальний характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, користування майном або право вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара у будь-якому вигляді.

Одержання хабара вважається закінченим з моменту, коли слу­жбова особа прийняла хоча б частину хабара.

Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується ли­ше прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.

До кваліфікованих видів злочину закон відносить одержання хабара: 1) у великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає відповідальне становище; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) повторно; 5) поєднане з вимаганням хабара (ч. 2 ст. 368); до особливо кваліфікованих — одержання хабара: 1) в особливо великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч. З ст. 368).

Суб'єктом одержання хабара може бути лише службова особа.