Умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах (ст. Ст. 116 – 118).

Об’єкт злочину – життя людини.

Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116)

Передбачає кримінальну відповідальність за вбивство, яке було вчинене у стані фізіологічного афекту.

Вбивство вважається вчиненим у стані фізіологічного афекту за наявності таких умов:

1. Якщо сильне душевне хвилювання (афект) виникло у відповідь на протизаконні дії потерпілого і викликало намір убити його.

2. Якщо фізіологічний афект виник:

а) внаслідок насиль­ства потерпілого над винним чи його рідними (близькими)

б) внаслідок тяжкої образи потерпілим винного - грубого і цинічного приниження гідності особи чи

в) внаслідок інших протизаконних або грубо аморальних дій потерпілого, якщо ці дії спричинили чи могли спричинити тяжкі наслідки для винного чи його близьких (знищення майна, приниження гідності та ін.).

Відповідальними за ст. 116 КК є осудні особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини(ст.117)

Вбивство, передбачене ст. 117 КК, має лише йому при­таманні специфічні властивості:

1. Таке вбивство вчинює мати і позбавляє життя своєї дитини.

2. Вбивство вчинюється матір'ю під час пологів або ж відразу після них.

3. Вбивство спрямоване на життя новонародженої дити­ни, яка тільки ще народжується або яка тільки що народи­лася.

Стаття 117 КК передбачає відповідальність за вбивство, яке було вчинене матір'ю під час пологів, або відразу після них. Якщо після пологів минув деякий час, то заподіяне вбивство, хоча б і матір'ю своєї новонародженої дитини, не може кваліфікуватися за ст. 117 КК.

Відповідальними за ст. 117 КК є особи, яким виповни­лося чотирнадцять років.

Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118).

Кримінальна відповідальність за вбивство, передбачене ст. 118 КК, настає лише тоді, коли воно було вчинене у стані необхідної оборони, але винний явно, безсумнівно перевищив її межі.

Відповідальність за ст. 118 КК настає з шістнадцяти років.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом.

Вбивство через необережності (ст. 119)

Від усіх інших видів убивство, передбачене ст. 119 КК, від­різняється тільки ознаками суб'єктивної сторони - воно вчи­нюється необережно.

Від необережного вбивства необхідно відрізняти невин­не заподіяння смерті (казус), коли особа не могла передба­чити настання таких наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Частина 2 ст. 119 КК передбачає відповідальність за вбив­ство через необережність двох чи більше осіб.

Кримінальна відповідальність за необережне вбивство настає з шістнадцяти років.

Суб’єктивна сторона – необережність у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Поняття та види тілесних ушкоджень ( ст. Ст. 121, 122, 125 )

Злочинами проти здоров'я називаються суспільне не­безпечні навмисні чи необережні дії (або бездіяльність), спрямовані на заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи.

Найбільш поширеними злочинами проти здоров'я є ті­лесні ушкодження.

Тілесним ушкодженням називається протизаконне і винне заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи, яким по­рушено анатомічну цілість або фізіологічні функції тка­нин чи органів потерпілого, при посяганні на здоров'я.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121)

Згідно з законом тяжкими тілесними ушкодженнями визнаються такі з них, які були :

• небезпечними для життя у момент їх заподіяння або

• спричинили втрату будь-якого органа або втрату його функцій,

• душевну хворобу або

• інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше, ніж на одну третину, або переривання вагітності чи невиправне знівечення обличчя.

Суб'єктивна сторона діяння характеризується умислом (прямим чи непрямим).

Кваліфікуючими ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження є вчинення його:

• способом, що має характер особ­ливого мучення;

• групою осіб;

• з метою залякування потерпілого або інших осіб;

• на замовлення;

• коли воно спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121).

Відповідальності за тяжке тілесне ушкодження підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (ч. 2 ст. 22 КК України).

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122)

Умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження характе­ризуються такими ознаками:

1) у момент заподіяння вони не небезпечні для життя потерпілого;

2) не мають наслідків, передбачених ст. 121 КК України;

3) спричинюють тривале порушення функцій будь-якого органу;

4) спричинюють інший тривалий розлад здоров'я.

Суб'єктивна сторона характеризується умислом (прямим або непрямим).

Кваліфікуючими ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 122) є вчинення його з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій.

Відповідальність за тілесні ушкодження середньої тяжкості настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК України).

Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125)

Легкими тілесними ушкоджен­нями визнаються такі, що:

а) не містять ознак тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень;

б) викликають короткочасний розлад здоров'я (ч.2 ст.125)

в) короткочасну втрату працездатності.(ч. 2 ст. 125)

Частина 1 ст. 125 КК передбачає відповідальність за умисні легкі тілесні ушкодження, які не спричинили наслідків, зазначених у ч. 2 ст. 125 КК, тобто не спричинили ні короткочасного розладу здоров'я, ні короткочасної втра­ти працездатності.

Суб'єктивна сторона характеризується умислом (прямим або непрямим).

Кримінальна відповідальність за умисні легкі тілесні ушкодження настає з шістнадцяти років