Мета покарання у кримінальному праві.

Метою покарання є:

1. Кара як відплата за вчинене;

2. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом активного примусового впливу на свідомість засудженого внести корективи в його життя, змусити додержуватися положень кримінального закону або, ще краще, прищепити, нехай навіть під страхом покарання, законослухняність, повагу до закону. Досягнення такого результату прийнято називати юридичним виправленням.

3. Метою є попередження вчинення нових злочинів самим засудженим ( спеціальна превенція ).

4. Метою є попередження вчинен­ня злочину з боку інших осіб є (загальна превенція).

5. Відновлення соціальної справедливості.

Згідно чинного законодавства покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особам

Поняття, система та види покарань.

Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Система покарань, встановлена в ст. 51 КК, містить в собі такі види покарань:

1. Штраф - ст. 53 КК;

2. Позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу - ст. 54 КК;

3. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю - ст. 55 КК;

4. Громадські роботи - ст. 56 КК;

5. Виправні роботи - ст. 57 КК;

6. Службові обмеження для військовослужбовців - ст. 58 КК;

7. Конфіскація майна - ст. 59 КК;

8. Арешт - ст. 60 КК;

9. Обмеження волі - ст. 61 КК;

10. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців - ст. 62 КК;

11. Позбавлення волі на певний строк - ст. 63 КК;

12. Довічне позбавлення волі - ст. 64 КК.

Отже, КК передбачає 12 видів покарань.

Усі покарання, що входять у систему, можуть бути класифіко­вані за певними ознаками, закріпленими у кримінальному законі.

За порядком призначення покарань ст. 52 КК підрозділяє всі покарання на три групи:

а) основні покарання;

б) додаткові покарання;

в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

2. За суб'єктом, до якого застосовуються покарання, вони класифікуються на загальні і спеціальні.

3. За можливістю визначення строку пока­рання всі покарання поділяють на строкові і безстрокові покарання.

Примусові заходи медичного характеру.

^{Примусові заходи медичного характеру — це надання на підставі закону за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила су­спільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою обов'язкового лікування психічно хворого, охорони прав і законних інтересів його та інших осіб, а також запобігання вчиненню особою, до якої застосовано такі заходи, нових суспільне небезпечних діянь.}

^{Примусовими заходами медичного характеру є:}

^{1) надання амбулаторної психіатричної допомоги;}

^{2) поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно ;небезпечних діянь. Тобто, закон передбачає можливість надання певним особам не лише стаціонарної, а й амбулаторної психіатричній допомоги, а також визначає мету примусових заходів медичного характеру. Ці заходи не є покаранням. Водночас примусові заходи медичного характеру не є видом звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від покарання та його відбування.}

^{Відповідно до ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які:}

^{1) вчинили у стані неосудності суспільне небезпечні діяння. Такі особи не підлягають кримінальній відповідальності (ч. 2 ст.19КК);}

^{2) вчинили у стані обмеженої осудності злочини. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності (ст. 20 КК);}

^{3) вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку. Ці особи не підлягають покаранню. До них за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вони можуть підлягати покаранню (ч. З ст. 19 КК);}

^{4) вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання. Такі особи можуть бути звільнені від подальшого відбування покарання, й суд вправі застосувати до них примусові заходи медичного характеру чи передати на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (п. З ст. 93, ч. 6 ст. 94 КК, ч. 2 ст. 408 КПК). У разі припинення примусових заходів медичного характеру такі особи можуть підлягати подальшому відбуванню покарання (ч. 4 ст. 95 КК).}

^{Застосування примусових заходів медичного характеру є правом, а не обов'язком суду.}

^{Законом передбачено чотири види примусових заходів медичного характеру:}

^{1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;}

^{2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;}

^{3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;}

^{4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом}