Розділ 2.2 Способи перекладу гумору у оповіданнях о.Генрі

В українській періодиці перші переклади творів О. Генрі, як і перші згадки про нього з’явились у 1924 році і належать перу відомого гумориста Остапа Вишні. У 1956 році в Києві, у Державному видавництві художньої літератури виходить друком ще одна збірка оповідань “Дари волхвів” у перекладі В. Горбатька. Крім того перекладами оповідань О. Генрі на українську мову займались О. Логвиненко, М. Дмитренко, В. Мусієнко, М. Тупайло, Т. Тихоновій та ін.

О. Генрі, будучи майстром у створенні іронічного і комічного образу, вдало використовував різні стилістичні прийоми: метафори, порівняння, цитати, парадокси, перифрази, можна також зустрітись з фразеологізмами, реаліями, риторичними питаннями, які зазвичай викликають певні труднощі при перекладі. Тому, варто приділити увагу способам, якими користувались українські перекладачі для адекватного перекладу цих стилістичних засобів , що є необхідними для збереження гумористичного ефекту у тексті перекладу.

Реалії, як одиниці безеквівалентної лексики, у творах американського письменника О. Генрі допомагають створювати гумор але водночас становлять найбільші труднощі при перекладі. Складність полягає в тому, що для перекладу їх не існує відповідників, які б разом з передачею специфічної інформації відображали національний колорит, мали б ті ж конотації емоційного, смислового та стилістичного характеру, що супроводять реалії в оригінальному тексті. Дослідженню реалій присвячено багато праць відомих перекладознавців, а саме – С. Флоріна, С. Влахова, О.Ф. Бурбака, Р.П.Зорівчак, О. Кундзіча, А.В. Суперанської, Я.І. Рецкера, А.В.Федорова, А.Д. Швейцера.

Основні їх види та засоби перекладу мовностилістичних засобів реалізації гумору і реалій українською мовою різними перекладачами:

1. Для перекладу власних імен – прізвищ і прізвиськ персонажів і власних імен, які мають національне звучання, перекладачі в основному послуговувалися прийомом транслітерації та транскрипції.

Для створення колоритних образів О. Генрі нерідко використовує прізвиська вказуючи тим самим на прикметні риси характеру, зовнішності, діяльності його носія. Тому при перекладі антропонімів імена, як правило, транскрибуються, а прізвиська перекладаються (калькуються):

“Why,' says Uncle Emsley, 'she's gone riding with Jackson Bird, the sheep man from over at Mired Mule Canada” [8] (“Пімієнтські млинці”).

“А вона, – каже дядечко Емслі, – поїхала з Джексоном Птицею, вівчарем з улоговини Дохлого Мула” [7] (Пер. М. Дмитренка).

“А вона, – каже дядечко Емслі, – поїхала на прогулянку із вівчарем на ім’я Джексон Птах, що з виярка Забрьоханий Віслюк” [8] (Пер. В. Горбатька).

До калькування вдаються обидва фахівці і при перекладі географічної назви. “He was shaven, and his coat was decent and his neat black, ready-tied four-in-hand had been presented to him by a lady missionary on Thanksgiving Day” [8] ("Фараон і хорал").

“Він був поголений, його піджак мав пристойний вигляд, а красиву чорну краватку подарувала йому в День Подяки* дама-місіонерка” [8] (Пер. Ю. Іванова).

*День Подяки (останній четвер листопада) – американське свято, яке запровадили ранні колоністи Нової Англії на ознаменування першого врожаю, що зібрали в Новому світі. – Прим. перекл.

Як бачимо, перекладач використовує напівкальку з підрядковим поясненням, що дозволило включити додаткову інформацію для україномовного читача.

2. Фразеологічні одиниці також використовуються для творення гумору. Працюючи з цими конструкціями, перекладачі здебільшого користувалися прийомом описового перекладу або ж добирали ситуативні відповідники, як-от:

“Have I been sodded down with Johnson grass by a pink-eyed snoozer, or what?” [8] (“Пімієнтські млинці”).

“Мабуть, цей червоноокий лайдак нагодував мене якоюсь блекотою, як ти гадаєш?” [8] (Пер. В. Горбатька).

“Виходить, оте руде ледащо зовсім забило мені памороки. Чи як?” [7, с. 373] (Пер. М. Дмитренка).

“... what was all this zizzaparoola he gives me about pancakes?” [8] (“Пімієнтські млинці”).

“А що ж він мені спагеті на вуха вішав про якісь млинці?” [8] (Пер. В. Горбатька).

“Чого ж тоді він плів мені всякі дурниці про млинці?” [7] (Пер. М. Дмитренка).

Зрідка перекладачі калькують фразеологізм або дещо трансформують його аби не порушити мети й структури: “…'twas like trying to dig a prairie dog out of his hole with a peanut hull” [8] (“Пімієнтські млинці”).

“... і це було схоже на спроби виманити з нори лугового собаку за допомогою арахісової шкаралупи” [8] (Пер. В. Горбатька).

“... тільки це все одно, що викопати лугового собаку з його нори шкаралупою земляного горіха” [7] (Пер. М. Дмитренка).

3. Відхилення від літературної норми. У своїх новелах американський автор вживає просторіччя, діалекти, жаргони і сленг. Так, в творі “Фараон і хорал” О. Генрі часто використовує жаргонну назву поліцейського – the cop. Знаходить її функціональний аналог у рідній мові й український перекладач – фараон.

4. Інколи для досягнення гумористичного ефекту використовуються реалії. Вони, як одиниці без еквівалентної лексики, слова і словосполучення окремої мови, становлять чималу перешкоду при перекладі. У такому випадку слід використати певні трансформаційні прийоми, додати від себе певні лексичні елементи, вилучити з тексту оригіналу окремі лексеми: The frying-pan seemed to be held inactive – Сковорода, очевидно, гуляла.

Реалії-міри також інколи використовуються автором для створення іронічного ефекту

“Start her off, now--pound of flour, eight dozen eggs, and so on. How does the catalogue of constituents run?” [8,] (“Піієнтські млинці”).

“Нумо, поїхали: фунт борошна, вісім дюжин яєць і так далі. Що там сказано у спискові інгредієнтів?” [8] (Пер. В. Горбатька).

“Починайте... фунт борошна, вісім дюжин яєць і так далі. Що там іще в списку складників?” [7] (Пер. М. Дмитренка).

Транскрибування з поясненнями у зносках зберігає національний колорит твору, однак, доволі важкими стають читання і сприйняття, тому перекладачі вдало дібрали функціональний аналог лексем. Переклад за допомогою функціонального еквівалента є досить адекватним, якщо поодинокі випадки заміни реалії-міри на нейтральну суттєво не вплине на колорит твору в цілому. Тому один із перекладачів вдається саме до цього прийому. Отже, порівняємо тексти оригіналу і переклади:

“One day I gets all ensnared up in aspirations for to eat some canned grub that hasn't ever mooed or baaed or grunted or been in peck measures” [8] (“Пімієнтські млинці”).

“І от одного разу мені наче перед погибеллю закортіло з’їсти чогось консервованого, що ніколи не мукало, не мекало, не рохкало і чого ніколи не відмірювали мірами ємкості сипких тіл” [7] (Пер. М. Дмитренка).

“Якось мною заволоділо нестримне бажання поїсти якихось консервованих харчів, що ніколи не мукали, не бекали, не хрокали і кількість яких не вимірювалася квартами та галонами” [8] (Пер. В. Горбатька).

5. Як правило використання явних граматичних та фонетичних помилок у мовленні персонажа створює комізм ситуації. Неправильна орфографія підкреслює особливості вимови персонажа, який погано володіє мовою оригіналу. Ламана мово іноземця, який не знає мови оригіналу передається шляхом функціонального перекладу.

Яскраво це показано в уривку роману О. Генрі “Королі і капуста” :“Ver-r-ree fine. Gr-r-r-racias the American gentle meen, the so esplendeed moosik as to playee”. Цей уривок з роману яскраво ілюструє неграмотну мову латиноамериканця, в якій розтягнуті склади та подовжений звук “r” свідчить про специфіку іспанської мови. Такі особливості мовлення при перекладі можуть відтворюватися за допомогою таких прийомів: ламаної мови, невірно вживаних граматичних категорій та невірної мови. Наведений приклад має в українській мові такий вигляд: “Д-дуже гарно. Gr-r-racias американським джентльменам за такий прекрасний музика.” (Пер. В. Мисика) У цьому ж творі незвичайно змішуються три мови у репліці одного з героїв, іспанця за походженням, що розмовляє англійською, але намагається імітувати німецький акцент: “Thou knowest, also amigo Rafael, that I have been a gatherer of curious” – “ Тобі відомо amigo Рафаель, що я так збираю всякі рідкості.” (Пер. В. Мисика) Суфікс –est у дієслові to know натякає на німецьку вимову, а звертання “amigo Rafael” свідчить про іспанське походження героя.

6. В Україні важко переоцінити заслугу Остапа Вишні в популяризації мистецького доробку О. Генрі. У його перекладах простежується збереження наративних особливостей твору. [6]. Перекладач вдало передає і експліцитні звернення наратора до читача, не порушуючи змісту і структури тексту. Яскравим підтвердженням цього є уривок з новели “Кульбаба”:

“It was a day in March. Never, never begin a story this way when you write one. No opening could possibly be worse. It is unimaginative, flat, dry and likely to consist of mere wind. But in this instance it is allowable. For the following paragraph, which should have inaugurated the narrative, is too wildly extravagant and preposterous to be flaunted in the face of the reader without preparation” [10].

“Був березневий день. Коли ви пишете оповідання, ніколи не починайте так. Нема гіршої передмови. Невиразно, плесковато, сухо, ніби вітром підбито. Але в цьому разі можливо. Бо подальший вступ, що з нього, власне, треба було розпочати повістку, надто дикий, і неподібний, щоб можна було шпурнути його читачеві в лице без підготовки” [7].

Як бачимо, фрагмент перекладено майже дослівно. Лише при перекладі to consist of mere wind, перекладач інтерпретує по-своєму, переклавши “ніби вітром підбито”.

З метою доброго розуміння новою читацькою аудиторією незвичайних у перекладі англійських слів та виразів перекладач генералізує або ж українізує їх, подаючи свої відповідники, інтерферуючи своє бачення на письменницький текст: Schulenberg’s Home Restaurant він називає “Шуленберговими хатніми обідами” чи “Шуленберговою їдальнею”, район Manhattan – Нью-Йорком, soup – юшкою, а this time of the year - сезоном.

Тут є сенс говорити і про наратора-перекладача, який не лише інтерпретує текст засобами перекладознавства, але й вносить свої особливості в художній твір, звичайно, не нівелюючи його, не порушуючи цілісної картини художнього світу твору. Для цього перекладач, як і автор, говорить від імені наратора, і промовляє так, ніби він і є наратором” [6].

Та інколи О. Вишня надто вільно інтерпретує текст, вносить своє ставлення та оцінку:

“It is not difficult to open an oyster with a sword” [10]

“Подумаєш, яка штука – відкрити устрицю мечем!” [7]

Зберігаючи цілісність художнього тексту на лексичному рівні, О. Вишня не завжди вміє подолати при перекладі таку серйозну перешкоду як особливі англомовні реалії. Наприклад, американську страву succotash – із зеленої кукурудзи, бобів і солонини перекладач українізує на власний манер і називає чомусь “рижовою кашою”. Часто український автор використовує і трансформаційні прийоми різного рівня – модуляції, додавання від себе певних лексичних елементів або ж вилучення з тексту оригіналу окремих лексем, а то й цілих частин:

“Schulenberg became a naturalized citizen on the spot” [10].

“Шуленберг натуралізувався в американських громадян і сам керував своїм маленьким ділом” [7].

“The frying-pan seemed to be held, inactive, behind the beneficent bars of the broiler” [10].

“Сковородка, очевидно, гуляла” [7].

“New York is a pretty large town.” [10].

“Нью-Йорк не маленьке містечко” [7].

“When I got below cabbage I turned my chair over and hollered for the proprietor. He told me where you live” [10].

“Тільки-но переступив через капусту, – миттю перекинув свого стільця й гаркнув: Хазяїне! – й від нього довідався про твою адресу” [7].

Як бачимо, перекладачі використовували різні засоби перекладу реалій і стилістичних прийомів. Транскрипцію і транслітерацію вони застосовували, якщо реалія набула статусу інтернаціоналізму, тобто назва або поняття добре відоме читачу перекладу. Але інколи, окрім транскрипції чи транслітерації їм доводилося додавати пояснення у вигляді виноски. Лише описовий переклад вони застосовували, якщо в перекладацькій мові немає адекватного еквіваленту, який можна було б надати в перекладі.