Види і жанри образотворчого мистецтва як джерело змісту образотворчої діяльності дошкільнят

Перед нами продукти образотворчої діяльності дітей дошкільного віку. Це малюнки, зліпки, архітектурні споруди з ігрового будівельного мате­ріалу, моделі, макети, іграшки, сувеніри, прикраси. їхня різноманітність вражає... Але треба розуміти, що за цією різноманітністю — професіоналізм педагога, який супроводжував дітей на шляху до Творчості, до світу Мис­тецтва.

Багато залежить від грамотного, на науковій основі дібраного змісту образотворчої діяльності для розвивального спілкування з дитиною. Тому давайте звернемося до осмислення теорії і практики образотворчого мис­тецтва. І почнемо з його видів та жанрів.

Підходи до класифікації видів мистецтва

В історії естетики джерело різноманітності видів мистецтва І. Кант ви­являв у різноманітності здібностей людини, Г.-В.-Ф. Гегель — у внутрішній диференціації об'єктивних явищ, французькі матеріалісти — у відмінності художніх засобів; сучасні філософи — у способі (М. Каган) або у сфері ху­дожнього засвоєння світу (Ю. Борев).

Види мистецтва являють собою реальні форми художньо-творчої діяльності. Вони розрізняються способом матеріального втілення художнього змісту.

Різноманітність видів мистецтва надає можливість освоювати світу всій його складності й багатстві.

Потреба пріоритетного відображення певного кола явищ життя, ба­гатство чуттєвості людини, зрештою, специфічні особливості матеріалу, в якому творить художник, народжують різноманітність зображально-вира­жальних засобів, притаманних кожному з видів мистецтва.

У сучасній художній культурі поряд з тенденцією до синтезу, інтеграції різних мистецтв чітко простежується тенденція щодо збереження суверен­ності окремих видів.

Має місце також і процес виникнення нових мистецтв (художня фото­графія, телевізійне мистецтво). Зв'язок між різними галузями художньої творчості зумовлює різноманітність класифікацій. Найбільш поширеною є класифікація на підґрунті просторово-часових відносин (просторові і статичні — зображальне мистецтво, архітектура; часові або динамічні — література, музика; просторово-часові — балет, театр, кіно).

Класифікація мистецтва може здійснюватись і за іншими ознаками: пряме або непряме зображення явищ дійсності (зображальні й виражальні; видовищні й невидовищні; прості й синтетичні), за способом сприйман­ня тощо.

З XVIII ст. естетична думка прагне осягнути принципи, які зумовлю­ють видове членування художньо-творчої діяльності, розглядати мистец­тво як систему видів, а не набір форм творчості, які випадково виникли і механічно співіснують. Ця проблема залишається відкритою.

Важливим для педагога є усвідомлення того, що мистецтво — це ре­зультат діалектичного взаємозв'язку між матеріальним і духовним, його продуктом є образ , який кожний вид мистецтва створює по-своєму ори­гінально й неповторно.

♦ Занотуйте до свого словничка професійних термінів слово «мистецтво». Воно має кілька визначень. Знайдіть їх у словниках та енциклопедіях. Висновок, що мистецтво можна розуміти як художню творчість у ціло­му (література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративне мистецтво, музика, танець, театр, кіно та інші різновиди людської діяль­ності); як форму пізнання та відображення світу (художньо-образна фор­ма); як гру (наслідування; штучність, відмінну від природи); як «творіння образів»; як високий ступінь умінь, майстерності у будь-якій сфері діяль­ності (наприклад, педагогічній) допоможе вам у професійному самороз­витку та саморухові. Адже він містить:

• ідею інтегрованого підходу стосовно добору змісту й проектування педагогічної технології образотворчої діяльності дітей;

• ідею розвитку художньо-образного пізнання та світосприймання;

• ідею духовно-чуттєвого розвитку особистості;

• ідею свободи вибору та інші, які є важливими для сучасного педаго­га, вихователя дітей дошкільного віку.