Розділ 4. Політичні вчення Стародавнього Китаю

Розглядаючи історичні та цивілізаційні передумови виникнення політичної думки у Стародавньому Китаї, необхідно розкрити значення держави Інь (Шан) та чжоуського завоювання (ХІІ ст. до н. е.). Слід вказати, що традиційні основи божественної влади імператора були закладені саме в той період. Також слід зазначити, що основні риси східного деспотизму як форми правління справили вплив на політичну думку Стародавнього Китаю.

Розкриваючи значення вчення Конфуція та  даючи його характеристику, необхідно зупинитися на біографічних обставинах його творчості. Слід вказати на етико-політичні ідеї Конфуція як підґрунтя для теорії управління з допомогою доброчесності. Необхідно розкрити зміст теорії «виправлення імен»  як основи впорядкування соціальних відносин суспільства та захисту родо-ієрархічної системи. Слід звернути увагу на застосування принципу доброчинності та фізичних покарань у правилах підготовки школи службовців. Узагальнення поглядів Конфуція доцільно здійснювати, вказуючи на подвійність змісту його вчення  (консерватизм в політиці і раціональні погляди на культуру).

Під час розкриття політичного змісту вчення Лао-цзи слід окреслити його ідейне протистояння з Конфуцієм. Доцільно вказати на теорію бездіяльності в управлінні як на перший прояв політичного анархізму. Слід розкрити загально філософське та релігійне значення категорії «дао». Також треба  як розкрити її зміст як протесту проти існуючих суспільно-політичних відносин.  Як характерні риси політичної доктрини даосизму слід вказати утопізм та містицизм.

Політичне  вчення вчителя Мо слід розглядати у зв’язку з його антиконфуціанськими настроями. Принцип “пошани мудрих” як противага системі “упорядкування посад і винагород” треба вважати однією з основних ліній протистояння. Також слід приділити увагу концепції "взаємної любові" як основі для забезпечення успіху правителя.  Необхідно вказати, що абсолютизм у творах Мо-цзи виступає основа єдності держави. Наближення Мо-цзи до ідеї централізованої влади є до певної міри розвитком конфуціанських положень, проте сілд вказати і на внутрішньополітичні обставини у Стародавньому Китаї (міжусобну боротьбу кількох царств). 

Вчення легістів про техніку відправлення влади (школа Шан Ян) доцільно розглядати у зв’язку з іншими протоправовими тенденціями політичної думки Стародавнього Сходу. Слід виокремити нормування діяльності державних службовців як основний принцип належного функціонування бюрократичної машини. Теорію легізму слід пов’язувати з удосконаленням конфуціанства. Треба наголосити на думці про винайдення легістами принципу  історизму при аналізі суспільних явищ, створення легістами умов для виникнення світської політичної теорії. Розкрити особливості тлумачення значення і місця законів у суспільстві у трактаті "Шаньцзюнь шу". Також треба вказати на створення могутньої держави як найвища мета діяльності правителя, як на один з базових принципів у політичній теорії легізму.

План семінарського заняття

1. Загальна характеристика основних напрямів політичної думки Стародавнього Китаю.

2. Політичний зміст даосизму.

3. Політичні ідеї Конфуція.

4. Політична теорія Мо-цзи.

5. Вчення легістів про техніку відправлення влади.

Теми рефератів та доповідей

1. „Чжоу-лі” як пам’ятка давньокитайської політичної думки.

2. Місце політичних ідей Конфуція у розвитку політичної думки Стародавнього Китаю.

3. Шан-ян – засновник політичної теорії легізму.

4. Мо-цзи про єдність принципів покарання, ритуалу та закону у політичній практиці.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте вплив китайської міфології на становлення політичної думки Стародавнього Китаю.

2. Визначте особливості застосування Конфуцієм категорій „дао”, „де”, „лі” при розгляді політичного життя.

3. Розкрийте відмінності конфуціанського та легістського підходів до розгляду політичних проблем.

4. Порівняйте особливості легістського та маоїстського тлумачення засобів досягнення та збереження політичної влади.