199. До організаційних чинників, що впливають на якість товарів, належать:

+ розподіл праці, спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред'явлення, і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (використання), технічного обслуговування, ремонту тощо;

– конструкція, схема послідовного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін.;

– ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та ін.;

– професійна підготовка людини, її фізіологічні й психологічні особливості.

200. До економічних чинників, що впливають на якість товарів, належать:

– розподіл праці, спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред'явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (використання), технічного обслуговування, ремонту тощо;

– конструкція, схема послідовного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін;

+ ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та ін.;

– професійна підготовка людини, її фізіологічні і психологічні особливості.

201. Система, метою управління якої було забезпечення бездефектної праці, об'єктом управління – якість праці окремих виконавців і колективів, а показником управління – комплексний показник якості окремих виконавців і колективів, – це:

– Саратовська система бездефектного виготовлення продукції (система БВП, 1955 р.);

– Горьківська система «Якість, надійність ресурсів з перших виробів» (ЯНАРЗПВ, 1958 p.);

– Ярославська система наукової організації робіт із підвищення моторесурсу (НОРМ, 1962 p.);

+ Львівська система бездефектної праці (СБП, 1967 p.).

202. Принцип «віддзеркалення якості» полягає в:

– готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг відповідно до специфікацій;

+ перенесенні якості процесу на якість результату;

– безпомилковості під час виготовлення товарів чи послуг;

– формуванні якості продукції у сфері виробництва.

203. «Петля якості» – це:

+ концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях – від визначення потреб до оцінювання їх задоволення;

– модель процесу формування якості продукції;

– модель ступеня відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку;

– модель ступеня готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг відповідно до специфікацій.

204. У 1987 р. Міжнародна організація із стандартизації ISO розробила і прийняла серію стандартів ISO 9000, узявши за основу стандарти:

– Франції та Бельгії;

+ Великій Британії;

– Данії та Іспанії;

– Швеції.

205. Сертифікація продукції – це:

– процес перевірки якості шляхом контролю, випробування, діагностики, рекламацій, аналізу причин браку;

– одержання інформації про якість шляхом Держнагляду у вигляді Держстандарту, Держсанепідемнагляду та ін.;

+ процес підтвердження відповідної якості вимогам нормативно-технічної документації незалежною організацією;

– правильна відповідь відсутня.

206. TQM (Total Quality Management) – «загальне управління якістю» – це підхід до управління організацією:

+ який об'єднує основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково-обґрунтовану систему, метою якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності;

– заснований на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сфери діяльності фірми;

– який передбачає участь у роботах з якості всього персоналу фірми – від президента до рядового робітника;

– який ґрунтується на бездефектному виготовленні продукції. 

207. Концепція TQC (Total Quality Control) ґрунтується:

– на контролі якості технологічних процесів;

+ на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сторони діяльності фірми;

– на участі в роботах з поліпшення якості всього персоналу фірми – від президента до рядового робітника;

– на загальному (всеохоплюючому, тотальному) менеджменті якості.

208. Три етапи, які включає в себе «Ланцюг поняття якості»:

– орієнтація всіх на бездефектне виробництво, постійний контроль технології, конструктивну якість продукції;

– функціональна якість, організація груп якості, вхідний контроль;

+ виробничий процес, якість продукту чи послуг, потребу споживачів;

– вхідний контроль якості ресурсів, якість процесу виробництва, якість кінцевого результату.

209. Організація, метою якої є сприяння розвиткові стандартизації у світі для забезпечення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, розширення співробітництва у сфері інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності, – це:

+ Міжнародна організація зі стандартизації (ISO);

– Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС);

– Європейська організація з якості (EOQ);

– Європейський комітет зі стандартизації (CEN).

210. Організація, яка займається стандартизацією у сфері електротехніки, радіозв'язку і приладобудування, – це:

– Міжнародна організація зі стандартизації (ISO);

+ Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС);

– Європейська організація з якості (EOQ);

– Європейський комітет зі стандартизації (CEN).

211. Досягнення довгострокового успіху шляхом максимальною задоволення запитів споживачів, співробітників і суспільства є:

– завданням TQM;

– тактикою TQM;

+ метою TQM;

– інструментом TQM.

212. Постійне поліпшення якості шляхом регулярного аналізу результатів і корегування діяльності, повна відсутність дефектів і невиробничих витрат, виконання наміченого точно в строк є:

+ завданням TQM;

– тактикою TQM;

– метою TQM;

– інструментом TQM.

213. Сутністю системи управління якістю «Кейзен» є:

– орієнтовані на споживача вимірювання для встановлення безперервного вдосконалення на всіх рівнях підприємства;

– продуктивна підтримка виробничого обладнання за участю всього персоналу;

+ постійне прагнення до поліпшення, що стосується всього підприємства і всіх сфер персоналу;

– послідовне застосування статистичних методів для управління процесом.

214. Система НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point) – це:

– система управління персоналом підприємства;

– система управління навколишнім середовищем;

+ система управління безпекою харчових продуктів;

– система управління безпекою промислових виробів.

215. До інструментів «генерації ідей і структуризації інформації» не належить:

– мозковий штурм;

– блок-схема;

+ гістограма;

– дерево структури.

216. До інструментів «збору даних» не належить:

– вибірковий метод;

+ аналіз доданої цінності;

– аналіз систем вимірювань;

– контрольні листки.

217. До інструментів «аналізу процесу і даних» не входить:

+ діаграма причин і результатів;

– діаграма Парето;

– діаграма розкиду;

– гістограма.

218. Інструмент контрою якості, що дозволяє виявити найбільш істотні чинники (причини), що впливають на кінцевий результат (слідство), – це:

– гістограма;

– діаграма Парето;

– діаграма розкиду;

+ діаграма Ісікави.

219. Країною походження «Гуртків контролю якості» є:

– США;

– Китай;

+ Японія;

– Тайвань.

220. Інструмент управління якістю, що дозволяє виявити основні порушення процесу шляхом об'єднання споріднених усних даних, має назву:

+ діаграма спорідненості;

– діаграма процесу здійснення програми;

– матрична діаграма;

– стрілочна діаграма.

221. Інструмент управління якості, що дозволяє спланувати оптимальні терміни виконання всіх необхідних робіт для швидкої і успішної реалізації поставленої мети, має назву:

– діаграма спорідненості;

– діаграма зв’язків;

– матрична діаграма;

+ стрілочна діаграма.

222. Систематизований шлях розгортання потреб і побажань споживача через розгортання функцій і операцій діяльності компанії із забезпечення такої якості на кожному етапі життєвого циклу новостворюваного продукту, яке б гарантувало отримання кінцевого результату, відповідного очікуванням споживача, – це сутність:

– методу «пока йока» (Poka yoke);

– концепції «точно в строк» (just in Time);

+ розгортання функції якості (QFD);

– аналізу видів і наслідків потенційних відмов (PFMEA).

223. Сукупність показників якості, що є технічними і функціональними характеристиками продукту, – це:

– профіль базової якості;

– профіль функціональної якості;

+ профіль необхідної якості;

– профіль бажаної якості.

224. Сукупність тих параметрів якості продукту, наявність яких споживач вважає обов'язковою, тобто «саме собою безумовним фактом», і тому він, чекаючи їх, не вважає за необхідне говорити про них заздалегідь виробникові, – це:

+ профіль базової якості;

– профіль функціональної якості;

– профіль необхідної якості;

– профіль бажаної якості.

225. Група параметрів якості, що представляють для споживача несподівані цінності пропонованого йому продукту, про наявність яких він міг тільки мріяти, не допускаючи навіть можливості їх практичної реалізації, – це:

– профіль базової якості;

– профіль функціональної якості;

– профіль необхідної якості;

+ профіль бажаної якості.

226. Нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо, або через посилання на стандарти, або відтворює їх зміст – це:

– стандарт;

– сертифікат;

– технічні умови;

+ технічний регламент.

227. Стандарти, які розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи за необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів, – це:

+ галузеві стандарти України;

– стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України;

– технічні умови України;

– стандарти підприємств.

228. Для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником, виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів) розробляються:

– галузеві стандарти України;

– стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України;

+ технічні умови України;

– стандарти підприємств.

229. Суб’єкт стандартизації, який організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях зі стандартизації, – це:

– Верховна рада України;

+ центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

– рада стандартизації;

– технічні комітети стандартизації.

230. Відповідно до системи Укр. СЕПРО цей суб’єкт несе відповідальність за відсутність сертифіката або знака відповідності на продукцію, що реалізується, якщо вона підлягає обов'язковій сертифікації:

– виробник;

+ продавець;

– випробувальна лабораторія (центр);

– орган із сертифікації.

231. Відповідно до системи Укр. СЕПРО цей суб’єкт несе відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи:

+ виробник;

– продавець;

– випробувальна лабораторія (центр);

– орган із сертифікації.

232. На забезпечення якості, за А. Фейгенбаумом, необхідні такі витрати:

– корисні витрати;

– витрати на планування системи якості

– витрати на вивчення можливостей процесу;

+ витрати на запобігання дефектам, оцінку рівня якості, збитки від браку.

233. До витрат на якість, зумовлених внутрішніми відмовами, належать:

+ простій, заміна, перероблення, ремонт;

– рекламації;

– втрати, внаслідок вилучення;

– всі відповіді правильні.

234. До витрат, зумовлених зовнішніми відмовами, належать:

– повторний контроль і повторні випробування;

– дефекти у субпідрядника;

+ забраковані і повернені вироби;

– усі відповіді правильні.

235. Аудит якості товарів – це:

– підтвердження надання об'єктивних доказів, що встановлені вимоги виконано;

– складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

– оцінювання відповідності шляхом спостереження і висловлювання припущень;

+ систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів щодо якості продукції.