
- •1. План Барбаросса
- •2. Напад Німеччини на срср
- •3. Утворення антигітлерівської коаліції
- •4. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті
- •5. Напад Японії на Пірл-Харбор і початок бойових дій на Тихому океані
- •1. Війна у Північній Африці
- •2. Сталінградська битва, її наслідки та значення
- •3. Розгром німецьких військ на Орловсько-Курській дузі
- •4. Висадка англо-американських військ у Сицилії
- •5. Капітуляція Італії
- •6. Тегеранська конференція
- •1. Наступальні операції Червоної армії
- •2. Визволення території срср, перенесення воєнних дій уЦентральну і Східну Європу
- •3. Відкриття другого фронту в Європі
- •4. Кримська (Ялтинська) конференція
- •5. Воєнна поразка і капітуляція Німеччини
- •6. Берлінська (Потсдамська) конференція та її .Рішення
- •7. Розгром Японії
- •8. Підсумки, наслідки та наука Другої світової війни
5. Капітуляція Італії
Після зустрічі Гітлера і Муссоліні 19 липня 1943 р. Італія виявилася змушеною продовжувати війну, не розраховуючи на допомогу Німеччини. Долю італійського диктатора на той час було вирішено. Змовники на чолі з міністром королівського двору П. Аквароне і начальником Генерального штабу генералом Амброзіо розробили план повалення Муссоліні.
24 липня зібралася «Велика фашистська рада», що не скликалася багато років. Муссоліні зробив доповідь про становище в країні і на фронті, про результати зустрічі з Птлером. Все свідчило про повний крах внутрішньої та зовнішньої політики італійського фашизму. Після багатогодинних дебатів на голосування було поставлено проект резолюції, підготовлений одним із лідерів опозиції Гранді. У ньому передбачалося передати королю командування всіма збройними силами і надати йому "вищу ініціативу в прийнятті рішень". За прийняття резолюції проголосувало 19 членів фашистської ради, проти — 7.
25 липня Муссоліні заарештували, о 22 годині радіо передало повідомлення про його відставку. Далі було передано прокламацію короля, в якій говорилося, що він призначений командувачем всіма збройними силами. Главою уряду і міністром закордонних справ призначено маршала Італії П. Бадольйо. Повалення Муссоліні відбулося незвичайно легко, його близькі навіть і не намагалися прийти на допомогу. Звістку про падіння диктатора італійський народ зустрів із захопленням. По всій країні прокотилися багатолюдні антифашистські мітинги. Чимало приміщень фашистської партії було розгромлено. Уряд Бадольйо офіційно заявив, що продовжуватиме війну на боці Німеччини, але таємно увійшов у переговори з представниками Великої Британії та США.
8 вересня 1943 р. лондонське радіо оголосило про підписання перемир'я з урядом Бадольйо. Англо-амери-канські війська за домовленістю з Бадольйо висадилися на півдні Італії. У відповідь німецькі війська, що перебували в Італії, роззброїли італійську армію, окупували Північну і Центральну Італію і перетнули шлях англо-американським військам. Виник Італійський фронт, що поділив Італію на північ від Неаполя на дві нерівні частини. У Північній та Центральній Італії діяв сформований німецькими окупантами італійський фашистський уряд. Його очолив Муссоліні, визволений німецькими десантниками. Південною частиною Італії, що займала менше третини території, керував уряд Бадольйо, який оголосив війну Німеччині і діяв під контролем англо-американської військової адміністрації. Висадка союзників в Італії не могла замінити Другого фронту. У вересні 1943 р. в Італії діяло близько 17 німецьких дивізій, тоді як на радянсько-німецькому фронті — 221 дивізія Німеччини та союзників.
Незважаючи на це, крах фашистського режиму і перехід Італії на бік союзників мали велике політичне значення. Італійська армія вийшла з боротьби. У Південній Італії фашизм зазнав краху, а в Північній і Центральній Італії він тримався тільки на німецьких багнетах.
6. Тегеранська конференція
Конференція за участю Голови Раднаркому СРСР Й. Сталіна, Президента США Ф. Рузвельта і прем'єр-міністра Великої Британії У. Черчілля проходила в Тегерані з 28 листопада по 1 грудня 1943 р. Тут уперше зустрілися глави урядів трьох провідних держав антигітлерівської коаліції. В роботі конференції брали участь також міністри закордонних справ, політичні та військові радники.
У центрі уваги Тегеранської конференції були проблеми подальшого ведення війни, особливо питання про відкриття Другого фронту. Від його вирішення залежали терміни закінчення війни в Європі, а отже, і долі мільйонів людей у всьому світі.
Делегація СРСР мала намір отримати чітку відповідь на питання про відкриття Другого фронту в Західній Європі. Позиції ж делегатів США і Британії були надто суперечливі, що й визначило гостроту полеміки, яка розгорнулася. 28 листопада, перед відкриттям конференції, Сталін зустрівся з Ф. Рузвельтом у радянському посольстві, де президентові було запропоновано зупинитися з міркувань безпеки. Рузвельт заявив, що хотів би відволікти з радянсько-німецького фронту 30-40 дивізій противника. Сталін сприйняв це схвально.
1 грудня Й. Сталін, Ф. Рузвельт, У. Черчілль парафували воєнні рішення Тегеранської конференції. У них були зафіксовані зобов'язання урядів США і Великої Британії здійснити протягом травня 1944 р. операцію "Оверлорд" одночасно з допоміжною операцією на Півдні Франції і зобов'язання СРСР здійснити наступ приблизно в ці ж терміни з метою не допустити перекидання німецьких сил зі Східного на Західний фронт. У декларації трьох держав, підписаній того ж дня і опублікованій після конференції, зазначалося, що СРСР, США, Велика Британія погодили плани знищення німецьких збройних сил і дійшли повної згоди відносно масштабу і термінів операцій, що будуть здійснені зі сходу, заходу і півдня.
Важливе значення для зміцнення єдності антигітлерівської коаліції і найшвидшого завершення війни мала заява глави радянського уряду про вступ до війни з Японією після капітуляції Німеччини. Вона стала відповіддю СРСР на неодноразові прохання Британії та США про його участь у війні на Далекому Сході.
На завершення конференції лідери трьох держав зазначили, що "працюватимуть спільно як під час війни, так і в наступний мирний час" і що наявна між ними згода забезпечить тривкий мир.
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВОЄННІ ДІЇ У 1944 р. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ У 1945 р.