5. Напад Японії на Пірл-Харбор і початок бойових дій на Тихому океані

Японія, підписавши Троїстий пакт, отримала від Ні­меччини та Італії санкцію на перетворення на зону "про­цвітання Японії" всієї Євразії на схід від 70° довготи.

Задум японського командування полягав у тому, щоб раптовим ударом розгромити Тихоокеанський флот США.

7 грудня 1941 р. після 10-денного переходу японські кораблі наблизилися до Пірл-Харбора. З авіаносців злетіли бомбардувальники і торпедоносці.

Поразка в Пірл-Харборі вразила Америку. "Ізоляціо­ністи" зазнали повного краху. 8 грудня 1941 р. США і Велика Британія оголосили Японії війну.

11 грудня 1941 р. Німеччина та Італія оголосили війну США, звинувативши їх у "порушенні нейтралітету". За ними так само вчинили Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія і Хорватія. Таким чином, війна охопила всі великі держави та їхніх союзників.

Починаючи з 7 грудня Японія повела масований на­ступ у зоні свого впливу.

За 6 місяців війни Японія завдала нищівної поразки союзникам, завоювала повне панування на морі і в повітрі, захопила величезні території з населенням понад 150 млн. чол., найбагатші джерела нафти, олова, каучуку, продовольства та іншої стратегічної сировини. США та Британія втратили тільки в сухопутних військах понад 300 тис. чол., а втрати Японії склали 20 тис, союзники втратили 10 лінкорів і один авіаносець.

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВОЄННІ КАМПАНІЇ 1942-1943 РР.

1. Війна у Північній Африці

Домігшись успіхів у Північній Африці 1941 р., німець-ко-італійське командування прагнуло здійснити свої стра­тегічні плани: розгромити британські війська, ввійти до Єгипту, захопити Олександрію, Каїр і Суецький канал і таким чином оволодіти всією Північною Африкою.

Німецько-італійськими військами у Північній Афри­ці командував генерал-фельдмаршал Е. Роммель. Вій­ська Роммеля складалися з 4 німецьких і 8 італійських дивізій. У червні 1942 р. німецько-італійське команду­вання здійснило наступальну операцію під кодовим на­йменуванням "Тезей", метою якої було оволодіння Тобруком і вихід на єгипетський кордон. Після крово­пролитних боїв 19 червня 1942 р. Тобрук було взято в облогу, і вже наступного дня німецькі танкові частини за підтримки авіації розпочали його штурм. 21 червня гар­нізон капітулював, до полону потрапило 33 тис. англій­ських солдатів та офіцерів. Подолавши за час наступу майже 600 км, німецько-італійські війська здобули вели­кі трофеї і завдали значних втрат британській армії, які досягли 80 тис. чол.

Англійці закріпилися на заздалегідь підготовлених обо­ронних рубежах біля Ель-Аламейна. У зв'язку з успішним просуванням німецько-італійських військ Гітлер і Муссоліні відмовилися від наміченої операції "Геркулес11, яка мала на меті загарбання Мальти, і вирішили продовжити наступ, "щоб відторгнути Єгипет від Англії11. Тому Роммель готувався до проведення операції "Аїда". Станови­ще 8-ї армії при Ель-Аламейні, що в 70 км на захід від

Олександрії, було настільки тяжким, що командування припускало можливість дальшого відступу. Під серпень британські війська посилилися. В їхньому розпоряджен­ні вже було 935 танків, в тому числі 200 одиниць типу «Трант», що називалися «останньою єгипетською надією» у країні пірамід. Змінилося командування; головноко­мандувачем британських військ було призначено генера­ла Г. Александера, а командувачем 8-ї армії — генерала Б. Монтгомері.

Хоча 8-а армія і зазнала поразки у Північній Африці, їй вдалося знекровити противника й затримати його про­сування. Англо-американське керівництво дістало змогу зміцнити позиції в цьому регіоні, накопичити сили і підго­туватися до рішучого наступу восени 1942 р, У жовтні— листопаді англійці здобули перемогу під Ель-Аламейном, англо-американські війська, висадившись в Алжирі й Ма­рокко, розпочали наступ на Туніс, що став початком вигнання німецько-італійських військ з півночі Африкан­ського континенту.