3. Утворення антигітлерівської коаліції

Становище на радянсько-німецькому фронті прикува­ло увагу всього світу. Антифашистські сили, незважаючи на свою політичну орієнтацію, підтримали боротьбу наро­дів СРСР проти фашизму. Утворився рух солідарності з Радянським Союзом. Характерним був виступ прем'єр-міністра Великої Британії У. Черчілля по англійському радіо 22 червня 1941 р., коли він заявив: "Ніхто не був більш завзятим ворогом комунізму, ніж я... Але зараз усе це відходить до другого плану перед подіями, що розгор­таються. Небезпека, що загрожує Росії, — це небезпека, яка загрожує нам і Сполученим Штатам таким же чином, як справа кожного росіянина, що відстоює своє вогнище і свій дім, — це справа вільних людей і вільних народів в усіх частинах земної кулі". 23 червня 1941 р. аналогічну декла­рацію виголосив уряд США.

Напад Німеччини на СРСР поклав початок формуван­ню антигітлерівської коаліції. Радянський уряд запропону­вав Великій Британії укласти угоду про спільні дії. 12 липня 1941 р. у Москві було підписано "Угоду між урядами СРСР і Великої Британії про спільні дії у війні проти Німеччи­ни", в якій зафіксовано взаємні зобов'язання про надання допомоги і підтримки у війні, а також про відмову від укладення сепаратного миру з противником. Ця угода і поклала початок створенню антигітлерівської коаліції.

Зміцненню союзу народів у боротьбі з фашистськими агресорами сприяла Декларація Об'єднаних Націй, підпи­сана 1 січня 1942 р. у Вашингтоні представниками чоти­рьох великих держав (СРСР, США, Великої Британії та Китаю) і 22 інших держав.

4. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті

У липні-вересні 1941 р. на радянсько-німецькому фронті розгорнулися битви величезного масштабу. На західному напрямі німецька група армій «Центр» 10 липня розпочала наступ на Смоленськ, їй протистояли головні сили Західного фронту (командувач С.К.Тимошенко), що не встигли орга­нізувати тривку оборону і значно поступалися противникові в силах і засобах; потужні танкові угрупування противника форсували Дніпро і 16 липня захопили Смоленськ. Але контрудари Червоної Армії під Оршею, Вітебськом, Велики­ми Луками і Смоленськом змусили фашистів уперше в ході Другої світової війни перейти до оборони, групу армій "Центр" було зупинено на підходах до Москви. В ході Смо­ленської битви з'єднанням, що найбільше відзначилися, вперше в Червоній Армії присвоєно найменування гвар­дійських.

7 липня розпочалася героїчна оборона столиці України Києва, що тривала 72 дні.

10 вересня танкові з'єднання Гудеріана вже були в Чернігові. 15 вересня танкові частини противника з'єдналися в районі Лохвиці на Полтавщині.

Однак під Одесою, де спільно з німецькими військами вели наступ 18 румунських дивізій, окупантів було зупине­но. Це велике місто, важливий промисловий центр і порт, захищала Окрема Приморська армія, підтримувана Чорно­морським флотом. Оборона Одеси тривала з 5 серпня по 16 жовтня 1941 р.

Восени 1941 р. німецьке командування здійснило вирішальний, на його думку, наступ на Москву (операція Тайфун"). Два потужних ударних угрупування повинні були обійти Москву з півночі і півдня, оточити її, зруйнувати місто артилерійським обстрілом і повітряними нальотами, а населення змусити тікати.

З кожним днем становище під Москвою ставало дедалі більш драматичним. 15 жовтня приймається рішення про евакуацію на схід значної частини урядових установ і підприємств міста. 16 жовтня загін німецької мотопіхоти, що прорвався до Москви, було зустрінуту танкістами в 15 км від Кремля. 20 жовтня в столиці було запроваджено стан облоги. Доля країни і результат всієї світової війни були на волосині.

Впертою героїчною обороною противник був зупине­ний наприкінці жовтня. 15-16 листопада розпочався новий наступ німецьких військ на Москву.

Зосередивши резерви і перегрупувавши сили, радян­ські війська силами Калінінського, Західного, Південно-Західного фронтів 5 грудня 1941 р. перейшли до вирі­шального контрнаступу і до січня 1942 р. відкинули гітлерівців від Москви на 100-250 км. Зимовий наступ Червоної Армії тривав до квітня 1942 р. У ході боїв під Москвою було розгромлено 38 дивізій противника. Хоча остаточно розгромити групу армій "Центр" не вдалося через обмеженість сил і засобів, Московська битва віді­грала величезну роль у ході всієї війни. Це була перша велика поразка гітлерівців, що означало крах плану "блискавичної війни".

На початок 1942 р. співвідношення сил на радянсько-німецькому фронті було приблизно рівним. Сталін видав директиву про початок наступу на всіх фронтах, щоб за­вершити розгром німців у 1942 р. У січні 1942 р. розпочався наступ дев'яти фронтів у смузі майже 2000 км. Одначе прорив до Дніпра, розгром Донбаського і Харківського угрупувань не відбулися. Червона Армія не досягла постав­лених цілей, а гітлерівське командування навесні 1942 р. зуміло не тільки компенсувати втрати, а й збільшити за­гальну чисельність військ на Східному фронті. Вермахту вдалося ввести в оману радянське керівництво. Ставка очікувала нового наступу не на півдні, де його готували гітлерівці, а на московському напрямі, де були зосереджені основні сили.

На тяжку трагедію перетворилася битва під Харковом 12-29 травня, де були оточені війська Південно-Західного фронту під командуванням маршала С. К. Тимошенка. До полону потрапили 240 тис. бійців і командирів. Наближа­лася до своєї трагічної розв'язки героїчна оборона Севас­тополя (30 жовтня 1941 р, — 4 липня 1942 р.). 8 травня 1942 р. 11-а німецька армія перейшла в наступ на Керчен­ському півострові і завдала серйозної поразки радянським військам. Після запеклих боїв 15-20 травня противник зайняв Керч, захопивши бойову техніку радянських військ, що евакуювалися з великими втратами на Таманський півострів. Наслідок операцій в районі Харкова і на Кер­ченському півострові вкрай ускладнив ситуацію на півден­ному крилі радянсько-німецького фронту. Стратегічна ініціатива знову перейшла до ворога.