4. Охорона біорізноманіття.

З метою збереження екологічної цінності унікальних і типових природних комплексів, сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ в Україні прийнято програмні та правові акти щодо охорони природних територій та об’єктів. До них належать Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні, затверджена Верховною Радою України 22 вересня 1994 року; Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затверджена Верховною Радою України 21 вересня 2001 року; Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд", "Про курорти" тощо. До природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні, входять території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об’єктів, що визначаються законодавством України.

До природно-заповідного фонду України належать:

Природні території та об’єкти, зокрема, такі:

природні заповідники; біосферні заповідники; національні природні парки; регіональні ландшафтні парки; заказники;

пам’ятки природи; заповідні урочища.

Штучно створені об’єкти, тобто такі:

ботанічні сади; дендрологічні парки; зоологічні парки; парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Порядок організації, використання й охорони території та об’єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх території визначаються законодавством України та Автономної республіки Крим.

Курортні та лікувально-оздоровчі зони – території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування та оздоровлення людей.

Рекреаційними зонами є ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. Такі зони мають використовуватися лише за цільовим призначенням, тому на їх території забороняється:

а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечить використанню цих зон за прямим призначенням.

Рідкісні і такі, що перебувають (зростають) під загрозою зникнення у природних умовах на території республіки, види тварин і рослин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Червона книга України – це офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Об'єктами Червоної Книги є рідкісні види рослин і тварин і такі, що перебувають під загрозою зникнення та постійно або тимчасово зростають на території України у природних умовах. Охорона та відтворення цих об'єктів забезпечують органи державної влади, місцевого самоврядування, а також суб'єкти їх використання і громадяни.

7 лютого 2002 року Верховною Радою України прийнято Закон "Про Червону книгу України", що встановлює поняття та об’єкти Червоної книги України, повноваження державних органів у сфері управління та контролю щодо охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги, порядок організації та ведення Червоної книги, умови використання об’єктів і відповідальність за порушення законодавства про Червону книгу.

Зелена книга України – це також офіційний державний документ, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, тих, що перебувають під загрозою зникнення та типових природних угруповань, які охороняються. Вона є основою для формування охоронних заходів щодо збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання

Природоохоронні заходи забезпечуються шляхом:

надання об'єктам Зеленої книги правового статусу при розробці нормативно-правових актів;

створення біосферних заповідників та обєктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних і розробка вимог при проведенні виробничої діяльності та проведення екологічної експертизи, у тому числі й громадської;

проведення еколого-просвітницької та інформаційної роботи про стан природних угруповань, а також притягнення до адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за їхнє знищення, чи пошкодження;

охорона та відтворення рослинних угруповань здійснюється шляхом їхнього природного відновлення, запобігання антропогенному впливу та формування природно-заповідного фонду; вона забезпечується Міністерством охорони навколишнього природного середовища, центральними, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування згідно з чинним Законодавством.

Ведення Зеленої книги фінансується за рахунок державного бюджету і офіційно видається один раз на 10 років.