Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж

Конспект лекцій з дисципліни «основи екології»

За спеціальностями 5.05010201 «Обслуговування комп`ютерних систем і мереж», 5.05010301 «Розробка програмного забезпечення»

Розробив викладач: Бережнюк Катерина Сергіївна

Конспект розглянутий та схвалений

на засідання циклової комісії напряму підготовки

«Інформатика та обчислювальна техніка»

Протокол № ___ від «___» ________ 20___р.

Голова комісії ____________І.М. Шевченко

Лекція 6 правові основи охорони навколишнього природного середовища

Основні питання:

1. Історія природоохоронної діяльностів Україні.

2. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.

3. Екологічні права та обов’язки громадян щодо охорони навколишнього природного середовища.

4. Охорона біорізноманіття.

5. Міжнародне співробітництво України в галузі охорони довкілля

Література:

М.О. Клименко, Екологія: навчальний посібник, Рівне, НУВГП, 2008.-404с.

А.Ф.Потіш, Екологія: теоретичні основи і практикум, Львів,2006.-324с.

Г.О. Білявський, Основи екології: підручник, К.,20004.-408с.

Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища. Навчальний посібник, К, 2000.

1. Історія природоохоронної діяльностів Україні

Еколого-правові погляди в українській науці мають вікову історію, яка бере свій початок ще з давніх часів. Переважна більшість території сучасної України на початок 1 тисячоліття нашої ери була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву «лісної землі. Невелика густота населення при розвинутому на той час містобудуванні та підземних комунікаціях не зумовлювали якоїсь суттєвої небезпеки для природи з боку людської діяльності. В господарській діяльності переважало хліборобство, рибальство, мисливство, скотарство, бджільництво.

Перші спроби екологічного підходу до природоохоронної справи в Україні відомі ще з часів Ярослава Мудрого. У його "Руській правді" - правовому кодексі Київської Русі (початок XI ст.) - вже існувала чітка система правової оцінки використання ресурсів і передбачувалася кара за збитки, заподіяні довкіллю. За шкоду, заподіяну диким звірам і птахам, каралося так суворо, як і за негідні вчинки щодо людини. Тому було багато в княжих лісах і степах дикого звіра, птахів та бджіл.

У часи Гетьманщини (ХVІ-ХVІІІ ст.) ці природоохоронні традиції зберігалися та примножувалися. Як і в княжі часи, регламентуються охорона лісів і байраків, полювання, рибальство, бджільництво та садівництво.

У зібранні Малоросійських прав (1807 р.) дослівно сказано: "Хто соколине гніздо пошкодить, підрубає чи навмисно його скине, чи з собою молодих соколів забере ... і за лебедине гніздо, якщо б його хтось розкидав, чи яйця забрав, повинен заплатити ..." А ось як оберігалася екологічна ніша бобра: "Якби князівські, панські і шляхетські гони боброві давні спадкові були в іншого сусіда в маєтку, то цей власник, у чиїй землі вони будуть, не повинен сам і люди його старовинного поля доорювати до лігва так далеко, наскільки палицею можна кинути, так само сіножаті підкошувати і лози прочищати ... Чи хтось силою бобра поб'є, чи злодійськи забере, той за наругу, і скільки б їх забив, має платити. За чорного бобра чотири копи, а за карого дві копи просить".

Наукові погляди завжди діставали своє відображення у чинному законодавстві. Спочатку це — правові засади використання природних ресурсів для господарських потреб і захисту права власності на природні об'єкти.

Наукове обгрунтування проблеми захисту довкілля формулюється тільки у XX ст. Законодавче закріплення вона дістає лише в його другій половині.

Нині виникає потреба розробки науково обґрунтованих засад соціально-екологічної політики, залучення широкого кола науковців, практиків і громадськості до її реалізації.

Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини щодо природи. Правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання та дотримання нормами права.

Взаємодія людини і природи є закономірним явищем. Вони не можуть існувати відособлено один від одного. Перш за все, людина за рахунок корисних властивостей природи забезпечує свою життєдіяльність. Втручаючись у природу, людина має враховувати її об’єктивні процеси розвитку, сприяти раціональному використанню природних ресурсів, їх збереженню та відновленню, здійснювати охорону довкілля. Все це породжує відносини, які необхідно врегулювати. Таке завдання покладено на екологічне законодавство [1].

В Україні визначено основи забезпечення екологічних прав людини. Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року не лише проголошує, але й передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну впорядкованість в систему управління в галузі природокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище.