ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ. ……………………………….6

1.1.Суть трудової діяльності. ……………………………………………………….6

1.2. Психологічні передумови трудової діяльності дітей дошкільного віку. ….10

1.3. Особливості трудової діяльності дітей дошкільного віку. …………………14

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАВИЧОК ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ. ……………….20

2.1. Визначення рівня готовності дітей до трудової діяльності. ……………….20

2.2. Аналіз отриманих результатів. ……………………………………………….25

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ………………………………...33

ВСТУП

Варто сказати, що ранній вік становить важливий етап у розвитку побутової діяльності, зокрема навичок самообслуговування. Трудова діяльність, яка передбачає володіння виконавцем складними й різноманітними предметними діями, розвивається особливо інтенсивно у дитини цього віку на основі успіхів дитини у предметній діяльності, що виступає для цього віку провідною. Мотивація освоєння трудової діяльності ґрунтується на прагненні малюка до самостійності та на його інтересі до функціонування оточуючих предметів.

Таким чином у ранньому віці складаються сприятливі умови для розвитку, як операційної, так і мотиваційної сторони трудової діяльності. Цей вік вважається сензитивним особливо щодо вироблення навичок самообслуговування. Водночас операційна сторона трудової діяльності випереджує у своєму розвитку мотиваційну. Дитина фактично набуває самостійності у виконанні основних побутових процесів: вмивання, одягання, догляду за власними речами тощо. Закладається фундамент культурно-гігієнічних навичок дорослої людини

Актуальність роботи визначається тим, що психологічний розвиток дитини, формування її особистості є процесом засвоєння нею суспільного досвіду, виробленого людством і зафіксованого в продуктах його матеріальної і духовної культури.

З допомогою різних видів діяльності реалізуються взаємовідносини дитини з об’єктивною дійсністю. Тому від змісту і характеру трудової діяльності й залежить надбання дитиною конкретних властивостей, її психологічний розвиток.

Чим детальніше й глибше вчені-психологи й педагоги вивчають можливості такого феномену, як трудова діяльність, тим далі знаходяться межі її застосування, тим вище піднімається її віковий ценз. Вона сприяє вихованню, емоційному зарядженню, корегуванню набутого досвіду, не лише у дітей, а й у дорослих. Саме тому дослідження процесу трудової діяльності є необхідним, а його актуальність не викликає сумніву.

Об’єктом дослідження є процес трудової діяльності дітей.

Предметом дослідження являється вплив трудової діяльності на психологічний розвиток дітей.

Мета роботи – аналіз психологічних передумов трудової діяльності як засобу соціалізації особистості.

Відповідно до мети, спробуємо вирішити наступні завдання:

• розкрити теоретичні основи трудової діяльності дітей дошкільного віку;

• проаналізувати особливості трудової діяльності дошкільнят;

• провести експериментальне дослідження навичок трудової діяльності.

Гіпотеза: ми припускаємо, що в процесі трудової діяльності розвиваються мислиннєві процеси дітей. Крім того, під час трудової діяльності у дитини краще розвивається почуття відповідальності, самостійності, відчуття колективізму – дитина краще вливається в незнайомий колектив (наприклад при поступленні в дитячий садок, або при переході в іншу групу); також трудова діяльність – це метод зниження агресії та послаблення негативних емоцій. В ігровій формі процес підготовки до школи проходить безболісно та радісно. 

Теоретичну базу дослідження складають праці видатних вчених: Е. Берна, В. Больховітінова, Л. Виготського, Д. Генкіна, А. Обертинської та ін. Зокрема, хочемо акцентувати увагу на роботу С. Пєтєріна, котрий стверджує, що у трудовій діяльності більш відчутним стає орієнтація на вимоги оточуючих, прагнення за допомогою правильної поведінки заслужити схвалення дорослих, сподобатись іншим. Тому для дошкільника важливим стає не просто наслідування дій дорослих, а якісне виконання трудових процесів.

Дитина із захопленням ставиться до виконання трудових поручень, прагне допомогти дорослому у прибиранні кімнати, у пранні, у догляді за квітами та тваринами тощо. Якщо раніше дитину приваблювало само виконання процесу, то тепер основний інтерес переміщується на отримання схвалення, подяки дорослого.

База дослідження. Дослідження проводилось на базі ДНЗ ясла-садок №7 (місто Рівне, вул. Боярка 14) та ДНЗ «Центр Пагінець» (місто Рівне, вул. Олени Теліги 55).

Практичне значення курсової роботи полягає в проведенні експериментального дослідження навичок трудової діяльності дошкільнят, а також. В роботі розкрита сутність трудової діяльності дошкільнят, обґрунтовані висхідні принципи цього процесу, проаналізовані головні парадигми передумов трудової діяльності. Результати проведеного дослідження можуть бути використані у психодіагностичній діяльності практичних психологів дошкільних навчальних закладів, в курсі лекцій з педагогічної та вікової психології.

Структура роботи. Дослідження будується за принципом поступального розгляду окремих питань, що пов'язані з його проблематикою. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

1.1.Суть трудової діяльності.

Праця – діяльність, спрямована на виробництво суспільно-корисних продуктів (матеріальних або ідеальних). Цілі діяльностей визначаються не особистими потребами, а задаються суспільством. Праця – діяльність соціальна за природою (цілями) і за характером (неможлива без розподілу праці). Праця є необхідною умовою появи і розвитку свідомості. Застосування і виготовлення знарядь відрізняє працю від простого привласнення продуктів природи. В праці людина керується об'єктивними властивостями предметів, а не їх біологічним значенням. Виникають пізнавальні потреби в з'ясуванні цих властивостей, внаслідок чого розвиваються вищі процеси переробки інформації: мислення і уява. Дитяча праця – умова виховання моральних, товариських якостей, умінь взаємодії з ровесниками та старшими.

Діяльність – це форма активного відношення людини до дійсності, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, які пов’язані зі створенням суспільно значущих (матеріальних і духовних) цінностей та засвоєнням суспільного досвіду. Головними формами діяльності є пізнання, праця, спілкування. В онтогенетичному плані діяльність людини представлена такими видами, як гра, навчання, праця [13, c.67]

Будь-яка діяльність є одночасно «творенням чогось» і проявом позиції, ставлення людини до інших людей, суспільства в цілому. Отже, діяльність має поведінковий аспект. Праця є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів – матеріальних та ідеальних. Вона є вічною необхідною умовою існування людей і розглядається як специфічна видова поведінка людини, що забезпечує її виживання.

Трудова діяльність зумовлюється певними мотивами і спрямована на досягнення певної мети. Мотив – це те, що спонукає людину до праці, а мета – те, чого вона намагається досягти в результаті праці [10, c.14].

Справжньою основою мотиву є потреба, тобто об’єктивна необхідність людини в чомусь. Усвідомлена, відображена у свідомості потреба й називається мотивом.

Отже, джерелом трудової активності людини є потреби, які спонукають її діяти певним чином і в певному напрямку. Процес задоволення потреб виступає як активний цілеспрямований процес оволодіння тією чи іншою формою діяльності та її реалізації відповідно до рівня суспільного розвитку.

Особливістю праці як діяльності є те, що зміст її не визначається повністю потребою, яка її викликала. Якщо потреба як мотив спонукає людину до діяльності, стимулює її, то самі форми і зміст діяльності визначаються суспільними умовами, поділом праці. Наприклад, мотивом, який змушує верстатника працювати, можуть бути фізіологічні потреби (в їжі, одязі, житлі), проте сам процес управління верстатом, тобто зміст діяльності, визначається не цією потребою, а метою – виготовленням конкретної деталі. Отже, спонукання, мотиви діяльності не збігаються з безпосередньою метою праці. Потреби як джерело активності спонукають людину до праці, а усвідомлювана нею мета є регулятором активності в процесі праці [5, c.90].

Метою трудової діяльності можуть бути речі, які споживаються людьми, та речі, які необхідні для виробництва товарів споживання – енергія, засоби інформації, ідеологічні продукти, управлінські рішення, послуги тощо. При цьому цілі діяльності конкретного працівника вже не визначаються його особистими потребами, а задаються суспільством.

Отже,праця за своєю природою є суспільною, соціально корисною діяльністю. Так само суспільною праця є і за характером, оскільки базується на поділі та кооперуванні, співробітництві та конкуренції, власності на робочу силу, що зрештою визначається системою виробничих відносин. Останні реалізуються не лише методами поєднання робочої сили і засобів виробництва, а й способами розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і духовних благ. Трудова поведінка працівника визначається поставленою виробничою метою і його відносинами з іншими людьми у процесі досягнення цієї мети. Це зумовлюється тим, що праця за своїм змістом є матеріальним процесом, який відбувається між людиною і природою, а за своїм характером вона є суспільним явищем, тобто процесом взаємовідносин між людьми в їх спільному впливі на природу. Праця як процес являє собою єдність трьох складників:

1. самої праці як доцільної діяльності;

2. предмета праці (те, на що спрямована праця);

3. знарядь праці (річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці) [8, c.16].

Виготовлення й застосування знарядь є вирішальною ознакою праці. По відношенню до речей (знарядь і предметів праці) людина виступає як суб’єкт діяльності, а стосовно інших людей – як особистість.

Перед початком активної трудової діяльності людина здобуває значну кількість нових навичок, цінностей і установок як формальним, так і неформальним шляхом. Формальна професійна підготовка включає структуроване навчання в загальноосвітній школі, отримання спеціальної професійної освіти, навчання в середньо-спеціальних чи вищих навчальних закладах, а також навчання на робочому місці. Неформальна професійна підготовка має менш помітні форми проявів: це процес оволодіння установками, нормами та рольовими очікуваннями, які необхідні для конкретної роботи. Задовго до початку отримання формальної підготовки людина визначає для себе неформальні норми та цінності, носіями яких є батьки, вчителі, представники різних професій, реклама, телебачення тощо. Неформальна соціалізація настільки потужно впливає, що часто обумовлює свідомий вибір формальної підготовки до професійної кар'єри [13, c.56].

Отже досліджуючи питання, що стосується суті трудової діяльності ми прийшли до висновку, що у процесі трудової діяльності дошкільнят: :

• закладається мотиваційна сторона трудової діяльності дитини, джерелом якої слугує потреба у співпраці та взаємодії із дорослим, прагнення діяти як дорослий;

• передумови трудової діяльності складаються на основі предметної діяльності малюка і пов'язані з розвитком його самосвідомості та особистості;

• відбувається засвоєння автоматизованих дій і формування на їх основі перших найпростіших трудових умінь і навичок;

• дитина відмежовує себе від своїх дій, що сприяє усвідомленню нею результату діяльності та його зв'язку з виконаними діями;

• дитина прагне до досягнення результату своїх дій і отримання його оцінки дорослим.

Трудова діяльність для дитини дошкільного віку є важливою та необхідною, оскільки:

• завдяки трудовій діяльності у дошкільному віці закладаються основи майбутнього професійного самовизначення

• відбувається розвиток трудової діяльності дошкільника у напрямках вдосконалення її зовнішніх та внутрішніх, мотиваційних та операційних компонентів;

• розвиваються внутрішня та зовнішня мотивація трудової діяльності дошкільника. На основі внутрішньої виникає творче ставлення до праці. На основі зовнішньої - суспільні мотиви праці

• розвиток трудових дій полягає у зростанні їх автоматизованості, контрольованості.