- •2.1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт
- •2.1.1. Людина та її біологічні і соціальні ознаки
- •2.1.2. Діяльність людини
- •2.2. Середовище життєдіяльності
- •2.2.1. Природне середовище
- •2.2.2. Техносфера
- •2.2.3. Ноосфера
- •2.2,4. Соціально-політичне середовище
- •2.3. Фізіологічні особливості організму людини
- •2.3.1. Будова і властивості аналізаторів
- •2.3.2. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
- •2.3.3. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
- •2.4. Психологічні особливості людини
- •2.4.1 .Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •Функції нервової системи людини
- •2.4.2. Психіка людини і безпека життєдіяльності
2.2.2. Техносфера
Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропогенне зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина — довкілля».
* Довкілля — навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров'я і життя.
* Техносфера — це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соиіально-економічним потребам.
Середня тривалість життя людей становила
мідний, бронзовий, залізний віки —30 років
до початку XIX століття - 35-40 років
на прикінці XX століття — 60-63 роки
Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної максимально задовольняти її потреби в комфорті і безпеці, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.
У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути виграно або втрачено, не може бути об'єктом загального поліпшення. Усе, що добуто з неї людською працею, повинно бути повернене.
Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.
* Людство вступає в нову еру — інформаційну. Основним видом економічної діяльності стає виробництво, збереження і розповсюдження інформації.
2.2.3. Ноосфера
Тварини та рослини своєю діяльністю за життя та біомасою після смерті мільярди років створювали та вдосконалювали умови, сприятливі для життя, тобто біосферу перш ніж з'явилася людина, котра через кілька сотень тисяч років стала руйнувати ЇЇ своєю нерозумною діяльністю.
Сучасне розуміння біосфери було запроваджено видатним українським ученим В.І.Вернадським.
В.І.Вернадський дав таке визначення біосфери: «Біосфера являє собою оболонку життя — область існування живої речовини». Він зазначив, що жива речовина, як і біосфера, має свою особливу організованість. Організованість не є механізмом, вона різко відрізняється від механізму тим, що безперервно перебуває в становленні, у русі всіх її найдрібнІших матеріальних та енергетичних частинок.
Аналізуючи процеси у біосфері землі, В.І.Вернадськйй дійшов висновку, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, і відзначив, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан — ноосферу.
Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу — від особливості людського способу буття.
2.2,4. Соціально-політичне середовище
Виділяють такі сфери суспільного життя:
матеріальна — охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;
соціально-політична - включає соціальні та політичні стосунки людеи у суспільстві — класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, війна, класова боротьба. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава,, громадські організації;
духовна — це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тоб-то весь спектр виробництва свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетворення на індивідуальний духовний світ людини;
культурно-побутова — це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання тощо.
Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культгурні, побутові, сімейні та інші.
Таблиця 2.1 Основні типи конфліктів між людьми
Соціальні конфлікти |
||
за учасниками |
за сферами
|
за характером
|
внутріособист'існі міжособистісні між особою і суспільством між групами міждержавні |
економічні політичні ідеологічні міжнаціональні релігійні побутові тощо |
справжні. випадкові давні |
Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. Своєчасне нерозв'язання конфліктів може призвести до соціальної напруги у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політинного характеру, надзвичайних подій, що загрожуватимуть безпеці суспільства.
Люди в процесі життєдіяльності об'єднуються в соціальні групи. Соціальна група — це сукупність певного числа людей, об'єднаних спільним інтересом чи спільною справою.
Слід розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.
* Малі соціальні групи — це групи, що об'єднують до декількох десятків осіб: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, дружні (товариські) компанії, шкільний клас тощо.
* Середні соціальні групи — цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу, викладачів одного навчального закладу.
* Великі соціальні групи ~ класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) — це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів).
Якісний стан компонентів соціально-політичного середовища буття людини значною мірою впливає на її здоров'я, життєдіяльність та тривалість життя.
