
- •Мінистерство освіти і науки украіни східноукраїнський національний університет ім. В. Даля
- •1. Знайомство з математичним пакетом mathcad 11.
- •1.1. Коротка характеристика системи
- •1.2. Системні вимоги до Mathcad 11 Enterprіse Edіtіon і запуск системи
- •2. Основи роботи в системі mathcad
- •2.1. Користувальницький інтерфейс Mathcad 11 Enterprіse Edіtіon
- •2.2. Складальні математичні панелі.
- •3. Вхідна мова системи mathcad
- •3.1. Алфавіт Mathcad
- •3.2. Типи даних
- •4. Масиви (вектори, матриці)
- •4.1. Індексація елементів масивів
- •4.2. Уведення векторів і матриць
- •4.3. Ранжирувальні змінні.
- •4.4 Векторні матричні оператори.
- •4.5 Векторні матричні функції.
- •5. Графічні можливості
- •5.1 Двовимірні графіки в декартовій системі координат.
- •5.2 Графік у полярній системі координат.
- •5.4. Побудова графіка поверхні, заданої параметрично.
- •5.5. Крива в просторі.
- •5.6. Поверхні, отримані обертанням кривих навколо осей.
- •6. Рішення нелінійних рівнянь і систем нелінійних рівнянь.
- •6.1. Одне рівняння з одним невідомим
- •6.2.Системи рівнянь.
- •7. Символьна алгебра
- •7.1 Можливості символьного процесора MathCad.
- •Integrate (Інтегрувати по змінній)
4. Масиви (вектори, матриці)
Важливим типом даних у системі MathCAD є масиви. Масив - сукупність, що має унікальне ім'я, кінцевого числа числових або символьних елементів, упорядкованих заданим образом і що мають певні адреси. У системі MathCAD використовуються масиви двох типів: одномірні (вектори) і двовимірні (матриці).
4.1. Індексація елементів масивів
Порядковий номер елемента, що є його адресою, називається індексом. Нижня границя індексації задається значенням системної змінної ORІGІN (мал. 4.1), що може приймати значення 0 або 1. Для зміни початку індексації можна прямо в документі привласнити змінній ORІGІN відповідне значення.
Мал. 4.1. Застосування системної змінної ORIGIN.
4.2. Уведення векторів і матриць
Вектори можуть бути двох типів: вектори - рядки й вектори - стовпці. Незважаючи на те, що два цих вектори мають ті самі числові значення елементів, вони різні по типі й дадуть різні результати при векторних і матричних операціях.
Для уведення векторів і
матриць можна використовувати кнопку
панелі складальних математичних
елементів Матриці, що, у свою чергу,
включається натисканням відповідної
кнопки на панелі Maтематика. Але набагато
простіше використовувати сполучення
клавишь [Ctrl+M]. Обидві вище зазначені дії
приводять до появи діалогового вікна
Вставити матрицю
(мал. 4.2), у якому необхідно вказати число
рядків і стовпців для введення матриці
або вектора.
Мал. 4.2. Диалогове вікно для визначення розміру вектора або матриці.
Після активізації команди "Вставити" у діалоговому вікні Вставити матрицю в документі з'являється шаблон матриці, який можна заповнити необхідними даними (мал. 4.3). Перехід від символу до символу усередині шаблона відбувається за допомогою клавіші Tab (Табуляція) або за допомогою лівої клавіші миші.
а )
б)
Мал. 4.3. а) Порожній шаблон матриці розміром (2 2);
б) Заповнений шаблон матриці розміром (2 2).
Масив можна визначити й вручну, поэлементно (мал. 4.4).
Мал. 4.4. Поелементне визначення вектора d і матриці H.
Для вказівки нижнього індексу використовуеться клавіша [ (квадратна дужка). Якщо індекс подвійний (у матриці), то індекси вводяться через кому.
4.3. Ранжирувальні змінні.
Ранжирувані змінні - особливий клас змінних, котрий у системі MathСAD найчастіше заміняє керуючі структури, називані циклами. Ці змінні мають ряд фіксованих значень, з певним кроком, які змінюються від початкового значення до кінцевого.
Ранжирувані змінні характеризуються ім'ям й індексом кожного свого елемента. Наприклад:
Name:=Nbegin .. Nend
де Name - ім'я змінної, Nbegіn - її початкове значення, Nend - кінцеве значення, .. - символ, що вказує на зміну змінної в заданих межах (він уводиться знаком крапки з комою ;). Якщо Nbegіn < Nend , то крок зміни змінної буде +1, у противному випадку - (-1) (мал.4.5).
Для створення ранжируваної змінної загального виду використовується вираження:
Name := Nbegin, (Nbegin + Step)..Nend.
Тут Step- заданий крок змінної.
Мал. 4.5. Приклади завдання ранжируваної змінної.
Ранжирувані змінні широко застосовуються для подання числових значень функцій у вигляді таблиць, а також для побудови їхніх графіків. Будь-яке вираження з ранжируваними змінними після знака рівності ініціює таблицю виводу. Корисно враховувати деякі властивості таблиць виводу:
● Число рядків в них не може бути більше 50;
● Числа в таблицях можна задавати у необхідному форматі за допомогою операцій завдання формату чисел;
● При використанні в таблиці одиниць розмірності всі дані таблиці будуть містити одиниці розмірності;
Якщо необхідно показати значення вектора або матриці введіть ім'я вектора або матриці й поставте знак =, наприклад X= - виводиться вектор (якщо змінна Х є вектором) і X= - виводиться таблиця виводу (якщо змінна Х є матрицею).
У таблицю вивода можна й вставляти числові значення, і коректувати їх. Індексовані змінні, що утворяться в результаті завдання ранжируваних змінних, можуть застосовуватися в наступних формульних блоках. Однак при цьому необхідно дотримувати відповідність результатів (кінцевих й проміжних) векторному типу цих змінних. Необхідно пам'ятати, що ранжирувана змінна - це вектор. На мал. 4.6 ранжирувана змінна і приймає значення 1,2,3 і 4. А вектор g, визначений через ранжирувану змінну і, містить 5 елементів. Це пов'язане з тим, що за замовчуванням початком відліку індексів в MathCAD є нуль.
Мал.
4.6. Застосування ранжируваної змінної
у формульних блоках
Заповнення масивів може бути організоване за допомогою ранжируваних змінних і функцій користувача, як це показано на мал. 4.7.
Мал.
4.7. Заповнення масивів за допомогою
ранжируваної змінної.