Сумський національний аграрний університет

Кузін Н.В.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Науково-методичний центр аграрної освіти

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для заміру залишкових знань студентів

що навчаються за ОПП підготовки ОКР «бакалавр» напрямку 6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій»

Дисципліна

«Земельне право»

2011

Тестові завдання розроблені на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.08.2011 р. № 436 «Про підсумки незалежного заміру знань студентів (шляхом незалежного тестування)».

Основою розробки прийнято програму навчальної дисципліни «Земельне право» для підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.080101 «Геодезія картографія та землеустрій» у вищих навчальних закладах ІІ-ІУ рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України, затвердженої Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України 10 березня 2010 р.

Розробка тестових завдань здійснена робочою групою складі:

Возняк Р.П. – відповідальний, Львівський національний аграрний університет;

Корецький А.В. - Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва;

Кузін Н.В. - Сумський національний аграрний університет.

Рецензент:

1.Предметом земельного права є:

- Майнові та немайнові цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

+ Земельні відносини, об’єктом яких є земля, що регулюються нормами земельного права.

- Земельні відносини, що регулюються нормами земельного, цивільного та господарського законодавства.

- Майнові, земельні та адміністративні відносини у галузі використання та охорони земель.

2. Суб’єктами земельних відносин є:

- Тільки громадяни та юридичні особи України.

- Тільки громадяни України та інших країн.

+ Громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади.

- Тільки громадяни, юридичні особи України, органи місцевого самоврядування та органи законодавчої влади.

3. Система земельного права — це:

+ сукупність нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини;

- сукупність правових інститутів, кожен з яких складається з групи

- сукупність юридичних норм, що регулюють однорідні земельні відносини

- єдність принципів і функцій земельного права. (стр.12 Шеремет А. П. Земельне право України: підручник. Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008.- 632с.)

4. Предмет земельного права це:

- всі суспільні відносини

+ суспільні земельні відносини

- суспільні відносини, що регулюються нормами природоохоронного законодавства (стр. 7-9 Шеремет А. П. Земельне право України: підручник. Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008.- 632с.)

5. Інститутами земельного права є:

+ цивільно-правові та земельно-правові відносини, в які вступають громадяни, юридичні особи і держава

- історичні юридичні джерела регулювання земельних відносин

- правові норми, що регулюють діяльність сільськогосподарських підприємств

- групи однорідних правових норм у земельній сфері, що об’єднуються за змістом. (стр. 53-57, Семчук В.І. Земельне право України: Підручник для студентів юридичної спеціальності вищих навчальних закладів. І.В. Семчук, П.Ф. Кулинич, М.Ф. Шульга. – К. Вид. Дім «ІнЮре», 2008. – 600с.)

6. Земельні відносини в залежності від матеріального або процесуального характеру відносин поділяються на:

- Регулятивні та охоронні

+ Матеріальні та процесуальні

- Охоронні та розпорядні

- Запобігаючі та охоронні

7. З названих складових регулювання земельних відносин, які віднесені до принципів земельного законодавства є:

- Забезпечення раціонального використання та охорони земель.

- Безоплатне надання земельних ділянок громадянам із земель державної та комунальної власності.

+ Забезпечення гарантій прав на землю.

+ Пріоритет вимог екологічної безпеки.

8. Закони приймає:

- Президент

- Кабінет Міністрів України

+ Верховна Рада України

- Міністерство юстиції

9. З приведених нормативних актів до законів України відносяться:

+ Лісовий кодекс України.

+ Водний кодекс України.

- Указ Президента України «Про Положення про Державне агентство земельних ресурсів України».

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок».

10. Офіційним виданням для законів є:

- Збірники постанов Уряду України

+ Офіційний вісник України

- Газета “Дело”

- Газета «Дзеркало тижня»

11. Постанова Кабінету Міністрів з питань регулювання земельних відносин приймаються:

+ Якщо це передбачено Законами України.

- Відповідно до норм Земельного кодексу.

- З будь-яких питань земельного законодавства.

- Якщо ці питання не врегульовані земельним законодавством.

12. Основою власності в Україні є:

- Закон України «Про форми власності на землю»

+ Конституція України

- Закон України «Про власність»

- Акт проголошення незалежності України

13. Суб'єктами права приватної власності на землю є

+ Громадяни та юридичні особи на землі приватної власності

- Територіальні громади на землі комунальної і державної власності

- Держава усіх форм власності

- Іноземні юридичні особи на землі усіх форм власності

14. Право власності на землю — це право:

- володіння і користування землею

- володіння і розпоряджання землею

+ володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками

- використовувати корисні властивості земельної ділянки.

15. Колишнім власникам землі або їх спадкоємцям, які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року земля:

- Повертаються в розмірі норм земельного законодавства

- Повертаються

+ Не повертаються

- Не повертаються, але компенсується вартість землі при умові представлення відповідних документів

- Не повертаються, але компенсуються затрати, якщо були такі

16. Об’єктом права власності на землю є:

- Визначена владою одинична територія

+ Земельна ділянка

- Землеволодіння

- Угіддя

- Землекористування

17. Земля в Україні може перебувати:

- лише у державній власності

- лише у комунальній власності

- лише у приватній власності

+ у державній, комунальній і приватній власності.

18. Суб’єктами права комунальної власності на землю є:

- Громадяни України,

- Держава

- Землекористувачі

+ Територіальні громади сіл, селищ, міст

- Юридичні особи засновані громадянами України та іноземні юридичні особи

- Іноземні громадяни та особи без громадянства

19. Суб’єктами права державної власності на землю є:

- Громадяни України,

+ Держава

- Землекористувачі

- Територіальні громади сіл, селищ, міст

- Юридичні особи засновані громадянами України та іноземні юридичні особи

- Іноземні громадяни та особи без громадянства

20. Право власності на землю в Україні іноземні громадяни:

- Не мають

- Мають на всі землі

- Мають на землі без забудови за межами населених пунктів для підприємницької діяльності

- Мають на землі сільськогосподарського призначення

+ Мають на земельні ділянки під об’єктами підприємницької діяльності, які є у їх власності

21. Право власності на землю в Україні особи без громадянства:

- Не мають

- Мають на всі землі

- Мають на землі без забудови за межами населених пунктів для підприємницької діяльності

- Мають на землі сільськогосподарського призначення

+ Мають на земельні ділянки під об’єктами підприємницької діяльності, які є у їх власності

22. Власники земельних ділянок мають право:

+ продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку

+ самостійно господарювати на землі

+ споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди

- змінювати цільове призначення земельної ділянки. (ст.90 Земельного кодексу України )

23. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах:

- лише на поверхневий (ґрунтовий) шар

- лише на водні об'єкти

- лише на ліси і багаторічні насадження на ній

+ на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження які на ній знаходяться.

24. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:

- Громадською власністю

+ Комунальною власністю

- Муніципальною власністю

- Спільною власністю

25. У державній власності перебувають:

- Усі землі України

- Усі землі України, крім земель іноземних держав

+ Усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності

- Усі землі України, в тому числі землі іноземних держав

26. Суб’єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути:

- Громадяни

- Юридичні особи

+ Районні та обласні ради

- Сільські, селищні, міські ради

27. Однією з форм власності на землю є:

- колективна

- акціонерна

- сільськогосподарська

+ державна. (ч.3 ст.78 Земельного кодексу України)

28. Спільна власність на землю може бути:

+ Спільна сумісна

- Спільна виробнича

+ Спільна часткова

29. У спільній частковій власності перебувають земельні ділянки:

- Подружжя;

- Співвласників жилого будинку;

- Членів фермерського господарства;

+ Прийняті у спадщину двома чи більше особами.

30. Суб'єктами спільної сумісної власності на земельні ділянки можуть бути:

+ подружжя

- підприємства

- державні органи

- сільські, селищні, міські ради. (ст.89 Земельного кодексу України)

31. Суб’єктами права власності на землі державної власності є:

+ Держава в особі органів виконавчої влади

- Держава та юридичні особи державної форми власності

- Держава та релігійні організації

- Держава, юридичні особи державної форми власності, релігійні організації

32. Іноземні громадяни та особи без громадянства приймати земельні ділянки у спадщину:

- Не можуть

+ Можуть

- Можуть окрім земель сільськогосподарського призначення

- Можуть окрім земель сільськогосподарського призначення та земель лісогосподарського призначення

33. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:

+ комунальною власністю

- державною власністю

- приватною власністю

- колективною власністю.

34. Суб’єктами права комунальної власності на земельні ділянки можуть бути:

- Виконавчі комітети сільських, селищних міських рад

+ Сільські, селищні, міські ради

- Районні та обласні ради

- Верховна Рада України

35. Право припинення приватної власності на землю відбувається у разі:

- прийняття рішення органа місцевого самоврядування

- передачі її в оренду

+ з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб

- у випадках вчинення кримінального злочину. (ст.140 Земельного кодексу України)

36. Підставами припинення права державної власності є:

+ передача земельної ділянки державної власності у комунальну власність

- забруднення землі

- її конфіскація

- рішенням суду. (ст.84 Земельного кодексу України)

37. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, підлягають відчуженню:

+ протягом року

- протягом 6 місяців

- протягом 3 місяців

- протягом 2 років.

38. Право на безоплатну приватизацію землі мають:

- іноземні громадяни

+ громадяни України

- юридичні особи

- особи без громадянства. (ст.81 Земельного кодексу України)

39. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності:

+ Громадянам

- Громадянам та юридичним особам приватної форми власності

- Громадянам та органам місцевого самоврядування

- Органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади

40. Громадяни України можуть бути суб’єктами права власності на землю за таких обставин:

- за наявності у них іншого майна

- при відсутності кредитів

- при погашеній або знятій судимості

+ за наявності у них цивільної правоздатності. (ст.11 Цивільного кодексу України)

41. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам:

+ без відшкодування затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

- з частковим відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

- з повним відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

- з відшкодуванням половини затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

42. Самовільно зайняті земельні ділянки повертають:

- місцеві державні адміністрації

- Кабінет Міністрів України

- сільські, селищні, міські, районні та обласні ради

+ за рішенням суду.

43. Передаються у постійне користування земельні ділянки:

- які перебувають в користуванні сільськогосподарських підприємств

+ які перебувають у державній та комунальній власності

- які перебувають у власності фізичних осіб

- які перебувають у власності юридичних осіб. (ст.92 Земельного кодексу України)

44. Право тимчасового користування на земельну ділянку посвідчується:

- Державним актом

- Усною домовленістю

+ Договором оренди

- Проектом відведення

- Рішенням органу місцевого самоврядування

- Розпорядження органу виконавчої влади

45. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

- Громадяни України

- Юридичні особи України

+ Громадські організації інвалідів України

- Іноземні громадяни

- Особи без громадянства

- Іноземні держави

46. До прав землекористувачів належать:

- продавати земельні ділянку

- право змінювати цільове призначення землі

+ самостійно господарювати на землі

- передавати земельну ділянку у користування будь-яким особам на необмежений строк.

47. Право постійного користування земельною ділянкою – це право:

- Володіння

- Користування

+ Володіння і користування

- Розпорядження

- Оренди

48. Форма орендної плати за земельні ділянки комунальної власності:

- Натуральна

- Відробіткова

+ Грошова

- Поєднання різних форм

49. Орендодавцями землі є громадяни і юридичні особи, в яких перебувають земельні ділянки:

- на праві повного господарського відання

- на праві довічного користування

+ у власності

- у суборенді. (Закон України «Про оренду землі»)

50. Право оренди земельної ділянки може:

- Переходити до спадкоємців

+ Набуватись на земельних торгах

- Даруватись

- Вноситись до статутного капіталу на строк до 55 років

51. Орендарями землі сільськогосподарського призначення можуть бути:

- Кабінет Міністрів України

+ фізичні особи, що мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві

- сільські ради

- будь-які фізичні і юридичні особи.

52. Довгострокова оренда земельної ділянки встановлюється терміном:

- До 25 років

+ До 50 років

- Від 50 до 100 років

- Більше 100 років

53. Найдовший строк довгострокового надання землі в оренду чинне законодавство передбачає (у роках):

- до десяти

- до двадцяти п’яти

+ до п’ятдесяти

- до сімдесяти п’яти. (ч.4 ст.93 Земельного кодексу України)

54. Орендодавцями земельних ділянок є:

+ Їх власники

+ Уповноважені особи їх власників

- Родичі їх власників

- Органи законодавчої влади

55. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі:

+ За згодою орендодавця

- За згодою уповноваженої особи

- Без згоди орендодавця

- Лише за згодою органів влади

56. Договір оренди земельної ділянки припиняється у разі:

+ поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря

- хвороби орендаря

- вступу його на військову службу

- відмови орендодавця від умов договору. (Закон України «Про оренду землі»)

57 Форми орендної плати:

- Короткострокова, довгострокова;

+ Грошова, відробіткова, натуральна;

- Строкова, безстрокова;

- Відсоткова, натуральна.

58. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб називається:

- Сервітут;

- Концесія;

+ Емфітевзис;

- Суперфіцій.

59. Право користування чужою земельною ділянкою для потреб будівництва називається:

-Сервітут;

- Концесія;

- Емфітевзис;

+ Суперфіцій.

60. Охоронні зони створюються навколо таких об’єктів:

+ Уздовж лінії електропередачі.

- Навколо джерел водопостачання.

- Навколо об’єктів, що виділяють шкідливі речовини.

- Навколо об’єктів культурної спадщини.

5. В усіх названих випадках.

61. Право земельного сервітуту виникає:

+ з моменту його державної реєстрації

- з моменту підписання сторонами договору

- з моменту прийняття рішення суду

- з моменту досягнення домовленості між сторонами. (ч.2 ст.100 Земельного кодексу України)

62. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів:

- Які використовуються під об’єктами транспорту.

+ Які є джерелами підвищених рівнів шуму і вібрації.

- Військових об’єктів збройних сил України.

- Уздовж державного кордону України.

63. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у таких випадках:

- Невикористання земельного сервітуту протягом 1 року.

+ Невикористання земельного сервітуту протягом 3 років.

+ Рішення суду про його скасування.

- Систематичне несплата власникам ділянки земельного податку.

64. У межах санітарно-захисних зон забороняється:

- Діяльність, яка може призвести до завдання шкоди відкритим джерелам водопостачання

+ Будівництво об’єктів соціальної інфраструктури пов’язаних з постійним перебуванням людей

- Будівництво гідрометеорологічних станцій

- Будівництво ліній зв’язку

65. Зони санітарної охорони створюються навколо:

- Об’єктів культурної спадщини

- Об’єктів які є джерелами виділення шкідливих речовин

+ Об’єктів оздоровчого призначення

- Військових об’єктів

- Особливо цінних природних об’єктів

66. Навколо особливо цінних природних об’єктів створюються

- Зони санітарної охорони

- Санітарно-захисні зони

+ Охоронні зони

- Зони особливого режиму використання

67. Обмеження у використання земель можуть бути встановлені:

- Рішенням районної ради

- Договором

- Розпорядженням районної державної адміністрації

+ Рішенням суду

- Розпорядженням Кабінету Міністрів України

68. Охоронні зони створюються:

+ Уздовж ліній електропередачі

- Навколо відкритих джерел водопостачання

- Навколо водоочисних споруд

- Навколо підземних джерел водопостачання

- Навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин

69. Земельний сервітут може бути:

- Тільки постійним

- Тільки строковим

- Постійним і строковим

- Не більше 10 років

- До 50 років

70. Право земельного сервітуту - це:

- право власника земельної ділянки на необмежене платне користування суміжною земельною ділянкою

- право власника земельної ділянки на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

- право власника земельної ділянки на необмежене безоплатне користування суміжною земельною ділянкою

+ право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. (ст.98 Земельного кодексу України)

71. Встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку:

+ Не веде до позбавлення права власності на неї

- Веде до позбавлення права власності на неї

- Веде до позбавлення права розпорядження

- Веде до позбавлення права володіння

- Веде до позбавлення права користування. (ч.3 ст.98 Земельного кодексу України)

72. Земельний сервітут може бути встановлений на підставі:

+ Договору

+ Рішення суду

- Рішення органу місцевого самоврядування

- Розпорядженням органу виконавчої влади

73.Договір про встановлення земельного сервітуту обов’язково підлягає:

+ Державній реєстрації

- Нотаріальному посвідченню

- Землевпорядній експертизі

- Екологічній експертизі

- Погодженню з сільськими, селищними, міськими радами

74. У разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, дія земельного сервітуту:

+ Зберігається

- Не зберігається

- Зберігається протягом 1 року

- Зберігається протягом 1 місяця

- Зберігається протягом 10 днів

75. Чи має право вимагати власник чи користувач земельної ділянки на яку встановлено земельний сервітут відповідної винагороди за його встановлення?

- не має права

- має право лише користувач

+ має право лише власник

- в судовому порядку. (ч.3 ст.101 Земельного кодексу України)

76.Особа, в інтересах якої встановлений земельний сервітут може передавати його, іншим фізичним та юридичним особам шляхом:

- Продажу

+ Не може передаватись будь-яким способом

- Застави

- Дарування

- Іпотеки

77. Підставою для припинення права власності на земельну ділянку є:

- Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням

- Систематична несплата земельного податку

+ Звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора

- Звернення прокурора

- Конфіскація за рішенням органу місцевого самоврядування

78. Земельна ділянка може бути конфіскована:

- За рішенням органу виконавчої влади

+ За рішенням суду у випадках, встановлених законом

- За рішенням органу місцевого самоврядування

- За рішенням Держземагенства

- За рішенням суду у всіх випадках

79 Право власності на земельну ділянку виникає:

- після погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами

- після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі

+ після державної реєстрації

- після одержання державного акта на земельну ділянку. (ст.125 Земельного кодексу України)

80. Підставою набуття права власності на земельну ділянку юридичними особами із земель державної власності є:

- Рішення органів місцевого самоврядування

+ Розпорядження органів виконавчої влади

- Рішення Верховної Ради України

- Рішення органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів

81. Право власності на земельну ділянку набуту із земель державної або комунальної власності посвідчується:

- Свідоцтвом про право на спадщину

- Цивільно-правовою угодою

+ Державним актом

- Договором оренди

- Сервітутом

- Технічною документацією

82. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель комунальної власності на підставі:

- Розпорядження органів виконавчої влади

+ Рішення суду

+ Рішення органів місцевого самоврядування

- Заповіту

- Позитивного висновку державної землевпорядної експертизи

83. Безоплатна передача земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян проводиться у разі:

+ Приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян

+ Одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

+ Одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації

- Одержання земельних ділянок, які перебувають у власності юридичних осіб

- Приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні юридичних осіб на умовах оренди

84. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається протягом:

- Десяти днів

+ Місяця

- Двох тижнів

- Року

- Термін не встановлений

85. Нормою безоплатної передачі земельних ділянок громадянам – для ведення особистого селянського господарства є:

- до 0,6 га

- до 1 га

+ до 2 га

- до 3 га. (ст.121 Земельного кодексу України)

86. Нормою безоплатної передачі земельних ділянок громадянам – для індивідуального дачного будівництва є:

- не більше 0,5 га

- не більше 0,12 га

+ не більше 0,1 га

- не більше 1,0 га. (ст.121 Земельного кодексу України)

87. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в таких розмірах:

+ Не більше 0,12 га

- Не більше 0,10 га

- Не менше 0,10 га

- Не менше 0,12 га

- До 2,0 га.

88. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту:

- Нотаріального посвідчення цих прав

+ Державної реєстрації цих прав

- Підписання договору купівлі-продажу

- Отримання рішення органу місцевого самоврядування

- Встановлення меж земельної ділянки.

89. Підставою дарування земельної ділянки є:

+ нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки

- державний акт на земельну ділянку

- договір купівлі-продажу на земельну ділянку

- сертифікат на право володіння земельною ділянкою. (ст.131 Земельного кодексу України)

90. Громадяни – члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельні ділянки у розмірі:

+ Земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території ради за місцем розташування фермерського господарства

- Не менше 4,0 га

- Земельної ділянки, що передається в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства

- Не більше 10,0 га

91. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність:

- Сільськогосподарським підприємствам;

- Сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам;

- Релігійним організаціям та об’єднанням громадян для ведення підсобного господарства;

+ Іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

92. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній чи комунальній власності, можуть вилучатися (викупатися) для відповідних потреб за:

+ Постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України;

- Рішенням органів місцевого самоврядування;

- Розпорядженням органів виконавчої влади;

- Указом Президента України.

93. Збитки власникам земельних ділянок і землекористувачам відшкодовують:

- Мінекоресурсів України

+ особи, що їх заподіяли

- органи земельних ресурсів

- органи місцевого самоврядування. (ст.157 Земельного кодексу України)

94. До земель комунальної власності, що не можуть передаватися у приватну власність належать:

- Землі лісогосподарського призначення площею до 5 га;

+ Земельні ділянки, які забезпечують діяльність органів місцевого самоврядування;

- Земельні ділянки водного фонду площею до 3 га;

- Земельні ділянки, надані для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

95. У разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право:

- в будь-якому разі відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки

- зруйнувати сусідню земельну ділянку

- пошкодити дерева, кущі, які проникають із сусідньої земельної ділянки

+ відрізати корені дерев і кущів, які проникають і сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

96. Навколо діючих кладовищ встановлюються:

+ Санітарно-захисні зони;

- Зони особливого режиму використання земель;

- Охоронні зони;

- Зони санітарної охорони.

97. Громадянин, який зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка знаходиться на території населеного пункту, подає заяву до:

- Районної державної адміністрації

- Районної ради

- Облдержадміністрації;

+ Відповідної сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки.

98. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі:

- 0,12 га;

- Земельної частки (паю), визначеної як середньої по району за місцем розташування земельної ділянки;

- 0,25 га;

+ Не більше 2 га.

- Не більше 2,5 га

99. Районні державні адміністрації передають земельні ділянки у власність та у користування із земель державної власності для:

- Всіх потреб;

+ Сільськогосподарського використання;

- Для здійснення несільськогосподарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угіддях (рілля, багаторічні насадження);

- Для будівництва об’єктів промисловості.

100. До документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відноситься:

+ Договір купівлі-продажу;

- Договір оренди;

- Договір концесії;

- Технічний паспорт на будівлю чи споруду.

101. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність провадиться у порядку визначеному:

- Земельним кодексом України

- Кабінетом Міністрів України

+ Спеціально прийнятим Законом

- Земельним, Водним та Лісовим кодексами

102. У разі набуття права власності на житловий будинок будівлю або споруду, що перебуває у власності іншої особи право власності останньої на земельну ділянку де розміщений відповідний об’єкт нерухомого майна:

+ Припиняється

- Не припиняється

- Припиняється за рішенням сільської, селищної, міської ради

- Припиняється виключно за рішенням суду

103. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту:

- Видачі державного акту на право власності

+ Державної реєстрації права власності

- Нотаріального посвідчення цивільно-правової угоди відповідно до якої відбувається перехід права власності на земельну ділянку

- Прийняття рішення місцевої ради або розпорядження місцевого органу держаної влади про передачу земельної ділянки у власність

104. Право власності на земельну ділянку набуту громадянином у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення посвідчується:

- Виключно державним актом

+ Договором купівлі-продажу

+ Свідоцтвом про право на спадщину

- Технічним паспортом на земельну ділянку

105. У разі незгоди землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування при вирішенні земельних спорів, питання вирішуються:

- Районною державною адміністрацію

- Районною радою

- Обласною радою

- Органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів

+ Судом

106. Вартість земельної ділянки, відчуженої для суспільних потреб, визначається за договором на підставі:

- Домовленості з власником даної земельної ділянки;

- Нормативної грошової оцінки;

+ Експертної грошової оцінки;

- Розрахунку втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

- Договірної ціни

107. Земельні спори розглядають:

- адміністрація підприємств, установ, організацій

+ органи місцевого самоврядування

+ суди

+ органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів. (ч.1 ст.158 Земельного кодексу України)

108. Майнові спори, пов’язані із земельними відносинами вирішує :

+ суд

- сільська рада

- органи місцевої виконавчої влади

- відділ земельних ресурсів. (ч.2 ст.158 Земельного кодексу України)

109. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:

- Користування земельними ділянками

- Розпорядження земельними ділянками

+ Меж земельних ділянок

- Обмежень у використанні земель

110. Припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним – це:

- Рекультивація;

+ Консервація;

- Вилучення (викуп) для суспільних потреб;

- Ґрунтовтома.

111. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

+ Визнання угоди недійсною

+ Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

- Відшкодування вартості земельної ділянки

- Обмін земельної ділянки на інше майно

112. Збитки завдані власникам земельних ділянок :

+ Підлягають відшкодуванню в повному обсязі

- Підлягають відшкодуванню частково

- Не підлягають відшкодуванню

- Підлягають відшкодуванню за рішенням органів місцевого самоврядування

113. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють:

- Кабінет Міністрів України

- Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів

+ Суб’єкти, що їх заподіяли

- Національний банк України

- Органи місцевого самоврядування

114. Земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів вирішує:

- Районна державна адміністрація

- Органи місцевого самоврядування

+ Орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів

- Районні ради

- Обласні ради

115. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності і користуванні громадян вирішуються:

+ Судами

- Органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів

- Обласними державними адміністраціями

- Органами місцевого самоврядування

- Прокуратурою

116. Земельні спори щодо розмежування територій сіл, селищ і міст вирішуються:

- Районними державними адміністраціями

- Обласними державними адміністраціями

+ Судами

- Районними радами

- Обласними радами

117. Земельні спори у межах населених пунктів з приводу додержання громадянами правил добросусідства вирішуються:

- Органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів

- Судами

- Органами виконавчої влади

+ Органами місцевого самоврядування

118. Річна орендна плата за земельні ділянки державної власності не може перевищувати (у відсотках їх нормативної грошової оцінки)

- 10%

+ 12%

- 8%

+ На конкурентних засадах може складати 14%.

119. Визначити орган, який має право передати земельну ділянку (рілля) за межами села площею 10 га ДП «Обрій» для сільськогосподарського використання:

- Сільська рада.

- Районна рада.

+ Районна державна адміністрація.

- Обласна державна адміністрація.

120. Земельну ділянку (сіножаті 0,9 га), яка розміщена за межами міста має право передати у постійне користування державному підприємству для будівництва заводу з ремонту сільськогосподарської техніки орган:

- Районна державна адміністрація.

+ Обласна державна адміністрація.

- Міська рада.

- Районна рада.

- Обласна рада.

121. Надання земель державної власності у користування здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

+ Зміни цільового призначення земельних ділянок.

+ Надання ділянок, межі яких не встановленні на місцевості.

- Не визначена їх грошова оцінка.

- Якщо це землі сільськогосподарського призначення.

122. Рішення відповідного органу про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення повинно включати:

+ Затвердження проекту землеустрою.

+ Вилучення земельної ділянки у землекористувачів.

+ Цільове призначення земельної ділянки.

- Відшкодування збитків попередньому землекористувачу.

123. Право власності на земельну ділянку посвідчується:

- Договором емфітевзису.

- Договором суперфіцій.

+ Державним актом.

+ Свідоцтвом про право на спадщину.

124.Право користування земельною ділянкою посвідчується:

+ Договором суперфіцію.

+ Державним актом на право постійного користування.

+ Договором оренди.

- Свідоцтвом про право на спадщину.

125. Не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки державної власності або права них у разі:

- Будівництва автозаправочних станцій.

+ Передачі земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

+ Поновлення договорів оренди землі.

- Будівництва об’єктів, що здійснюються за кошти іноземних інвесторів.

126. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні:

- Сіножаті для несільськогосподарських потреб.

+ Ріллю для несільськогосподарських потреб.

- Землі водного фонду.

+ Землі рекреаційного призначення.

127. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки державної власності для:

- Сільськогосподарського використання.

- Водогосподарського використання.

+ Оздоровчого призначення.

+ Природоохоронного призначення.

- Будівництва шкіл, закладів культури та ін.

128. Вилучення земельної ділянки природно-заповідного фонду державної власності в межах села для будівництва дороги загальнодержавного значення здійснює:

- Верховна рада України.

- Кабінет Міністрів України.

- Обласна державна адміністрація.

+ Сільська рада за погодженням з верховною Радою України.

129. Суб’єктами земельної плати за землю є:

+ Власники земельних часток (паїв).

+ Орендарі.

+ Власники земельних ділянок.

- Органи виконавчої влади щодо земель, які розміщені за межами населених пунктів.

130. Ставка земельного податку за 1 га ріллі складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:

- 1%.

- 0,5%.

- 0,3%.

+ 0,1%.

131. Ставка земельного податку за 1 га сіножатей складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:

- 1,5%

- 1,0%

- 0,5%

+ 0,1%.

132. Ставка земельного податку за 1 га пасовищ складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:

- 1,5%

- 1,0%

- 0,5%

+ 0,1%.

133. Ставки податку за земельні ділянки в межах населених пунктів встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки:

+ 1%.

- 0,5%.

- 1,5%.

- 2,0%.

134. Від сплати земельного податку звільняються:

- Пенсіонери, які мають у власності земельну частку (пай).

+ Пенсіонери (за віком), які мають у власності одну земельну ділянку для дачного будівництва в межах граничних норм:

- Державні службовці.

+ Пенсіонери (за віком), які використовують земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах граничних норм.

135. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, використовуються для:

- Сплати земельного податку.

- Будівництва лінійних споруд (шляхів і т ін..).

+ Освоєння земель для сільськогосподарських потреб.

+ Поліпшення сільськогосподарських угідь.

+ Охорону земель відповідно до проектів.

136. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність із земель державної та комунальної власності розробляють:

- Верховна Рада України

- міські ради

- обласні ради

- Кабінет Міністрів України

+ на замовлення громадян організації, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України)

137. Включення земельних ділянок у межі села, селища, міста, району у місті:

- Припиняє права власності і права користування цими ділянками

- Щодо цих ділянок необхідне відповідне рішення органів місцевого самоврядування з визначенням їх прав

+ Не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу

- Тягне за собою їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу

138. Для розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують:

+ Постійно діючі комісії

- Тимчасово діючі комісії

- Комісії, створені діючою владою для погодження документа

- Комісії, створені місцевою громадою

139. Проект відведення земельної ділянки, погоджується з:

- Верховною Радою України

- міськими радами

+ комісією з розгляду питань пов’язаних з погодженням документації із землеустрою

- Кабінетом Міністрів України. (ч.8 ст.118 Земельного кодексу України)

140. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку у власність або заяву залишено без розгляду питання розв’язує:

- Верховна Рада України

- міські ради

- обласні ради

- Кабінет Міністрів України

+ в судовому порядку. (ч.11 ст.118 Земельного кодексу України)

141. Підставою відмови у погодженні постійно діючою комісією документації із землеустрою може бути:

+ Невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів

- Невідповідність її положень інтересам діючої влади

- Невідповідність її положень вимогам власника земельної ділянки

- Відсутність вчасної оплати виконаних робіт

142. В системі органів управління у галузі земельних відносин Міністерство аграрної політики та продовольства України відноситься до:

- Органів загальної компетенції

+ Міжгалузевих органів

- Галузевих органів

- Спеціально уповноважених органів в галузі земельних відносин

143. Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються з метою:

+ Забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання і охорони

- Забезпечення потреб державних органів і галузей економіки у землі та її раціонального використання і охорони

- Забезпечення потреб органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб у землі та її раціонального використання і охорони

- Розмежування земель державної і комунальної власності та їх раціонального використання і охорони