1. Порівняльна характеристика уявлень про господарство Аристотеля та Ксенофонта.

Ксенофонт

Свої економічні погляди Ксенофонт (бл. 430—355/354 до н.е.) виклав у багатьох творах, головним з яких є «Домострой». У них дано характеристику рабовласницького господарства, а також деякі поради щодо способів подолання притаманних йому недоліків. 1)Ксенофонт уважав поділ праці на фізичну та розумову (а людей — на вільних і рабів) природним.2) був прихильником натурального та раціонального господарства, як стійкішого й надійнішого. Найважливішою галуззю такого господарства, на думку Ксенофонта, є землеробство, а ремесло і торгівля — другорядними. Проте він не залишив без уваги і проблеми товарно-грошових відносин з огляду на можливість їх використання для зміцнення натурального господарства. Так, Ксенофонт одним із перших зрозумів важливість суспільного поділу праці, побачив зв'язок між рівнем його розвитку та місткістю ринку. Заслугою мислителя є також постановка питання про подвійне використання блага — як споживчої цінності та як мінової, тобто про дві властивості товару.Здійснив першу спробу дослідження ціноутворення.

Арістотель

Запропонував теорію рабовласницької держави – нат.госп. без купців і лихварів, усе населення поділене на 5 станів.На думку Арістотеля, поділ суспільства на вільних і рабів та їхньої праці на розумову й фізичну обумовлено тільки «законами природи». Провідною галуззю економіки є землеробство, уся земля держави має поділятися на дві частини, одна з яких перебуває в державному володінні, а друга — у приватному.Арістотель розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як нагромадження грошей. Відповідно до цього він розрізняв і два види діяльності: економіку і хрематистику. Під економікою він розумів природну господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продуктів (споживних вартостей). Вона включала землеробство, ремесло, а також дрібну торгівлю у межах, необхідних для задоволення потреб. Хрематистикою Арістотель називав мистецтво наживати багатство, робити гроші й уважав цю діяльність неприродною. До неї він відносив велику торгівлю і лихварство.Обгрунтував концепцію справедливої ціни(обмін за достоїнством).Поставив питання чим визначається пропорція в обміні. Започаткував договірну(конвенціональну ) концепцію походження грошей. Проаналізував генезис торгівлі, історичний процес зміни її форм і грошей як капіталу.

2. Особливості економічної думки середньовіччя. Ф. Аквінський

Особливість економічної думки

Особливість політичної думки доби феодалізму полягала в богословському трактуванні політики В епоху Середньовіччя людська сутність із політичної була зведена до релігійної. Християнство перетворило гнучкі ідеали античних філософів на легкозасвоювані догмати. Релігійні догми одночасно стали і політичними аксіомами.

Суспільно-політичні погляди Фоми Аквінського (1225—1274) - У творах «Сума теології», Панування влади» та ін. Намагалися примирити віру зі знанням, дати філософське обґрунтування католицизму, використовуючи ідейну спадщину Арістотеля.

- Запозичив в останнього думку про людину як суспільну (політичну) істоту, а також те, що держава як ціле стоїть вище від індивіда.

- Обгрунтовував станову ієрархію (так визначив Бог) і засуджував прагнення піднятися вище свого стану.

- Приватна власність – законний інститут (люди живуть відповідно до стану) - Орган іцизм Аквінського набрав форми ієрархізованих уявлень про суспільство: все повинно підпорядковуватись цілому.

- Поділ на природне(плоди землі та ремесла) та неприродне(золото) багатств. - Оскільки світ збудований на основі ієрархічності, а на чолі цього порядку стоїть Бог, то всі види влади на Землі від Бога. - 2 концепції ціни – 1-через затрати праці і матеріалі, 2-значимість суб’єкта.

- Необхідність грошей як міри вартості. Проти псування. - Засуджував лихварство(гроші не можуть породжувати гроші) Пізніше виправдовував як – страховку за ризик несплати, винагороду кредитору, комп. втрат можливого доходу, безкорисливий подарунок.

- Прихильник натурального господарства , припускав існування торгівлі як засобу для життя,але не для наживи.

3. Історичні та національні особливості меркантилізму в країнах Західної Європи

  В провідних країнах Західної Європи у кінці XІV ст. утверджуються товарно-грошові відносини, і саме товарний обмін стає головною умовою господарського життя. Національне багатство стало виражатися грошима – загальним еквівалентом товарної економіки. Дана епоха характеризується швидким збільшенням капіталу, джерелом якого є сфера обігу.    Великі географічні відкриття XV – XVII ст. поклали початок формуванню світового ринку і помітно змінили економічне життя європейських країн:    - збільшились обсяги зовнішньої торгівлі, яка стала міжконтинентальною;    - розширились ринки збуту європейської продукції;    - завдяки створенню промислових і сільськогосподарських мануфактур у колоніях, європейські ринки заполонила дешева продукція та сировина;    - надбанням європейських держав стали великі поклади дорогоцінних металів американського континенту.    Першу спробу осмислити ці економічні процеси у країнах Європи зробили меркантилісти. Поняття “меркантилізм” – походить від латинського слова “merkari” – торгувати. В англійській і французькій мовах “merkantile” – “торговий”, а італійське “merkante” означає “торговець”, “купець”.     Меркантилізм емпірично встановив ряд закономірностей епохи первісного нагромадження капіталу, визначив сферу обігу як вирішальну для нагромадження багатства. Меркантилізм – перша в історії економічної думки спроба теоретично обґрунтувати необхідний напрям національної економічної політики. Для теорії меркантилізму характерні такі риси:    - об'єктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела і сфера багатства;    - гроші (золоті, срібні) розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;    - безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі;    - вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;    - ідеологія активного державного втручання в економічне життя, особливо контроль зовнішньої торгівлі.    Меркантилісти вважали доцільним:    - підтримку владою імпорту дешевої сировини, встановлення високого ввізного мита на промислові товари, заохочення експорту готової продукції;    - надання привілеїв і монопольних прав у виробничій і торговельній діяльності, регламентація чисельності та кваліфікації робітників, а також цін, стандартів якості та умов виробництва продукту;    - ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу;    - недостатню увагу до розвитку сільськогосподарських галузей;    - виправдання колоніальної експансії;    - абсолютну монополізацію сфери зовнішньої торгівлі.

3. Економічні погляди А. де Монкретьєна. Кольбертизм.

А. де Монкретьєн

"Трактату з політичної економії" (1615). Це був перший твір, у якому політична економія трактувалась як наука, котра має специфічний предмет дослідження, відмінний від предмета дослідження інших наук. Найважливіших джерела зростання багатства нації: - впорядкування мануфактурного виробництва; - утримання у доброму стані флоту; - розвиток торгівлі.

- за активне втручання держави в економіку, ставлячи на чільне місце розвиток промисловості. Він негативно ставився до землеробства, захоплення яким, на його думку, відволікає від промислового виробництва робочу силу. З метою пожвавлення останнього автор трактату рекомендував королівській сім'ї розвивати мануфактури, створювати громадські майстерні, які сприятимуть залученню до праці злиденних верств населення, відкривати ремісничі школи, підвищувати якість продукції національного виробництва тощо. - головною метою різних ремесел" і найкращим способом піднесення могутності держави була торгівля, насамперед зовнішня. Відтак у трактаті зазначалося, що "купці надзвичайно корисні державі", а торговельний прибуток цілком виправданий у силу ризику та небезпеки торговельних операцій. - виграш однієї нації є програшем іншої. Відтак він протиставляв інтереси Франції інтересам інших держав і порівнював іноземних купців з насосом, який викачує з країни її багатство. У зв'язку з цим автор трактату вимагав від королівської влади обмеження діяльності іноземних торговців та вжиття дієвих заходів, спрямованих на захист інтересів Франції у зовнішній торгівлі. -Він співчутливо ставився до простих людей, зазначаючи, що "Волога завжди випадає на низини, так і тягар несе головним чином народ. Хлібороби, як ноги у держави: вони піднімають і несуть всю вагу -виступав проти розкоші, яка, за його словами. Водночас він допускав розкіш при споживанні місцевої продукції, коли прибуток залишається у країні. Кольбертизм.Система протекціоністських заходів уряду Кольбера була спрямована на мінімізацію імпорту товарів, державне сприяння розвитку вітчизняної (експортної та імпортної) промисловості. За рахунок держави у Франції розширювалась мережа мануфактур, в тому числі привілейованих, яким виділялись урядові субсидії, активно створювались експортні мануфактури, промисловці та торговці отримували позики та різного роду пільги, у тому числі звільнення від податків. Ж.Б. Кольбер заохочував розвиток королівської мануфактурної промисловості, будівництво торговельного і військо-контрового флоту, колонізацію заморських володінь, створення колоніальних компаній з метою розгортання зовнішньоторговельної діяльності. Він запровадив протекціоністський митний тариф, здійснив заходи з уніфікації тарифів та укрупнення внутрішніх митних областей, що сприяло розвитку внутрішньої торгівліВодночас специфіку кольберизму визначало те, що стимулювання мануфактурного виробництва супроводжувалось забороною вивезення хліба з країни та вільного його ввезення.

5.Методологія класичної школи

Класична політична економія як перша наукова школа в історії економічної думки прийшла на зміну меркантилізму в період стрімкого проникнення мануфактурного капіталу у сферу виробництва найбільш розвинутих європейських країн. Завершення епохи первісного нагромадження капіталу, буржуазні революції та прихід буржуазії до влади, бурхливий розвиток підприємництва та ринкова лібералізація економічної політики сприяли подальшому розвитку капіталізму та переміщенню інтересів підприємців зі сфери обігу в сферу виробництва. 

• Аналізували індустріальну економіку, підприємницьке ринкове господарство епохи промислових революцій

• Започаткували наукове вивчення сфери виробництва

• Започаткували причинно-наслідковий метод , абстрактно дедуктивний аналіз, системний погляд на економіку, позитивне знання

• Трактували багатство як сукупність мінових цінностей, визнавали пріоритетність сфери виробництва у його створенні; джерелом багатства вважали продуктивну працю

• Започаткували трудову теорію вартості, вважали джерелом та мірилом вартості кількість затраченої на виробництво товарів праці або витрати виробництва; розрізняли природні ціни, які відображають об’єктивні умови виробництва і фактичні ціни, залежні від співвідношення попиту та пропозиції

• Висунули концепцію економічного лібералізму, захищали політику вільної торгівлі, виходили з першості особистих інтересів над суспільними; змінили напрям дослідження від обґрунтування системи регламентованих правил до аналізу об’єктивних законів виробництва і розподілу товарів та послуг у ринковому господарстві.

• Вважали можливим автоматичне само врівноваження сукупного попиту та сукупної пропозиції за умов вільної ринкової економіки.

• Висунули концепцію економічного зростання та підвищення національного добробуту шляхом нагромадження капіталу , збільшення кількості зайнятих у сфері матеріального виробництва та підвищення продуктивності їх праці.

6. Фізіократизм як передвісник економічного лібералізму. Економічні погляди ф. Кене.

. Фізіократи зосередили свою увагу на сфері виробництва.Джерелом багатства нації вони вважали сільського господарства.Вони виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концепцію економічного лібералізму. Висунули Теорію"природного порядку", Фізіократи вважали, що економічні закони мають природний характер, божественне походження і є зрозумілими для усіх. Основу природного порядку вони вбачали в економічній свободі та недоторканності приватної власності.Вони висунули Концепцію "чистого продукту". Під чистим продуктом фізіократи розуміли отриманий у землеробстві надлишок продукції, що перевищує витрати виробництва. Цей надлишок вважався унікальним даром природи, створеним землею завдяки природній родючій силі. На думку їх, отримати цей дар можна лише у сільському господарстві. Відтак лише землеробська праця, пов'язана з реальним, фізичним приростом матерії, проголошувалась продуктивною, а джерелом суспільного багатства і процвітання нації вважалось сільське господарство. Фізіократи вперше в історії економічної думки поділили суспільство на і класи, взявши за основу економічний критерій: участь великих соціальних 1 груп у створенні та розподілі суспільного багатства. Відтак вони виокремили 1 продуктивний (землероби) та непродуктивний (ремісники, торговці) класи І та клас землевласників. Засновником нової наукової школи був відомий французький економіст XVIII ст. Франсуа Кене . Його економічні погляди знайшли відображення у славнозвісній "Економічній таблиці". Проголосив ідею "природного порядку" як "першого прояву фізичної необхідності, яку неможливо ігнорувати"1. На думку вченого, "природний І порядок" визначає розвиток суспільства за об'єктивними законами, подібними до тих, які діють у природі. Ф. Кене зазначав, що ці закони мають божественне походження. На відміну від представників англійської класичної політекономії, які велику увагу приділяли розвитку промислового виробництва, Ф. Кене стверджував, що примноження багатства відбувається лише там, де "працює" природа. Учений виходив з того, що лише у сільському господарстві створюється "чистий продукт". Дав досить глибоке, як на ті часи, визначення капіталу, започаткував поділ капіталу на основний та оборотний. Розглядаючи капітал в уречевленій формі, Ф. Кене писав про те, що останній — це не гроші, а ті засоби виробництва, за допомогою яких створюється "чистий продукт". Здійснив аналіз класової структури суспільства та відповідних видів витрат. складається із трьох класів громадян: класу продуктивного, класу власників і класу безплідного"1. Продуктивний клас, за його теорією, шляхом обробітку землі вирощує щорічне багатство нації, авансує свою працю в сільське господарство і щорічно оплачує доходи власників землі. Клас власників існує за рахунок чистого продукту землі, який йому щорічно віддає продуктивний клас .