Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні випускної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “... у працях [1; 2]...”.

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, то використовують формат [1, с. 15], що має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.

При непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання в тексті можуть бути посторінковими чи наскрізними. У наскрізних посиланнях перші цифри, у квадратних дужках, відповідають порядковому номеру праці, використаної студентом, що наведена у списку використаних джерел, другі – вказують сторінки видання, інформація яких була використана в процесі написання роботи. Наприклад: [2, с. 357]. Як свідчить досвід написання наукових робіт, наскрізна нумерація є більш прийнятною.

Список використаних джерел слід розміщувати за абеткою, вимоги щодо його формування подано в Додатку П.

Додатки оформляються як продовження випускної роботи після списку використаних джерел. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Угорі малими літерами друкується заголовок з першої великої симетрично, відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки потрібно позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А; Додаток Б...

При оформленні додатків окремою частиною на титульному аркуші друкують великими літерами слово “ДОДАТКИ”.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Заключна стадія оформлення випускної роботи – переплетення. Можна використовувати і спеціальні папки для дипломних робіт.

Випускна робота повинна бути підписана студентом на титульному листку із зазначенням дати. Науковий керівник у письмовій формі дає розгорнутий відгук на виконану студентом випускну роботу. Після цього здійснюється зовнішнє рецензування.

Оформлена випускна робота (з відгуком наукового керівника, зовнішньою рецензією) подається до Державної екзаменаційної комісії в термін, встановлений наказом ректора. Студент-дипломник має можливість ознайомитися на кафедрі з відгуком керівника та зовнішньою рецензією за 2-3 дні до захисту.