1. Класифікація конфліктів

2. За змістом та кількістю конфліктуючих сторін конфлікти бувають:

Внутрішньоособистісні – пов’язані із зіткненням протилежно спрямованих мотивів особистості.

Він може приймати різні форми. Однією із розповсюджених форм є рольовий конфлікт, коли до окремої людини висуваються суперечливі вимоги щодо того, яким має бути результат її роботи. Наприклад, безпосередній начальник дав вказівку керівникові виробничого підрозділу нарощувати випуск продукції, а керівник з якості наполягає на підвищенні якості продукції шляхом сповільнення виробничого процесу. Таким чином, від виконавця вимагають взаємовиключаючих результатів. Людина стоїть перед необхідністю вибору альтернативного рішення.

Внутрішньоособистісний конфлікт може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не співпадають з особистими потребами чи цінностями. Наприклад, працівник планував у вихідні дні відпочити з сім'єю, але в п'ятницю керівник відділу поставив його перед фактом необхідності вийти на роботу у вихідні дні.

Внутрішньоособистісний конфлікт може також бути відповіддю на робоче перевантаження чи недовантаження. Дослідження показують, що такий конфлікт пов'язаний з низьким ступенем задоволеності роботою, невпевненістю у собі та в організації, а також зі стресовими ситуаціями.

Міжособистісні – суб’єктами конфлікту виступають дві особи.

Цей тип конфлікту є найбільш розповсюдженим. В організації він може проявлятися по-різному. Наприклад, два художники працюють над однією і тою самою рекламою, але мають різні точки зору щодо способу її подачі. Аналогічним може бути конфлікт між двома кан­дидатами на підвищення за посадою за наявності однієї вакансії.

Міжособистісний конфлікт може також проявлятися при прямому зіткненні особистостей. Люди з різними характерами, поглядами і цінностями іноді просто не в змозі домовитись між собою. Як правило, погляди і цілі таких людей принципово відмінні.

Конфлікти між особою і групою. Між окремою особистістю і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особистість відстоює позиції, що відрізняються від позиції групи, якщо очікування окремої особи протирічать очікуванням групи. Так, можливо, робітник прагне заробити побільше, перевиконуючи норму, а група розглядає таку "надмірну" старанність як негативну поведінку. Аналогічний конфлікт може виникнути на ґрунті посадових обов'язків керівника: між необхідністю забезпечувати відповідну продуктивність і дотримуватися правил і процедури організації. Керівник буде змушений, застосувати дисциплінарні заходи, які можуть виявитися непопулярними в очах підлеглих. Тоді група може нанести удар у відповідь – змінити відношення до керівника і, можливо, знизити продуктивність праці.

Міжгрупові – суб’єктами виступають соціальні групи (мікрогрупи).

Організації складаються з безлічі груп, як формальних, так і неформальних. Навіть в найкращих організаціях між такими групами можуть виникати конфлікти.

Типовим прикладом міжгрупового конфлікту є розбіжності між лінійним і функціональним персоналом. Так, лінійні керівники можуть нехтувати рекомендаціями функціональних спеціалістів і висловлювати невдоволення з приводу своєї залежності від них в усьому, що зв'язано з інформацією.

Часто через розбіжності цілей починають конфліктувати функціональні групи всередині організації. Наприклад, відділ збуту, як правило, орієнтований на покупця, в той час, як виробничий підрозділ більше турбується про співвідношення витрат і ефективності.

Конфлікти також можуть виникати через залежність окремих функціональних підрозділів один від одного. Так, наприклад: невчасне постачання сировини може призвести до збоїв у роботі виробничого підрозділу.