2. Види фінансових стратегій

Фінансові стратегії класифікуються наступним чином за функціональною ознакою:

- генеральна – основна фінансова стратегія, що визначає діяльність підприємства. Вона підпо­рядковується базовій корпоративній страте­гії і покликана забезпечувати її ефективну реалізацію.

• оперативна;

• стратегія досягнення окремої мети - полягає в умілому виконанні фінансових операцій, спрямованих на забезпечення реалізації фінансової мети.

Класифікація видів генеральної фінансо­вої стратегії наведена в табл. 2.

Таблиця 2. Класифікація видів генеральної фінансо­вої стратегії

Вид генеральної фінансової стратегії	Характерна ознака
Стратегія фінансової підтримки прискореного зростання підпри­ємства	Спрямована на забезпечення високих темпів операційної діяльності підприємства, насамперед обсягів виробництва та реалізації продукції, на приріст оборотних та необоротних активів підприємства. Відповідно до цього пріоритетною сферою стратегічного фінансового розвитку підприємства є підвищення потенціалу формування фінансових ресурсів
Стратегія фінансового забезпе­чення стійкого зростання під­приємства	Спрямована на збалансування параметрів обмеженого зростання операційної діяль­ності і необхідного рівня фінансової безпеки підприємства. Пріоритетним завданням є забезпечення ефективного розподілу та використання його фінансових ресурсів
Антикризова фінансова страте­гія підприємства	Покликана забезпечити фінансову стабілізацію підприємства у процесі виходу із кри­зи, передбачає скорочення обсягів виробництва і реалізації продукції (вихід з окре­мих ринків або їх сегментів, скорочення певних його виробничих одиниць тощо). За цих умов пріоритетною домінантною сферою стратегічного фінансового розвитку стає формування достатнього рівня фінансової безпеки підприємства

Для реалізації прискореного зростання часто виникає потреба у додатковій емісії цінних паперів, як джерелі покриття фінансових потреб підпри­ємства. До цього методу фінансування звертаються у тому разі, коли для забезпечення реалізації стратегії потрібна сума, яка перевищує можли­вості зовнішнього кредитування. Як правило, за допомогою додаткової емісії цінних паперів відбувається реалізація стратегії, орієнтованої на створення інтеграційних формувань або розширення бізнесу шляхом ре­алізації стратегії горизонтального та вертикального росту. В цьому разі важливим є вибір часу емісії, що є найбільш зручним для підприємства (як правило, акції випускають після підвищення цін на них), а емісію облігацій може дозволити собі підприємство, яке має стійкі конкурентні переваги та позитивний ринковий імідж.

Здійснюючи фінансове планування для реалізації стратегії скоро­чення, слід орієнтуватись лише на власні фінансові можливості, оскіль­ки залучення зовнішніх джерел фінансування стане причиною іще біль­шого погіршення фінансового стану підприємства.

При розробці фінансових планів для забезпечення стратегії комбіну­вання необхідно керуватись різними методами фінансування, які залежа­тимуть від стратегічного набору, який входить до організаційної страте­гії. Підходи до фінансового планування в цьому разі будуть залежати від організаційних пріоритетів, а джерела фінансування можуть бути комбі­нованими, обрані методи будуть слугувати базою для визначення певних моделей фінансування підприємства, що найбільш повно характеризува­тимуть їх підходи до стратегічного розвитку.

Після того, як керівництво розгляне на­явні стратегічні альтернативи, необхідно визначити конкретну стратегію. Метою є ви­бір стратегічної альтернативи, яка максима­льно підвищить довгострокову ефективність організації. Щоб зробити ефективний стра­тегічний вибір, керівники вищої ланки повинні мати чітку концепцію фірми та її майбутньо­го. Стратегічний вибір має бути конкретним й однозначним.

При виборі напряму стратегічного розвитку необхідно враховувати, що всі підприємства оригінальні, тому при виборі фінансової стра­тегії враховуються всі фінансові показники, що характеризують стан підприємства. Інакше кажучи, для кожного підприємства розробля­ється своя індивідуальна стратегія.

Слід зазначити, що вироблення та реалі­зація стратегії, яка могла б краще відповіда­ти зовнішнім умовам, що швидко змінюють­ся, стала важливою частиною діяльності керівництва більшості компаній.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантований, якщо фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним і фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керів­ництво, а методи його є гнучкими й адеква­тними змінами фінансово-економічної ситу­ації.

Фінансова функціональна стратегія розробляється у формі програми фінансування розвитку та конкретизуються у фінансовому плані (бюджеті) організації з урахуванням необхідних змін у структурі капіталу та фондів для досягнення розроблених стратегій зростання та підвищення конкурентних переваг підприємства.