Тема 8. Управління інвестиціями в інноваційну економіку План

1. Інвестиційна політика інноваційного підприємства

2. Класифікація інвестицій.

3. Інвестиційні проекти та особливості управління ними.

4. Методи оцінки ефективності проектів реального інвестування.

1. Інвестиційна політика інноваційного підприємства

Зважаючи на те, що інвестиційна політика країни розкри­вається насамперед у прогнозних розробках державних керів­них органів, в інвестиційній політиці підприємства слід врахову­вати напрямки соціально-економічного розвитку держави, що орієнтують суб'єктів господарювання на проведення ефективних капітальних вкладень у виробництво.

Безпосередньо зростання економіки на довгострокову пер­спективу необхідно оцінювати з урахуванням множини різних факторів: збільшення кількості виробничих ресурсів, підвищен­ня їх якості удосконалення способів їх-використання. Все це більшою мірою потребує інвестицій, тому їх величина є основ­ним регулятором економічного зростання.

Стратегія інвестування виражає систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, що визначаються загальними завданнями його розвитку, а також вибором найбільш ефективних шляхів їх досягнення. При розробці інвестиційної політики підприємства доцільно керуватися такими принципами:

• досягнення максимального економічного, науково-техніч­ного і соціального ефекту аналізованих заходів;

• одержання підприємством необхідного прибутку на вкла­дений капітал;

• раціональне використання коштів, що направляються на інвестиційну діяльність;

• використання державної підтримки для підвищення ефек­тивності інвестицій;

-одержання пільгових кредитів і позик;

-забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків, пов'язаних з реалізацією конкретних проектів.

При визначенні інвестиційної політики необхідно врахову­вати такі фактори:

- основний напрямок діяльності підприємства;

- стан ринку виробленої продукції, її обсяг, якість і рівень цін;

- технічний рівень виробництва на даному підприємстві;

- робочі принципи в зовнішньому середовищі (принципи торгівлі, ставлення до споживача, ведення ділових зв'язків);фінансово-економічний стан підприємства (його плато­спроможність, ліквідність балансу, рівень фінансової незалеж­ності від зовнішнього середовища);

- фінансові умови інвестування на ринку капіталу;

• культура організації, її традиції, виробничий клімат.

Процеси і зміни в зовнішньому середовищі життєво важли­во впливають на підприємство. Тому необхідно виявити основ­них конкурентів і з'ясувати їхні ринкові позиції (частка ринку, об­сяги продажів, цілі тощо).

Підприємства розробляють інвестиційну політику, яка має відповідати таким вимогам:

• підпорядкованість інвестиційній стратегії;

• оптимальність співвідношення напрямів інвестування;

• альтернативність вибору рішень;

• обгрунтування доцільності інвестицій на основі фінансових показників та неформальних критеріїв.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт (підрядники), користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники. При обґрунтуванні інвестиційної політики доцільно максимально вра­ховувати такі внутрішні фактори:

• обсяг, номенклатуру і якість виробленої продукції;

• одночасні витрати і необхідні капітальні вкладення в реа­лізацію інвестиційних проектів;

• поточні експлуатаційні витрати;

• амортизаційні відрахування за основними засобами і не­матеріальними активами;

• можливість мінімізації податкових платежів у рамках прий­нятої облі кової політики.

Проекти, реалізовані в рамках здійснюваної інвестиційної політики підприємства, рекомендується погоджувати між собою за обсягами виділених ресурсів і термінами реалізації. При цьо­му необхідно враховувати критерій досягнення максимальної доходності і мінімізацію періоду окупності капітальних вкладень і ризику.