2. Політика формування власних фінансових ресурсів інноваційного підприємства

Політика формування власних фінансових ресурсів підприємства спрямована на забезпечення самофінансування підприємства і містить такі етапи:

1. Аналіз утворення і використання власних фінансових ресурсів у попередньому періоді.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

5. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх дже­рел утворення власних фінансових ресурсів.

Перший етап. Метою аналізу формування власних фінан­сових ресурсів у базовому періоді є визначення фінансового по­тенціалу для майбутнього розвитку підприємства.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але й віднос­ними показниками, до числа яких входить система показників рентабельності.

Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно зістави­ти темпи їх зміни. Оптимальним вважається таке співвідношення:

Твп > Тор > Твк > ТА > 100%,

де Твп, Тор, Твк, ТА - відповідно темпи зростання валового прибут­ку, обсягу реалізації, власного капіталу, суми активів (капіталу), %.

Розлянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву «золоте правило економіки підприємства». Проте в практичній діяль­ності підприємства досить часто відступають від цього правила. До причин виникнення відхилень належать: використання капіталу у сфері освоєння нових технологій виробництва, модернізації і рекон­струкції діючих підприємств.

Другий етап. Визначається загальна потреба у власних фінансових ресурсах на майбутній період. її встановлюють за формулою:

Пвфр=ПК х Увк/100- ВКпп+ ЧПп,

де Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах у майбутньому періоді;

Пк- загальна потреба в капіталі на кінець прогнозного періоду;

Увк- питома вага власного капіталу в загальній його сумі на кінець прогнозного періоду, частки од.;

ВКпп - сума власного капіталу на початок періоду;

ЧПп - сума чистого прибутку, що спрямовується на споживан­ня в прогнозному періоді.

Розрахункова величина включає необхідну суму власних фінансових ресурсів, утворених за рахунок внутрішнніх і зовнішніх джерел.

Третій етап. Оцінку залучення власного капіталу з різних джерел здійснюють у розрізі окремих його елементів (акціонер­ного капіталу, нерозподіленого прибутку тощо). Результати такої оцінки є основою для прийняття управлінських рішень щодо ви­бору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу.

Четвертий етап. Забезпечення максимального обсягу за­лучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Основними внутрішніми джерелами є: чис­тий прибуток і амортизаційні відрахування. Тому на окремих ета­пах життєвого циклу виникає потреба в максимізації як аморти­заційних відрахувань, так і чистого прибутку.

Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел (ВФР зов) покликаний покрити дефіцит частини, що зали­шилася, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх дже­рел. Розрахунок здійснюється за формулою:

ВФР зов=ЗП вфр - ВФР внт,

де ЗП вфр -загальна потреба в джерелах фінансування в прогноз­ному періоді;

ВФР внт - обсяг власних фінансових ресурсів, що накреслю­ються до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

До зовнішніх фінансових джерел належать: залучення до­даткового пайового капіталу, додаткова емісія акцій тощо.

П'ятий етап. Процес оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел утворення власних фінансових ресурсів ба­зується на таких критеріях:

• мінімізація сукупної вартості залучення власних фінансо­вих ресурсів;

• збереження управління підприємством початковими зас­новниками.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів можна оцінити за допомогою коефіцієнта стійкого економічного зростання (Кзр.):

Кзр = (ЧП - ) х 100%/ ВК ,

де ЧП- чистий прибуток;

Д - сума дивідендів, виплачувана акціонерам;

ВК -середня за період вартість власного капіталу;

(ЧП - ) - реінвестований чистий прибуток.

Успішна реалізація політики формування власних фінансо­вих ресурсів забезпечує:

- максимізацію прибутку з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

- формування раціональної структури використання чисто­го прибутку на виплату дивідендів і розвиток виробництва;

- розробку на підприємстві ефективної амортизаційної по­літики;

- формування раціональної емісійної політики або залучен­ня додаткового пайового капіталу.

Найважливіше місце в дослідженні загальних результатів діяльності підприємства займає аналіз рентабельності власного капіталу. Вона визначається множиною різних параметрів.

По-перше, на неї впливає ефективність використання активів для забезпечення процесу реалізації продукції. По-друге, рента­бельність власного капіталу відображає ефективність, з якою обсяг продажів (виручка від реалізації) перетворюється в чис­тий прибуток, тобто вона відображає норму прибутку. По-третє, рентабельність власного капіталу залежить від ступеня вико­ристання кредитного важеля (або, інакше кажучи, від боргово­го навантаження), тобто від співвідношення величини позико­вого капіталу і балансової вартості власного капіталу. Таким чи­ном, до складу показників рентабельності власного капіталу включають:

1) рентабельність власного капіталу за розрахунковий пе­ріод (чистий прибуток /середнє значення власного капіталу за розрахунковий період), %:

Рвк=ЧП/Вк х 100%,

2) рентабельність активів:

Ра=ЧП/А х 100%;

3) Рентабельність реалізації за чистим прибутком:

Рр.= ЧП/ВР;

4) Рентабельність реалізації за валовим прибутком:

Рр.= ВП/ВР.

Для оцінки рентабельності власного капіталу і факторів, що впливають на нього, застосовують три факторну модель Дюпона:

Рвк= х х х 100%.

Наведена формула дозволяє встановити, які фактори най­більшою мірою вплинули на коливання рентабельності власного капіталу, і виявити причини такої зміни:

- коливання рентабельності продажів;

• коливання оборотності активів;

• коливання структури капіталу;

- спільний вплив зазначених чинників. Для оцінки впливу перелічених вище показників на рента- бельність власного капіталу можуть використовуватися: метод ланцю- гових підстановок та інтегральний метод аналізу. При оцінці методом ланцюгових підстановок використоєть така послідовність заміни елементів: рентабельність ре­алізації за чистим прибутком, коефіцієнт обіговості активів, ко­ефіцієнт структури капіталу.