Міністерство освіти і науки України

Тернопільський державний технічний університет

імені Івана Пулюя

Кафедра менеджменту

у виробничій сфері

Курс лекцій

з дисципліни

"Фінансовий менеджмент "

для студентів спеціальності

8.050209 «Менеджмент інноваційної діяльності»

Тернопіль – 2010

Курс лекцій з дисципліни "Фінансовий менеджмент" для студентів спеціальності „Менеджмент інноваційної діяльності"

Укладач: к.е.н., доцент Машлій Г.Г.Б.

Рецензент: к.е.н., доцент Мосій О.Б.

Відповідальний за випуск: к.е.н,, доцент Машлій Г.Б.

Затверджено на засіданні кафедри менеджменту у виробничій сфері

”26” серпня 2010р., протокол №1.

Схвалено і рекомендовано до друку Методичною радою факультету управління і бізнесу у виробничій сфері, протокол № 71 від ”30 ”серпня 2010 р.

Тема 1. Сутність, мета та функції фінансового менеджменту

План

1. Зміст та принципи фінансового менеджменту.

2. Фінансовий механізм фінансового менеджменту.

3. Функції фінансового менеджменту.

1. Зміст та принципи фінансового менеджменту

Реальні відносини, засновані на максимізації вартості підприємства в інтересах його власників, на практиці тісно по­в'язані з більш високим рівнем життя, більш високою загальною продуктивністю і конкурентоспроможністю і більш ефективним фондовим ринком.

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів. Матеріальною основою фінансового менеджменту є рух грошових потоків.

Основною метою фінансового менеджменту є максимізація добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Цієї мети досягають максимізацією ринкової вартості підпри­ємства або його звичайних акцій.

Максимізація прибутку є одним із важливих завдань фінансо­вого менеджменту, але не основною метою, як вважалось раніше. Максимальний прибуток не завжди забезпечує зростання ринкової вартості підприємства, оскільки, наприклад:

• він може бути повністю використаний для внутрішнього споживання без створення фондів чи резервів розвитку підприємства;

• він може бути отриманий за високого рівня ризику та заг­рози банкрутства в наступному періоді, а це зумовлює зниження ринкової вартості підприємства тощо. Відповідальність за досягнення основної мети фінансового менеджменту на великих підприємства покладається на віце-прези­дента із фінансових питань, а на невеликих - на директора чи його заступника із фінансових питань, фінансового менеджера або голов­ного бухгалтера.

Реалізація основної мети фінансового менеджменту передба­чає вирішення таких основних завдань:

а) забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства в майбут­ньому періоді за допомогою:

• визначення загальної потреби у фінансових ресурсах під­приємства на майбутній період;

• максимізації обсягу залучення власних фінансових ресур­сів за рахунок внутрішніх джерел;

• визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

• управління залученням позикових фінансових коштів;

• оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу;

б) забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу фінансових ресурсів за основними напрямами діяльності під- приємства, зокрема встановлення необхідної пропорційності іх вико- ристання на цілі виробничого та соціального розвитку підприємства, виплати власникам підприємства доходу на інвестований капітал тощо;

в) оптимізація грошового обігу підприємства через:

• ефективне управління грошовими потоками підпри­ємства у процесі кругообігу його грошових коштів;

• забезпечення синхронізації обсягів надходження та вит­рат грошових коштів в окремі періоди;

• підтримання необхідної ліквідності його оборотних активів;

г) забезпечення максимізації чистого прибутку підприємства за передбачуваного рівня фінансового ризику шляхом:

• ефективного управління активами підприємства;

• залучення в господарський обіг позикових фінансових коштів;

• вибору найефективніших напрямів операційної та фінан­сової діяльності;

• здійснення ефективної податкової, амортизаційної та ди­відендної політики.

д) забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику за передбачуваного рівня прибутку за допомогою:

• диверсифікації видів операційної та фінансової діяль­ності, а також портфеля фінансових інвестицій;

• профілактики та уникнення окремих фінансових ризиків ефективними формами їх внутрішнього та зовнішнього страхування;

е) забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку через:

• формування оптимальної структури капіталу та активів;

• ефективні пропорції в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел;

• достатній рівень фінансування інвестиційних потреб.

До основних принципів фінансового менеджменту можна від­нести:

• плановість та системність — планування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою забезпечення їх збалансо­ваності, системність у розробці стратегії і тактики фінансування, в реалізації запланованих заходів;

• цільова спрямованість — орієнтація на цілі й завдання, які на цей момент ставить перед собою підприємство (підвищення рен­табельності, зростання продуктивності праці, створення позитив­ного іміджу, запровадження інновацій, зміцнення конкурентних позицій на ринку, залучення матеріальних і фінансових ресурсів і т. д.);

• диверсифікованість капіталовкладень у двох аспектах: по-перше, інвестування грошових коштів у різні цінні папери, інве­стиційні проекти; по-друге, створення багатопрофільних підпри­ємств, що займаються різними видами підприємницької діяль­ності;

• стратегічна орієнтованість — орієнтація на стратегію довгострокового розвитку підприємства, знання та врахування стратегічних настанов конкурентів, випереджальне управління фінансами підприємства;

• високий динамізм управління;

• варіативність — прогнозування різноманітних варіантів розвитку фінансової системи підприємства, пошук та обґрунту­вання альтернативних фінансових рішень.

Ефективний фінансовий менеджмент сприяє формуванню ресурсного потенціалу підприємств, зростанню його продуктив­ності, забезпечує постійне накопичування власного капіталу. Це сприяє підвищенню конкурентної позиції підприємства на фінан­совому і товарному ринках, стабілізує економічне становище, формує стійку стратегію розвитку.