1.3. Теоретичні основи управлінського документознавства

1.3.1. Основні поняття управлінського документознавства

Як і кожна наукова дисципліна, управлінське документознавство оперує комплексом понять, що складають його терміносистему. Вони позначають об'єкти, процеси та явища, що досліджуються ним. Як вже зазначалося, управлінське документознавство зосереджує увагу на створенні та обігу в установі документів, що містять управлінську інформацію. Процес створення документів називається документуванням. Звідси документування управлінської інформації (в установі) – це створення службових документів, змістом яких є управлінська інформація.

Враховуючи ДСТУ 2732:2004, пояснимо ці поняття.

Система документування – це документування управлінської інформації або створювання службового документа.

У свою чергу, документування управлінської інформації – це створювання службових документів, змістом яких є управлінська інформація, а створювання службового документа – складання тексту та оформлювання службового документа.

А службовим документом, як правило, називають документ, який установа створила або отримала в процесі діяльності.

Службовий документ – це документ, який створила або отримала установа (чи інший суб'єкт господарювання) у процесі діяльності (ДСТУ 2732:2004).

Однак, серед отриманих документів слід вважати службовими тільки ті, що були в цій установі зареєстровані. Відповідно до загальнодокументознавчого поділу документів як засобів комунікації, службові документи, по-перше, на відміну від зовнішньо-обігових є внутрішньо-обіговими документами, тобто такими, що створюються і функціонують тільки в установі (навіть у разі пересилання документа, наприклад листа, однією установою іншій). По-друге, вони відносяться також до неопублікованих документів, тобто документів, що на відміну від опублікованих, не є виданнями чи їхніми частинами.

Службові документи належать до певного жанру чи номіналу. Жанри - це функціональні та структурно-композиційні ознаки певного твору літератури чи мистецтва (звіт про науково-дослідну роботу, монографія, хронікально-документальний фільм тощо). Номінальну характеристику мають, як правило, документи управлінські. Номінал управлінського документа – це функціональні та структурно-композиційні ознаки певного виду документованої управлінської інформації (наказ, акт, протокол тощо).

Запис інформації повинен відповідати характеристикам певного жанру чи номіналу. Жанрові характеристики запису інформації — це функціональні та структурно-композиційні ознаки певного жанру твору літератури чи мистецтва (роман, монографія, хронікально-документальний фільм тощо). Номінальні характеристики запису інформації – це функціональні та структурно-композиційні ознаки певного виду задокументованої службової чи особистої інформації (наказ, акт, протокол, лист, щоденник тощо) (ДСТУ 2732:2004)

У результаті діяльності установи в ній нагромаджується певна сукупність службових документів. Сукупність службових документів, об'єднаних за ознакою належності до певної галузі, сфери, напряму діяльності, установи чи її підрозділу називається документацією. Звідси словосполучення – "управлінська документація", "будівельна документація", "документація такої-то установи", "документація такого-то підрозділу (відділу, лабораторії, сектора)".

Втім, документація установи – це загальна назва сукупності всіх її службових документів. В результаті упорядкування та формування службових документів у справи в підрозділах установи організується її документаційний фонд. Цей термін можна визначити як фонд службових документів, який установа нагромадиш внаслідок діяльності, і склад та процес формування якого визначають нормативні документи. Склад та процес формування документаційного фонду в установі визначають такі нормативні документи: інструкція з діловодства, номенклатура справ, перелік документів зі строками зберігання. Це вже поняття іншої галузі знань – діловодства.

Документаційний фонд установи; документальний фонд установи – фонд службових документів, який установа накопичила внаслідок діяльності, склад і процес формування якого визначають нормативні документи (ДСТУ 2732:2004).

Більша частина або навіть весь документаційний фонд установи складає її управлінська документація, тобто система документації, що забезпечує виконання функції управління. Під системою документації розуміють сукупність взаємопов’язаних службових документів, що застосовується у певній сфері діяльності чи галузі. У свою чергу управлінська документація установи складається зі службових документів, що належать до різних класів управлінської документації – організаційно-розпорядчих, первннно-облікових, фінансових, планових, банківських, звітно-облікових тощо Особливу увагу управлінське документознавство приділяє організаційно-розпорядчій документації, що є підсистемою управлінської документації, яка забезпечує виконання організаційної та розпорядчої функцій управління.

Із введенням у дію державного класифікатора управлінської документації нової редакції припинена чинність ДК 010-96.

У Державному класифікаторі управлінської документації (ДК 010–98) подано кілька визначень, частину з яких доцільно оприлюднити в нашому посібнику, щоб глибше розкрити суть і призначення ДКУД:

система документації – сукупність взаємопов'язаних документів, що застосовуються у певній сфері діяльності;

уніфікована система документації (УСД) – система документації, що створена за єдиними правилами та вимогами і містить інформацію, необхідну для управління у певній сфері діяльності;

управлінська документація – сукупність взаємопов'язаних документів, що застосовуються для вирішення завдань управління національним господарством і мають нормативно-правову силу;

уніфікована система організаційно-розпорядчої документації – система документації, яка використовується для вирішення організаційно-розпорядчих завдань управління;

уніфікована система словниково-довідкової документації – система документації, яка використовується для вирішення завдань керування інформаційною базою та її складовими елементами (бази даних, уніфіковані форми документів, інформаційні потоки, техніко-економічні показники тощо);

уніфікована форма документа (УФД) – сукупність реквізитів, установлених відповідно до завдань, що підлягають вирішенню у певній сфері діяльності і розташованих у визначеному порядку на носії інформації.

Документація – сукупність службових документів, об'єднаних за ознакою належності до певної галузі, сфери, напряму діяльності, установи чи її підрозділу (ДСТУ 2732:2004).

Система документації, на жаль, сьогодні вже чомусь не врахована у змісті визначення діловодства, однак її не могли обминути, не згадати, про системи документації йдеться в ДСТУ 2732:2004:

система документації – сукупність взаємопов'язаних службових документів, які застосовуються у певній сфері діяльності чи галузі;

зуніфікована система документації – система документації, у якій всі документи створено за однаковими правилами;

управлінська документація – система документації, що забезпечує виконання функцій управління;

організаційно-розпорядча документація – підсистема управлінської документації, що забезпечує виконування організаційної та розпорядчої функцій управління.

Виконання документа – вид управлінської діяльності, зміст, характер, строки виконання та виконавці якої обумовлені документною інформацією (ДСТУ 2732:2004).

Виконання документами, що належать до управлінської документації, функції управління, забезпечується їхньою юридичною силою. Її можна трактувати як надану чинним законодавством властивість службового документа бути підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання та/чи управлінські функції (організаційні, розпорядчі, планування тощо). Законами та підзаконннми актами встановлюється склад ознак, за яких документ набуває юридичної сили, зокрема наявність у ньому певних реквізитів – підпису, відбитку печатки, елементів бланка тощо.

Юридична сила (службового документа) – властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції (ДСТУ 2732:2004).

В Україні останнім часом набуває поширення закордонний термін "управління документацією", який можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на реалізацію процесів створення та функціонування службових документів.

Керування документацією [мабуть, краще «керування документаційними процесами». – В. П.] – комплекс заходів, спрямованих на здійснювання процесів створювання та функціонування службових документів (ДСТУ 2732:2004).

З метою впровадження в Україні норм Міжнародного стандарту ISO 15489 «Інформація та документація. – Управління документацією»¹ введені вітчизняні стандарти: ДСТУ 4423–1:2005. «Інформація та документація. Керування документаційними процесами. Частина 1. Основні положення» і ДСТУ 4423–2:2005. «Інформація та документація. Керування документаційними процесами. Частина 2. Настанови»¹.

Значна частина термінів управлінського документознавства, що пов'язана з класифікуванням, уніфікацією та стандартизацією документів, наведена у наступних частинах посібника.

Всі вищезазначені терміни та їх визначення входять також у термінологію діловодства, що є сферою практичного застосування результатів досліджень у галузі управлінського документознавства. Тому вони введені до змісту проекту Державного стандарту України ДСТУ 2732-2004 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення", що розроблений на заміну ДСТУ 2732-94 з майже аналогічною назвою.