8. Визначення вмісту органічних домішок

Наявність у піску органічних домішок шкідливо впливає на якість бетону, тому що ці домішки, руйнуючись, виділяють органічні кислоти, що руйнують цементний камінь у бетоні і знижують міцність останнього.

Ступінь забруднення піску органічними домішками визначають методом фарбування (колориметрична проба).

Із середньої проби піску в стані природної вологості беруть навіску близько 250 г.

Наповнюють піском мірний циліндр об’ємом 250 мл до рівня 130 мл і заливають 3 % розчином їдкого натру до рівня 200 мл.

Вміст циліндра перемішують і залишають в спокої на 24 г. повторюючи перемішування через 4 г після початку випробування. Після цього встановлюють колір рідини над піском. При забарвленні рідини в жовтий або коричневий колір порівнюють колір рідини над піском з кольором еталона, приготованого зазначеним нижче способом і налитого в другий циліндр.

Відсутність забарвлення рідини над піском чи забарвленні помітно світліше еталона є ознакою придатності піску для бетонів і розчинів.

При забарвленні рідини над піском темніше кольору еталона необхідно спеціальне дослідження для встановлення придатності піску для бетонів і розчинів.

При забарвленні рідини незначно світліше кольору еталона вміст посудини підігрівають протягом 2-3 г у водяній бані при температурі 60-70⁰ і знову порівнюють колір рідини з кольором еталона.

Еталон готують у такий спосіб. Складають 2% розчин таніну в 1% розчині етилового спирту; отриманий розчин беруть у кількості 5 мл на 195 мл 3% розчину їдкого натру. Приготовлений розчин збовтують і дають спокій на 24 г. Еталон застосовують свіжоприготованим.

Б. Щебінь і гравій

Відповідно до ДСТУ Б.В.2.7-75-98 щебінь одержують шляхом дроблення гірських порід, рідше гравію, а також штучного каменю (наприклад, цегли).

По крупності зерен щебінь поділяють на наступні фракції: 5-10, 10-20, 20-40, 40-70 мм. Для бетону масивних споруд можна використовувати фракцію щебеню крупніше 70 мм.

Зерновий склад кожної фракції або суміші декількох фракцій щебеню повинний знаходитися в межах, зазначених у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Межі зернового складу щебеню

Розмір отворів контрольних сит, мм	Днайм	0,5(Днайм + Днайб)		Днайб	1,25 Днайб
		для однієї фракції	для суміші фракцій
Повний залишок на ситах у % по вазі	95-100	40-70	50-70	0 -5	0

Щебінь не повинний містити зерен пластинчастої (лещадної) та голкуватої форми більше 15 % по вазі.

Щебінь, що характеризується петрографічним складом вихідної гірської породи й у залежності від його призначення, повинний мати наступні показники механічної міцності:

• для бетону – маркою по міцності, обумовленої по його подрібнюваності при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі;

• для будівництва автомобільних доріг - маркою міцності, обумовленої по його подрібнюваності при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі і зношуванні (стиранні) у поличному барабані;

• для баластового шару залізничної колії – опором удару на копрі ПМ.

В залежності від подрібнюваності при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі щебінь підрозділяють на 7 марок по міцності: 1200, 1000, 800, 600, 400, 300 і 200.

Марку щебеню з осадових порід по подрібнюваності його при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі визначають по таблиці 1.4.

Марку щебеню з вивержених і метаморфічних порід по подрібнюваності його при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі визначають по таблиці 1.5.

Таблиця 1.4

Марка щебеню осадових порід

Марка щебеню	Подрібнюваність (втрати по вазі при випробуванні), %
	випробування щебеня в сухому стані	випробування щебеня в насиченому водою стані
1200	до 6	до 9
1000	від 7 до 8	від 10 до 11
800	від 9 до 10	від 12 до 14
600	від 11 до 14	від 15 до 18
400	від 15 до 21	від 19 до 23
300	від 23 до 29	від 29 до 38
200	від 29 до 35	від 39 до 54

Таблиця 1.5

Марки щебеню з вивержених і метаморфічних порід

Марка щебеню	Подрібнюваність (втрати по вазі при випробуванні в сухому або насиченому водою стані), %
	щебінь з вивержених з інтрузивних та метаморфічних порід	щебінь з вивержених ефузивних порід
1200	до 16	До 9
1000	від 17 до 20	від 10 до 11
800	від 21 до 22	від 12 до 14
600	від 26 до 34	-

При визначенні марки щебеню подрібнюваність його при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі можна визначати як у сухому, так і в насиченому водою стані.

У залежності від зношування (стирання) у поличному барабані щебінь підрозділяється на чотири марки: І-I, І-IІ, І-III, І-IV.

Марки щебеню по зношуванні (стиранні) у поличному барабані повинні відповідати вимогам таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Вимоги до марок щебеню по зношуванні

Марка щебеню	Зношування (втрата по вазі при випробуванні), %
	осадові карбонатні породи	Вивержені, метаморфічні та інші осадові породи
І-I	до 30	до 25
І-ІІ	від 31 до 40	від 26 до 35
І-ІІІ	від 41 до 50	від 36 до 45
І-ІV	від 51 до 60	від 46 до 55

У залежності від опору удару при випробуванні на копрі ПМ щебінь підрозділяють на три марки: У75, У50 і У40.

Марки щебеню по опору удару при випробуванні на копрі ПМ повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.7.

Таблиця 1.7

Вимоги до марок щебеню по опору до удару

Марка щебеню	Опір удару на копрі ПМ
У75	75 і більше
У50	від 50 до 74
У40	від 40 до 49

У будівельному щебені не допускається вміст зерен слабких і вивітрених порід у кількості більш 10 %.

По ступеню морозостійкості щебінь підрозділяють на той, що витримує 15, 25, 50, 100, 150, 200 і 300 циклів перемінного заморожування і відтавання.

Морозостійкість щебеню визначається шляхом безпосереднього його заморожування.

Для контрольної перевірки морозостійкості щебеню дозволяється випробувати його в розчині сірчанокислого натрію. Якщо в цьому випадку будуть виходити незадовільні результати, необхідно випробувати щебінь безпосереднім заморожуванням, результати якого вважають остаточними.

Кількість пилоподібних, мулистих і глинистих часток у щебені, обумовлених відмучуванням, не повинне перевищувати величин, зазначених у таблиці 1.8, при цьому глини в грудках повинно міститися не більше 0,25 % .

Таблиця 1.8

Кількість пилоподібних, мулистих і глинистих часток у щебені

Назва горської породи	Вміст часток, %, не більше
	для щебеню марок від 600 до 1200	для щебеню марок від 200 до 400
Осадові карбонатні породи	2	3
Вивержені, метаморфічні та інші осадові породи	1	-

Гравій отримується розсівом природних гравійно-піщаних сумішей. У залежності від крупності зерен гравій підрозділяють на ті ж фракції, як і щебінь.

Зерновий склад кожної фракції чи суміші декількох фракцій гравію повинний знаходитися в межах, зазначених у таблиці 1.9.

Таблиця 1.9

Зерновий склад фракцій гравію

Розмір отворів контрольних сит, мм	Днайм	Днайм+0,5Днайб	Днайб	1,25Днайб
Повний залишок на ситах у % по вазі	95-100	40-70	0-5	0

Гравій для будівельних робіт не повинний містити зерен пластинчастої (лещадної) чи голкуватої форми більше 15 % по вазі.

Гравій характеризується петрографічним складом із зазначенням кількісного вмісту зерен слабких порід, а також тими ж показниками механічної міцності, як і щебінь. Гравій не повинний містити зерен слабких порід більше 10 % по вазі.

У залежності від подрібнюваності (Др) при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі гравій підрозділяють на три марки: Др8, Др12 і Др16.

Марки гравію по подрібнюваності в циліндрі повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.10.

Таблиця 1.10

Вимоги до марок гравію по подрібнюваності

Марка гравію	Втрати по вазі, %, після випробування
Др8	до 8
Др12	від 9 до 12
Др16	від 13 до 16

У залежності від стирання в поличному барабані гравій підрозділяють на 4 марки: І 20, І 30, І 45, та І 55.

Марки гравію по стиранню в поличному барабані і вимоги до них зазначені в таблиці 1.11.

Таблиця 1.11

Вимоги до марок гравію по стиранню

Марка гравію	Втрати по вазі, %, після випробування
І 20	до 20
І 30	від 21 до 30
І 45	від 31 до 45
І 55	від 46 до 55

В залежності від опору удару при випробуванні на копрі ПМ гравій підрозділяється на три марки: У75, У50 і У40.

Марки гравію по опору удару на копрі ПМ повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.12.

Таблиця 1.12

Вимоги до марок гравію по удару

Марка гравію	Показник опору удару на копрі ПМ
У75	75 та більше
У50	від 50 до 74
У40	від 40 до 49

По ступеню морозостійкості гравій підрозділяють на ті ж марки, що і щебінь.

Кількість у гравії глинистих, мулистих і пилоподібних часток, обумовлених відмучуванням, не повинна перевищувати 1 % по вазі.

Гравій, що призначається для бетону, при обробці його розчином їдкого натрію не повинний надавати розчину забарвлення темніше кольору еталона.

При забарвленні розчину темніше кольору еталона придатність гравію для бетону визначають спеціальними дослідженнями.