- •Практична робота №1 Тема: «Визначення придатності піску для бетонних і залізобетонних виробів»
- •Визначення питомої ваги піску
- •Визначення об'ємної насипної ваги піску в стандартному неущільненому стані
- •Визначення пустотності піску в стандартному неущільненому стані
- •Визначення вологості піску
- •Визначення зернового складу і модуля крупності піску
- •Визначення вмісту пилоподібних і глинистих (мулистих) часток відмучуванням
- •Визначення вмісту глинистих часток
- •Визначення вмісту органічних домішок
- •Б. Щебінь і гравій
- •Визначення питомої ваги вихідної гірської породи і зерен щебеню (гравію)
- •Визначення об'ємної ваги вихідної гірської породи і зерен щебеню (гравію).
- •Визначення об'ємної насипної ваги щебеню (гравію)
- •Визначення пустотності щебеню (гравію)
- •Визначення вологості щебеню (гравію)
- •Визначення водопоглинання вихідної гірської породи, щебеню (гравію)
- •Визначення зернового складу нефракціонованого щебеню (гравію)
- •Визначення змісту в щебені (гравії) пилоподібних, мулистих і глинистих часток відмучування
- •Визначення межі міцності вихідної гірської породи при стисканні
- •Визначення коефіцієнта розм'якшення вихідної гірської породи
- •Визначення подрібнюваності щебеню (гравію) при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі
- •Визначення стирання щебеню (гравію) у поличному барабані
- •Визначення опору щебеню (гравію) удару на копрі пм
- •Приклад визначення зернового складу та модулю крупності піску
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •Практична робота №2 Тема: «Будівельні розчини»
- •Рухливість розчинної суміші
- •Розшарування розчинної суміші
- •Об'ємна вага розчинної суміші
- •Визначення межі міцності розчину на згин та стиск
- •5. Визначення водоутримуючої здатності розчинної суміші
- •6. Підбір складу змішаного розчину
- •Приклад розрахунку складу цементно-вапняного розчину
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •Практична робота №3 Тема: «Розрахунок і підбор складу звичайного бетону»
- •Водоцементне відношення
- •Співвідношення між дрібним і крупним заповнювачами
- •Вагова кількість матеріалів для пробного замісу бетонної суміші
- •Рухливість бетонної суміші
- •Визначення твердості бетонної суміші
- •Підрахунок витрати матеріалу на 1 м3 бетону
- •Перехід від лабораторного складу бетону до виробничого
- •Коефіцієнт виходу бетону
- •9. Витрата матеріалів на один заміс бетонозмішувача.
- •10. Розрахунок складу бетонної суміші методом абсолютних об’ємів
- •Межа міцності бетону на стиск
- •Приклад розрахунку складу бетонної суміші методом абсолютних об’ємів
- •Завдання для самостійного опрацювання
Визначення вмісту органічних домішок
Наявність у піску органічних домішок шкідливо впливає на якість бетону, тому що ці домішки, руйнуючись, виділяють органічні кислоти, що руйнують цементний камінь у бетоні і знижують міцність останнього.
Ступінь забруднення піску органічними домішками визначають методом фарбування (колориметрична проба).
Із середньої проби піску в стані природної вологості беруть навіску близько 250 г.
Наповнюють піском мірний циліндр об’ємом 250 мл до рівня 130 мл і заливають 3 % розчином їдкого натру до рівня 200 мл.
Вміст циліндра перемішують і залишають в спокої на 24 г. повторюючи перемішування через 4 г після початку випробування. Після цього встановлюють колір рідини над піском. При забарвленні рідини в жовтий або коричневий колір порівнюють колір рідини над піском з кольором еталона, приготованого зазначеним нижче способом і налитого в другий циліндр.
Відсутність забарвлення рідини над піском чи забарвленні помітно світліше еталона є ознакою придатності піску для бетонів і розчинів.
При забарвленні рідини над піском темніше кольору еталона необхідно спеціальне дослідження для встановлення придатності піску для бетонів і розчинів.
При забарвленні рідини незначно світліше кольору еталона вміст посудини підігрівають протягом 2-3 г у водяній бані при температурі 60-700 і знову порівнюють колір рідини з кольором еталона.
Еталон готують у такий спосіб. Складають 2% розчин таніну в 1% розчині етилового спирту; отриманий розчин беруть у кількості 5 мл на 195 мл 3% розчину їдкого натру. Приготовлений розчин збовтують і дають спокій на 24 г. Еталон застосовують свіжоприготованим.
Б. Щебінь і гравій
Відповідно до ДСТУ Б.В.2.7-75-98 щебінь одержують шляхом дроблення гірських порід, рідше гравію, а також штучного каменю (наприклад, цегли).
По крупності зерен щебінь поділяють на наступні фракції: 5-10, 10-20, 20-40, 40-70 мм. Для бетону масивних споруд можна використовувати фракцію щебеню крупніше 70 мм.
Зерновий склад кожної фракції або суміші декількох фракцій щебеню повинний знаходитися в межах, зазначених у таблиці 1.3.
Таблиця 1.3
Межі зернового складу щебеню
Розмір отворів контрольних сит, мм |
Днайм |
0,5(Днайм + Днайб) |
Днайб |
1,25 Днайб |
|
для однієї фракції |
для суміші фракцій |
||||
Повний залишок на ситах у % по вазі |
95-100 |
40-70 |
50-70 |
0 -5 |
0 |
Щебінь не повинний містити зерен пластинчастої (лещадної) та голкуватої форми більше 15 % по вазі.
Щебінь, що характеризується петрографічним складом вихідної гірської породи й у залежності від його призначення, повинний мати наступні показники механічної міцності:
для бетону – маркою по міцності, обумовленої по його подрібнюваності при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі;
для будівництва автомобільних доріг - маркою міцності, обумовленої по його подрібнюваності при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі і зношуванні (стиранні) у поличному барабані;
для баластового шару залізничної колії – опором удару на копрі ПМ.
В залежності від подрібнюваності при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі щебінь підрозділяють на 7 марок по міцності: 1200, 1000, 800, 600, 400, 300 і 200.
Марку щебеню з осадових порід по подрібнюваності його при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі визначають по таблиці 1.4.
Марку щебеню з вивержених і метаморфічних порід по подрібнюваності його при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі визначають по таблиці 1.5.
Таблиця 1.4
Марка щебеню осадових порід
Марка щебеню |
Подрібнюваність (втрати по вазі при випробуванні), % |
|
випробування щебеня в сухому стані |
випробування щебеня в насиченому водою стані |
|
1200 |
до 6 |
до 9 |
1000 |
від 7 до 8 |
від 10 до 11 |
800 |
від 9 до 10 |
від 12 до 14 |
600 |
від 11 до 14 |
від 15 до 18 |
400 |
від 15 до 21 |
від 19 до 23 |
300 |
від 23 до 29 |
від 29 до 38 |
200 |
від 29 до 35 |
від 39 до 54 |
Таблиця 1.5
Марки щебеню з вивержених і метаморфічних порід
Марка щебеню |
Подрібнюваність (втрати по вазі при випробуванні в сухому або насиченому водою стані), % |
|
щебінь з вивержених з інтрузивних та метаморфічних порід |
щебінь з вивержених ефузивних порід |
|
1200 |
до 16 |
До 9 |
1000 |
від 17 до 20 |
від 10 до 11 |
800 |
від 21 до 22 |
від 12 до 14 |
600 |
від 26 до 34 |
- |
При визначенні марки щебеню подрібнюваність його при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі можна визначати як у сухому, так і в насиченому водою стані.
У залежності від зношування (стирання) у поличному барабані щебінь підрозділяється на чотири марки: І-I, І-IІ, І-III, І-IV.
Марки щебеню по зношуванні (стиранні) у поличному барабані повинні відповідати вимогам таблиці 1.6.
Таблиця 1.6
Вимоги до марок щебеню по зношуванні
Марка щебеню |
Зношування (втрата по вазі при випробуванні), % |
|
осадові карбонатні породи |
Вивержені, метаморфічні та інші осадові породи |
|
І-I |
до 30 |
до 25 |
І-ІІ |
від 31 до 40 |
від 26 до 35 |
І-ІІІ |
від 41 до 50 |
від 36 до 45 |
І-ІV |
від 51 до 60 |
від 46 до 55 |
У залежності від опору удару при випробуванні на копрі ПМ щебінь підрозділяють на три марки: У75, У50 і У40.
Марки щебеню по опору удару при випробуванні на копрі ПМ повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.7.
Таблиця 1.7
Вимоги до марок щебеню по опору до удару
Марка щебеню |
Опір удару на копрі ПМ |
У75 |
75 і більше |
У50 |
від 50 до 74 |
У40 |
від 40 до 49 |
У будівельному щебені не допускається вміст зерен слабких і вивітрених порід у кількості більш 10 %.
По ступеню морозостійкості щебінь підрозділяють на той, що витримує 15, 25, 50, 100, 150, 200 і 300 циклів перемінного заморожування і відтавання.
Морозостійкість щебеню визначається шляхом безпосереднього його заморожування.
Для контрольної перевірки морозостійкості щебеню дозволяється випробувати його в розчині сірчанокислого натрію. Якщо в цьому випадку будуть виходити незадовільні результати, необхідно випробувати щебінь безпосереднім заморожуванням, результати якого вважають остаточними.
Кількість пилоподібних, мулистих і глинистих часток у щебені, обумовлених відмучуванням, не повинне перевищувати величин, зазначених у таблиці 1.8, при цьому глини в грудках повинно міститися не більше 0,25 % .
Таблиця 1.8
Кількість пилоподібних, мулистих і глинистих часток у щебені
Назва горської породи |
Вміст часток, %, не більше |
|
для щебеню марок від 600 до 1200 |
для щебеню марок від 200 до 400 |
|
Осадові карбонатні породи |
2 |
3 |
Вивержені, метаморфічні та інші осадові породи |
1 |
- |
Гравій отримується розсівом природних гравійно-піщаних сумішей. У залежності від крупності зерен гравій підрозділяють на ті ж фракції, як і щебінь.
Зерновий склад кожної фракції чи суміші декількох фракцій гравію повинний знаходитися в межах, зазначених у таблиці 1.9.
Таблиця 1.9
Зерновий склад фракцій гравію
Розмір отворів контрольних сит, мм |
Днайм |
Днайм+0,5Днайб |
Днайб |
1,25Днайб |
Повний залишок на ситах у % по вазі |
95-100 |
40-70 |
0-5 |
0 |
Гравій для будівельних робіт не повинний містити зерен пластинчастої (лещадної) чи голкуватої форми більше 15 % по вазі.
Гравій характеризується петрографічним складом із зазначенням кількісного вмісту зерен слабких порід, а також тими ж показниками механічної міцності, як і щебінь. Гравій не повинний містити зерен слабких порід більше 10 % по вазі.
У залежності від подрібнюваності (Др) при стисканні (роздавлюванні) у циліндрі гравій підрозділяють на три марки: Др8, Др12 і Др16.
Марки гравію по подрібнюваності в циліндрі повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.10.
Таблиця 1.10
Вимоги до марок гравію по подрібнюваності
Марка гравію |
Втрати по вазі, %, після випробування |
Др8 |
до 8 |
Др12 |
від 9 до 12 |
Др16 |
від 13 до 16 |
У залежності від стирання в поличному барабані гравій підрозділяють на 4 марки: І 20, І 30, І 45, та І 55.
Марки гравію по стиранню в поличному барабані і вимоги до них зазначені в таблиці 1.11.
Таблиця 1.11
Вимоги до марок гравію по стиранню
Марка гравію |
Втрати по вазі, %, після випробування |
І 20 |
до 20 |
І 30 |
від 21 до 30 |
І 45 |
від 31 до 45 |
І 55 |
від 46 до 55 |
В залежності від опору удару при випробуванні на копрі ПМ гравій підрозділяється на три марки: У75, У50 і У40.
Марки гравію по опору удару на копрі ПМ повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.12.
Таблиця 1.12
Вимоги до марок гравію по удару
Марка гравію |
Показник опору удару на копрі ПМ |
У75 |
75 та більше |
У50 |
від 50 до 74 |
У40 |
від 40 до 49 |
По ступеню морозостійкості гравій підрозділяють на ті ж марки, що і щебінь.
Кількість у гравії глинистих, мулистих і пилоподібних часток, обумовлених відмучуванням, не повинна перевищувати 1 % по вазі.
Гравій, що призначається для бетону, при обробці його розчином їдкого натрію не повинний надавати розчину забарвлення темніше кольору еталона.
При забарвленні розчину темніше кольору еталона придатність гравію для бетону визначають спеціальними дослідженнями.
