Початкові дані для проектування системи відеоспостереження (*)

Часто-та f, МГц Зображення звуку	Довжи-на радіолі-нії r, км	Поляризація електромагнітної хвилі	Антени ПРД	Антени ПРМ	Чутли-вість ПРМ, мкВ	Відношення , зображення звуку, Вт
85,25 91,75	6	Горизонтальна	Напрямлена	Не напрямлена	50	9/1

Зміст

Вступ

1. Розрахунок радіолінії

2. Обгрунтування та розрахунок схеми радіопередавального пристрою

3. Обгрунтування та розрахунок схеми радіоприймального пристрою

3.1. Розрахунок преселектора

_{3.2. Розрахунок підсилювача радіочастоти}

_{3.3 Розрахунок перетворювача частоти}

_{3.4 Розрахунок підсилювача проміжної частоти}

_{3.5 Розрахунок амплітудного детектора}

_{3.6 Автоматичне регулювання підсилення в радіоприймальних пристроях.}

Висновок

Використана література

Додаток 1. – Вибір транзисторів для каскадів передавача

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.

ЄСКД – єдина система конструкторської документації;

ДСТУ – державний стандарт України;

ГОСТ – государственний стандарт;

НВЧ – надвисокі частоти;

ДКМХ – декаметрові хвилі;

МХ – метрові хвилі;

КГ – кварцовий генератор;

ГКН – генератор керований напругою;

ШСП – широкосмуговий підсилювач;

БПС – буферний підсилювач сигналу;

ДВЧ – дільник високої частоти;

ГОЧ – генератор опорної частоти;

ПОЧ – поділювач опорної частоти;

ЧДФ – частотно-фазовий детектор;

ПЗКД – поділювач із змінним коефіцієнтом ділення;

ПК – пульт керування;

ТЛФ – телефонія;

ОМ – односмугова модуляція;

ТЛГ – телеграфія;

ЧМ – частотна модуляція;

АМ – амплітудна модуляція;

ППЗ – передавач пейджингового зв’язку

КІМ – кодово-імпульсна модуляція;

ЧМ – частотна модуляція;

АССЗ – аналогова система стільникового зв’язку;

ПСРЗ – передавач стільникового рухомого зв’язку;

ПАТЗ– передавач абонентської станції транккінгово зв’язку;

ПБТЗ – передавач базової станції транкінгового зв’язку.

Вступ

Системи відеоспостереження - поширений вид технічних охоронних засобів. Вони дозволяють здійснювати відеоконтроль за ситуацією на об'єкті. Системи відеоспостереження дають унікальну можливість відеозапису подій, що відбуваються, контролю за ними та запису їх на цифрові або магнітні носії інформації .Існують стандартні системи відеоспостереження та комп'ютерні системи відеоспостереження. Останні вважаються найбільш актуальними і відрізняються великою функціональністю у сукупності з простотою використання. У залежності від типу об'єкта комплектація системи відеоспостереження варіюється. Наприклад, при установці системи відеоспостереження можуть використовуватися різні види відеокамер.

Приблизно до середини-кінця 90-х років XX століття поняття «система відеоспостереження» означало деякий апаратний комплекс, що складається з відеокамер, апаратури, записуючої відеосигнал, терміналів з простим керуванням для перегляду відео в запису і в реальному часі, а також засобів комунікації між перерахованими елементами. Такі системи прийнято називати відеореєстраторами. Найчастіше в відеореєстраторах використовуються нерухомі камери, рідше камери на поворотних пристроях. Подібного типу системи володіють двома основними недоліками. По-перше, на операторів, в обов'язки яких входить стежити за подіями на зображенні, накладається високе навантаження, і на практиці його можна витримати лише протягом 2-3 годин, навіть якщо камера спостереження всього одна. По-друге, пошук події в відеоархіву, якщо час події відомо не точно, може бути проведений лише за допомогою перегляду архіву цілком. Часто відеореєстратори забезпечуються алгоритмами визначення руху в кадрі, що трохи підвищує ефективність використання системи відеоспостереження. Проте простий детектор зміни зображення не ефективний в умовах інтенсивного руху, наприклад, на транспортних магістралях або багатолюдних вулицях. Багато сучасних розробок в області обробки цифрових зображень можуть бути направлені для вирішення проблем, пов'язаних з використанням відеореєстраторів.

Через постійне зростання складності та ступеня інтелектуалізації технічних засобів системи відеоспостереження, збільшення їхньої кількості з урахуванням розширення охоплюваної площі спеціалізовані системи відеоспостереження потребують підвищення надійності, ефективності та гарантоспроможності. Це може бути досягнуто за рахунок фізичного маскування лінії передавання даних або використання додаткового каналу, що забезпечує моніторинг цілісності відеоканалу. Проте фізичне маскування лінії зв’язку в охоронних системах не гарантує її прихованості. Тому вважається доцільним введення додаткового прихованого каналу у відкритий канал передавання даних охоронних систем відеоспостереження. Задача підвищення надійності, ефективності та гарантоспроможності спеціалізованих комп’ютерних систем відеоспостереження за рахунок використання додаткового прихованого каналу є дость актуальною і потребує розробки нових методів і моделей при створенні систем відеоспостереження.

Для підвищення ефективності використання систем відеоспостереження, необхідно вирішити наступні завдання:

• підвищення якості відеозображення;

• своєчасність отримання відеозапису;

• легка пересилка відеокадрів для локального і дистанційного перегляду.

Якість відеозображення. Якою б інноваційною не була система відеозапису, щоб бути дійсно ефективною, передаване телекамерою відеозображення повинне бути високої якості. Це досягається поліпшенням умов освітлення, розташування телекамери, якості телекамери.

Своєчасність отримання записаної відеоінформації. Проглядання відеозаписів на касеті або цифровому носієві і пошук певної події може займати багато часу. Це важливо, оскільки деякі дії важко або навіть неможливо відстежити при спостереженні в реальному масштабі часу.

Розділений перегляд зображень. Повинна забезпечуватися можливість паралельної передачі відеозображення для його дистанційного перегляду. Так, наприклад, мережеві технології дозволяють вам з будь-якого місця дістати доступ до відеоданих, що записуються або передаються в реальному часі. IP-протокол дозволяє використовувати існуючу мережеву інфраструктуру.

Cистема відеоспостереження складається з 6 основних компонентів:

– відеокамер;

– передатчик;

– радіоканал;

– приймач;

– відеорегістратор;

– монітор.

Структурна схема реалізації системи відео спостереження представлена на рисунку 1

Рисунок 1

Така система відео спостереження працює наступним чином: камера знімає відео, транслює на передавач, в свою чергу передавач транслює відеосигнал в ефір. Далі приймач приймає сигнал з ефіру і через відеовиходи передає сигнал на відео реєстратор, який здійснює запис відеосигналу. Монітор використовується в якості пристрою відтворення інформації.

Слід зазначити що система відеоспостереження не завжди складається з 6 компонентів. Кожен виробник намагається вирішити питання компактності та ергономічності системи по-своєму. Наприклад, передавач практично завжди інтегрується в камеру. Приймач з відеореєстратором або монітором може бути об'єднаний в один корпус.

При установці систем відеоспостереження, з метою підвищення якості зв'язку між приймачами і передавачами сигналу, простір між ними повиннен бути гранично чистим, тобто на шляху проходження сигналу, не повинно виникати ніяких перешкод у вигляді огорож, будівельних конструкцій. Приймач та передавач сигналу повинен знаходитися якнайдалі від електричних приладів. Вони нів’якому разі не повинні поміщатися в конструкції з металевим каркасом , оскільки все це веде до появи так званих електромагнітних наводок або ж створює ефект екранування. Це відбувається тому що радіосигнал являє собою сукупність електричного і магнітного полів, що поширюються в просторі з певним напрямком. Метал являє собою провідник, який містить в собі заряджені частинки - електрони, які, в свою чергу, перебуваючи в нерухомому стані, утворюють навколо себе електростатичне поле. В момент попадання провідника в зону дії електромагнітної хвилі, її електричне поле починає діяти на електрони, приводячи їх у рух. Навколо рухомих електронів створюєтьсяя магнітне поле, однакової полярності з магнітним полем радіосигналу. Що в кінцевому результаті веде до відштовхування радіосигналу металом. Також, бажано, що б передавач і приймач знаходилися на однаковій висоті.

Далі опишемо кожен з компонентів окремо.

Камера - пристрій, що формує зображення, тобто знімає і передає відеосигнал передавачу. Будь-яка камера складається з трьох компонентів:

– електронна мікросхема;

– світлочутлива матриця;

– об'єктив

Всі наявні камери для систем відеоспостереження можна розділити на ряд категорій: відносно прості модульні камери; камери купольні; камери гіростабілізовані, стаціонарні та спостережувальні, камери для внутрішнього та зовнішнього спостереження, камери нічного бачення. Відеокамери з інфрачервоним підсвічуванням мають явну перевагу. Вона полягає в тому, що випромінювані промені ІК-диапазона не видимі для людського ока, але реєструються камерами відеоспостереження. Спочатку усі ці категорії були аналоговими, але сьогодні їх майже повністю витіснили камери цифрового формату. Камери систем відеоспостереження можуть як кабельними, так і безпровідними, що спрощує їх установку та істотно збільшує радіус дії.

Передавач - пристрій, що передає відеосигнал по бездротовому каналу на приймач. Для бездротового відео, як правило, використовують так звані побутові частоти: 2,4 ГГц. Відповідно використання даних передавачів не вимагають ліцензій і дозволів від держорганів. В передавачах може використовуватися вмонтований кулер, який захищає пристрій від перегріву.

Принцип роботи передавача полягає в обробці, модуляції і випромінюванні перетвореного відеосигналу, який поступає з камери. Процес модуляції передбачає зміну одного або декількох параметрів потужного радіосигналу за законом інформаційного відеосигналу, що дозволяє передавати сигнал на значні відстані. Виділяють три основних види модуляції:

• амплітудна (AM - Amplitude Modulation),

• частотну (FM - Frequency Modulation)

• фазову модуляцію (PM - Phase Modulation).

Також існує безліч різновидів модуляції, що знайшли своє застосування в різноманітних областях зв'язку. Приклади реалізації деяких видів модуляції зображено на рисунку 2.

а) амплітудна б) частотна в) фазова

Рисунок 2

Однією з основних характеристик передатчиків, так як і приймачів, виступає діаграма спрямованості. Діаграма спрямованості приймачів і передавачів відеосигналу охоронного відеоспостереження, як правило, близька до кругової, тобто коефіцієнт посилення антен залишається практично незмінним у всіх напрямках.

Приймач - пристрій, що приймає відеосигнал з ефіру і передає його на відеореєстратор. Як правило, приймач здійснює прийом сигналу з декількох передавачів, в такому випадку приймач є багатоканальним. Один багатоканальний приймач дозволяє приймати відео сигнали від 4-х до 8-ми передавачів. Він побудований за модульним принципом і включає в себе наступні компоненти:

• крос-плату;

• прийомні модулі;

• блок живлення;

• разветвитель (для моделей з одним антенним входом).

Крос плата складається з слотів для установки від 4 до 8 модулів приймача. Один модуль приймача - один частотний канал, тобто кожен канал приймача може приймати тільки один відеосигнал. Вдповідно мінімальна кількість встановлюваних прийомних модулів - 4, максимальне - 8. Модульна структура приймача дозволяє провести розширення системи (при збільшенні кількості відеокамер), шляхом установки додаткового модуля приймача у вільний слот базової плати. Функціональна схема багатоканального приймача показана на рисунку 3

Рисунок 3

Відеореєстратор - пристрій, що записує відеосигнал, що надходить від приймача. Запис здійснюється на звичайний вбудований жорсткий диск, завдяки цьому досягається швидкий пошук потрібних відеозаписів в архіві, надійність роботи і не відбувається втрати якості відеосигналу. Жорсткі диски можуть бути комп'ютеризованими або некомп'ютеризованими. Перші, як правило, вже мають статус відеосервера, який працює під управлінням операційної системи Windows або Lunix.

Основні характеристики відео реєстраторів

• швидкість запису. Сучасні відеореєстратори мають швидкість запису від 25 до 50 кадрів в секунду. Проте деякі камери дозволяють вести запис по спрацювання вбудованого детектора руху. При появі руху в зоні, що охороняється, швидкість запису збільшується, що дозволяє отримати інформацію практично в реальному часі.

• ємність пам'яті. Вона становить в різних відеореєстраторах від 250 Гб до 7 Тб. Часто використовується підключення додаткових зовнішніх жорстких дисків для реєстрації і дублювання інформації. Такі заходи дозволяють зберегти всю інформацію, що надходить від камер спостереження і не пропустити важливі дані, які можуть бути втрачені в результаті збоїв або виходу з ладу одного з пристроїв.

• роздільна здатність зображення при записі. Це одна з основних характеристик, що визначають якість цифрового реєстратора в цілому. Вона становить в різних відеореєстраторах від 352х288 до 720х576 пікселів. Більш висока дозволяючи здатність вимагає більшого простору пам'яті, відведеного під зображення. Рідко використовуються відеореєстратори, що забезпечують високу швидкість запису, мають великий обсяг пам'яті для реєстрації відеоінформації і при цьому мають велику роздільну здатність. Ці три умови досить важко поєднати, тому що пристрої, що мають високі характеристики по всім перерахованим вище вимогам, мають досить високу вартість і застосування їх тільки для організації систем відеоспостереження не завжди доцільно.

• формат стиснення відеоіформації. Зазвичай використовуються MJPEG, MPEG4, H.264. Кожен з цих форматів має свої особливості.

MJPEG - це один з перших форматів запису відеозображення, заснований на покадровому методі відеостиснення. Запис, зроблений в цьому форматі, займає більший обсяг дискового простору. Відеореєстратори, які використовують MJPEG, мають застарілу елементну базу, тому їх ціна відносно невисока.

MPEG4 - це більш сучасний формат, призначений для стиснення потоку аудіо та відеоінформації. Запис, зроблений з використанням формату MPEG4, займає приблизно в 10 разів менше місця дискового простору. Такі відеореєстратори мають більш сучасну елементну базу, відповідно їх ціна вища.

H.264 - цей формат використовує новітні алгоритми стиснення аудіо та відеоінформації і є логічним продовженням розвитку формату MPEG4. Відмінними особливостями цього стандарту від MPEG4 можна назвати поліпшену передачу кольору, підвищену чіткість зображення. Відеоінформація, що записується в Н.264, займає приблизно в 2 рази менше місця на диску, ніж формат MPEG4, проте вартість таких відеореєстраторів буде вищою.

• режими запису. Він поділяється на такі види.

Запис по детектору руху - програмно-апаратні засоби контролюють отримувану картинку з камер і активують запис тільки в разі виникнення змін в полі видимості камер. Функція економить місце на жорсткому диску, спрощує пошук по архіву.

Запис за часом - користувач системи самостійно задає тимчасові інтервали запису відео (за часом доби, дням тижня).

Запис до і після події - програмується час запису в секундах до і після активації детектора руху.

• мережеві функції відеореєстратора (TCP / IP). Відеореєстратори з мережевою функцією забезпечують можливість підключення до них будь-якого комп'ютера в існуючій мережі для дистанційного перегляду відео та запису. Деякі відеореєстратори забезпечують можливість налаштування їх параметрів по мережі, що значно прискорює і здешевлює обслуговування систем відеоспостереження. Відеореєстратори, що мають функцію двостороннього аудіоканалу по мережі можуть не тільки прослуховувати і записувати аудіоінформацію, але і передавати її. Також однією з корисних функцій відео реєстраторів є функція передачі по мережі на e-mail, а в деяких випадках і на FTP-сервери, повідомлень про які-небудь події: спрацьовування детектора руху, несправність жорсткого диска, спрацьовування тривожного входу, пропажа сигналу від камери. При використанні відеореєстраторів в мережі краще використовувати формат стиснення відеозображення MPEG4 і H.264, так як вони забезпечують максимальну швидкість передачі відеоінформації і менше завантажують існуючу мережу.

Монітори призначені для відображення інформації безпосередньо з відеокамер або з пристроїв обробки відеозображення, таких як відеореєстратори, квадратори, мультиплексори, матричні комутатори. Залежно від вимог, які висуваються до систем відеоспостереження використовуються кольорові або чорно-білі монітори. Чорно-білі зазвичай мають більш високий дозволяючи здатність і контрастність, ніж кольорові. У свою чергу кольорові монітори дозволяють краще ідентифікувати об'єкти відеоспостереження. В системах відеоспостереження використовуються спеціалізовані монітори, які принципово відрізняються від повсякденних телевізорів своєї високої надійністю, набагато довготривалим часом напрацювання на відмову і дуже високою роздільною здатністю.

Вибір розміру монітора залежить насамперед від кількості камер відеоспостереження, зображення від яких одночасно буде виводитися на екран у режимі мультикартинки. Також вибір монітора залежить від відстані спостерігача. Для малих систем відеоспостереження (для виведення 4 камер спостереження) зазвичай використовують монітори з розміром екрана по діагоналі не менше 12 дюймів. У більш великих системах відеоспостереження (до 16 телекамер) прийнято використання моніторів з розміром екрану не менше 17 дюймів. Найбільш поширеними є монітори з діагоналлю 14 дюймів. Цього розміру достатньо для отримання якісного зображення при невеликих габаритах самого монітора для передачі зображення від невеликої кількості відеокамер.

Дозволяюча здатність є однією з основних характеристик монітора. Цей параметр визначається максимальним числом відображуваних переходів від чорного кольору до білого Дозволяюча здатність по вертикалі зазвичай дорівнює 525 рядків для NTSC або 625 рядків для PAL, а по горизонталі вибирається з тих міркувань, що монітор не повинен погіршувати загальну дозволяючу здатність системи.

1. Розрахунок радіолінії

Вихідними даними для розрахунку є:

1. Чутливість радіоприймача е_а=70 мкВ

2. Робоча частота f= 450 МГц

3) Максимально можлива відстань між передавальною та при­ймальною антенами r=1 км

4) Характер зв'язку: фіксований, тобто зв'язок між двома стаціонарними обєктами

5. Характер рельєфу радіотраси –місто середніх розмірів

6. Можливі висоти підвісу антен h₁=2 м, h₂=16 м.

Оскільки у завданнях на курсовий проект використовуються радіохвилі ДВЧ, то найбільш придатною методикою розрахунку радіолінії є методика, що базується на моделі Окамури-Хата. Вона рекомендована для використання Міжнародним Консультативним Комітетом з радіозв'язку та Європейським інститутом стандартів у галузі електрозв'язку (ETSI). Модель Окумура-Хата добре підходить для прогнозування напруженості поля в умовах великого міста із щільною забудовою.

Модель Окамури-Хата дає досить точні значення медіанних втрат при поширенні радіохвиль наземними радіотрасами за умов:

• частоти радіохвиль знаходяться у діапазоні від 100 до 1500МГц;

• відстань між кореспондентами знаходиться в інтервалі від 1 до 100 км.;

• висота підвісу однієї з антен (фіксованої станції) знаходить­ ся у межах від 30 до 200 м;

Модель Окумура-Хата досить проста. Однак обмеження, властиві цій моделі знижують її універсальність. Крім уже згаданих обмежень (визначений частотний діапазон, обмеження по висоті антени приймача), можна також відзначити відсутність у моделі механізмів обліку рельєфу місцевості.

Характер рельєфу радіотраси за типом забудови місцевості і рельєфом земної поверхні - велике місто. Для цього типу місцевості характерна щільна забудова багатоповерховими будинками та індустріальними підпри­ємствами і значна інтенсивність автомобільного руху для будь якої пори доби.

1. Виконуємо розрахунок ослаблення потужності електромагнітної хвилі:

де f-частота електромагнітних хвиль у радіолінії, МГц.

h₁- висота підвісу антени стаціонарного передавача, м;

h₂ - висота підвісу антени рухомого об'єкта, м;

r - довжина радіолінії, км;

α(h₂) - поправочний коефіцієнт.

Значення поправочного коефіцієнта α(h₂) для міста середніх розмірів в залежності від типа місцевості, частоти і висоти підвісу приймальної антени (в діапазоні висот від 1 м до 10м ) обчислюють таким чином:

2. Для знаходження потужності передавача, визначаємо мі­німальне значення потужності на вході приймача, яка забезпечить необхідну якість зв'язку. Мінімальна потужність на вході приймача у загальному випадку обчислюється за формулою:

де - чутливість приймача, дБ/мВт;

е_а - чутливість приймача у мікровольтах,

R_BХ - вхідний опір приймача (40 Ом),

В_ф.пр=α_пр*l_ф.пр - втрати у фідері антени приймача, дБ (В_ф.пр=1.3);

α_пр - погонне загасання у фідері антени при­ймача, дБ/м ;

l_ф.пр - довжина фідера антени приймача, м;

В_д.ф..- втрати у дуплексному фільтрі у режимі приймання, дБ (В_д.ф =2.8) ;

К_мшп - коефіцієнт підсилення антенного тракту приймання (малошумний підсилювач), дБ (К_мшп=40) ;

G₂ - коефіцієнт підсилення антени приймача в напрямі на пе­редавальну антену, дБ (G₂=10).

Визначаємо чутливість приймача за формулою :

Але рівень потужності , визначений з рівняння (6) , не може гарантувати надійного зв'язку , оскільки значення сигналу змінюється у часі і просторі за статистичним законом. Тому потрібно мати додатковий запас потужності на вході антени приймача Р_2д . Ця вели­чина Р_2д залежить від стандартного (середньоквадратичного) від­хилення сигналу від середнього значення обумовленому рельєфом земної поверхні та зміною часу. Тип рельєфу визначають перепадом висот нерівностей вздовж траси Δh, під яким розуміють різницю висот h(90%) i h(10%) місцевості вздовж радіотраси (рис .4) що перевищують рівні 90% і 10% заданого профілю. Характеристи­ка типів рельєфу наведена у табл. 1

Рисунок 4 – залежність перепаду висот h нерівностей вздовж траси r

Таблиця 1

Тип рельєфу	Δh, м
Рівнинна або водна поверхня	0…25
Рівнинно – пагорбкові (середньопересічена)	25…75
Пагорбкова (сильно пересічена)	75…100
Гірська	150…400
Дуже високі гори, не менше	>400

3. На відстанях менше 10 км. стандартне відхилення у розгляду­ваних діапазонах частот обчислюють за формулою:

4. Стандартне відхилення за часом залежить від рознесення пе­редавальної та приймальної антен та обчислюється за формулою:

5. Узагальнене значення стандартного відхилення знаходимо за формулою:

6. Додатковий запас рівня потужності сигналу на вході приймача знаходимо за формулою:

де К_н - коефіцієнт логарифмічного нормального розподілу

вибираємо

7. Коефіцієнт логарифмічного нормального розподілу забезпечує необхідну ( задану імовірність ) надійність зв'язку. Зале­жність цього коефіцієнта від імовірності забезпечення зв'язку ви­значається інтегральним рівнянням

Деякі значення коефіцієнта логарифмічного нормального розподілу як функції імовірності на­ведені у Таблиці 2.

Таблиця 2

Рі(Кн) (К»)	0.5	0,6	0,7	0.8	0,9	0,95	0.99
Кн	0	0,253	0,524	0.842	1,282	1,645	2.326

8. Результуюча потужність на вході приймача визначається за формулою:

9. Розрахувуємо потужність ви­промінювання антени що розташована на висоті h над землею за формулою:

де Р₂ - значення мінімальної потужності на вході приймача

L - ослаблення потужності у радіолінії , що обчислюється за формулами;

10. Потужність живлення антени визначається за допомогою форму­ли:

де В_ф1 = α₁*l_ф1 - втрати у фідері передавальної антени ,дБ (В_ф1=1,3) ;

α₁ - погонне загасання у фідері передавача, дБ/м ;

l_ф1 - довжина фідера передавальної антени , м ;

В_д1 - втрати у дуплексорі при роботі на передачу, дБ (В_д1=2,8) ;

В_к - втрати у комбайнері, дБ (В_к=3) ;

G₁ - коефіцієнт підсилення передавальної антени у напрямку на кореспондента , дБ (G₁=8) ;

Якщо передавальна антена живиться від одного передавача , то використовують комбайнер . тому приймають В_к = 0. При роботі двох або більшої кількості передавачів на одну антену , яка має од вхід , використовують пристрої об’єднання сигналів, втрати в яких залежать від типу пристрою і кількості передавачів. Так ,наприклад при роботі двох передавачів з пристроєм об'єднання сигналів (комбайнером) . виконаному на мостах , втрати становитимуть В_к= З дБ

11. Потужність передавача визначається за допомогою форму­ли:

Прикінцевими елементами радіолінії є антени. Для пристроїв комунікації , що встановлюються на рухомих об'єктах , або можуть переноситися зазвичай використовують симе­тричний вібратор при горизонтальній поляризації радіохвиль або несиметричний вібратор при вертикальній поляризації радіохвиль. Півхвильовий симетричний вібратор має коефіцієнт підсилення С=2.І5дБ. Несиметричний вібратор довжиною чверть довжини хви­лі також має коефіцієнт підсилення 0=2,15дБ. Якщо несиметричний вібратор має малу довжину , наприклад . вбудована антена у корпус мобільного телефону , то можна прийняти . що коефіцієнт підсилен­ня такої антени дорівнює 1,76дБ.

Антени базових станцій мобільного зв'язку . антени , що працюють у системах фіксованого зв'язку виконуються з більш високими кое­фіцієнтами підсилення. їх конструкції більш складні . Але досить часто і такі антени будуються з симетричних вібраторів. Для базових станцій мобільного зв'язку деякі фірми виробляють цілий спектр антен , які можуть використовуватися і для інших цілей , наприклад, для систем охоронної сигналізації . Орієнтуючись на такі антени , можна обирати коефіцієнт підсилення стаціонарно встановлених антен у межах від 4 до 12дБ.

Для стаціонарно встановленої антени G=4...12дБ . Для антени рухомого об'єкта G=2,15 (1.76)дБ .