Національні фондові індекси

Країна	Біржа (місто)	Індекс
США	Нью-йоркська фондова біржа	NYSE Composite, Standard & Poor's 500, Dow Jones Industrial
	Американська фондова біржа	AMEX Composite Index
	Позабіржовий ринок	Nasdaq Composite, Nasdaq 100
Японія	Токіо	Nikkei Average, TOPIX
Великобританія	Лондон	FT-SE30, FT-SE100, FT-SE Mid250
Канада	Торонто	TSE
	Монреаль	Montreal Industral
Гонконг	Гонконг	Hang Seng
Сінгапур	Сінгапур	Straits Times
Австралія	Сідней	All Ordinaries
Нідерланди	Амстердам	AEX Index
Франція	Париж	CAC 40
Німеччина	Франкфурт	FAZ, DAX
Швейцарія	Цюріх	Swiss Mkt Index

Звичайно значення індексів визначаються як середньозважені по ринковій вартості акцій включених компаній, але існують й індекси з рівними вагами компаній (у США – Dow Jones Industrials, у Японії – Nikkei). На російському фондовому ринку розраховуються і публікуються індекси РТС, консультаційного агентства «Акції, консультації і маркетинг» (індекси АК & М), газети «Москоу таймс» (МТ Index) і деякі інші. В Україні з 2000 р. розраховується і публікується інтегральний індекс ДКЦПФР, що надає уявлення про загальний стан українського фондового ринку. А індекс ПФТС є головним індикатором українського ринку акцій.

З одного боку, багато приватних міжнародних інвесторів також надають перевагу національним фондовим індексам у порівнянні з міжнародними індексами, такими, як MSCI чи FT, оскільки вони враховують більшу кількість національних цінних паперів, обчислюються в реальному масштабі часу, маються в електронних інформаційних системах і публікуються щоранку в газетах. З іншого боку, інституціональні інвестори (наприклад, пенсійні фонди) часто надають перевагу міжнародним індексам, оскільки вони обчислюються певним стандартним чином і дають змогу порівнювати різні національні ринки, а їхні значення зібрані в одному інформаційному центрі. Крім того, пенсійні фонди здійснюють довгострокові інвестиції і не потребують щохвилинних значень фондових індексів національних ринків.

У сучасному вигляді індекс Доу-Джонса, а точніше, промислова середня Доу-Джонса (Dow Jones Industrial Average – DJIA), розраховується з 1928 р. Незважаючи на назву «промисловий», у його склад нині входять, наприклад, й компанії сфери послуг. Індекс розраховується як середня арифметична незважена цін акцій 30 найбільших корпорацій. Як дільник використовується не число компаній у вибірці, тобто 30, а деякий коефіцієнт, що враховує багаторазове дроблення капіталу (спліт) емітентами, що безупинно відбувався з 1928 р.

Крім промислового індексу Доу-Джонса розраховується також транспортний індекс Доу-Джонса (20 акцій), комунальний індекс (15 акцій) і загальний індекс Доу-Джонса (65 акцій). Індекс Доу-Джонса давно зазнає критики в зв'язку з тим, що 30 компаній – недостатньо представницька вибірка, а незважений характер індексу робить його не цілком коректним зі статистичної точки зору. Проте DJIA продовжує залишатися найвідомішим індексом.

Серед інших «середніх» у США обчислюється ще один індекс – композитний індекс «Value Line» (Value Line Composite Average) – середня геометрична добутку приросту курсів 1695 акцій.

Майже всі інші індекси, що публікуються в США, є середньоарифметичними зваженими. Найбільш розповсюдженими серед професіоналів фондового ринку є індекси групи «Standard & Poor's» — обчислювальні по 100 і 500 акціях, а також більш 90 галузевих. Базова вартість береться рівною 10 станом на 1941 р.

Індекс NYSE включає всі акції, які мають котирування на цій біржі.

Індекси NASDAQ включають один загальний і шість галузевих по більш, ніж 6000 акціях, а саме: композитний, а також промисловий, банківський, страховий, інших фінансових установ, транспортний і компаній суспільного користування.

Серед інших індексів варто згадати індекс Американської фондової біржі, індекс «Wllshire 5000» і індекси групи «Russell».

З 1988 р. публікується індекс ринку акцій Доу-Джонса (Dow Jones Equity Market Index). Крім того, що це зважений індекс, він включає у свій склад (усього біля 700) акції NYSE, Американської фондової біржі і NASDAQ.

Дохід на капітал, інвестований в іноземні акції (дивіденд), звичайно обкладається податком як у країні його одержання, так і в країні інвестора, що приводить до подвійного оподатковування. Для усунення цього, як вказувалося в темі 3, між країнами укладаються обопільні угоди про податковий кредит. Ставки податку на дивіденди, одержувані іноземними інвесторами, і відповідно розмір податкового кредиту в таких договорах для їхніх учасників можуть бути як однаковими, так і різними. У більшості випадків ставки податку однакові для кожного учасника і складають 15%. У той же час, наприклад, на початку 90-х років у Мексиці доходи на капітал іноземних інвесторів обкладалися податком по ставці 55%, а доходи на капітал мексиканських інвесторів у Швейцарії – по ставці 35, у США і Данії – 30, у Канаді – 25, в Австрії – 20%.

Міжнародний ринок облігацій являє собою сукупність національних ринків і ринку єврооблігацій (Eurobonds). На національних ринках торгуються, по-перше, внутрішні облігації, що випускаються національними позичальниками і номіновані звичайно в національній валюті, хоча в Росії, наприклад, існують державні облігації внутрішньої валютної позики (ОВВП), номіновані в доларах США. По-друге, на національних ринках можуть торгуватися іноземні облігації, що випускаються іноземними позичальниками, але номіновані звичайно в національній валюті. Єврооблігації поширюються через багатонаціональний синдикат банків на міжнародному міжбанківському ринку і на національних ринках не торгуються. На ринку єврооблігацій практично відсутні регулювання й обмеження.

Капіталізація світового ринку облігацій приблизно дорівнює капіталізації світового ринку акцій. При цьому майже 50% всіх облігацій номіновані в доларах США, 20% – у японських ієнах, 30% – у європейських валютах. Приблизно дві третини всіх облігацій складають облігації урядів різних країн, хоча частка таких облігацій у різних валютах істотно різниться.

Позичальниками на міжнародному ринку облігацій виступають центральні уряди країн, урядові організації, регіональні і місцеві органи влади, промислові і фінансові корпорації. Слід зазначити, що високоризикові позичальники (наприклад, деякі країни Латинської Америки, Україна) на міжнародний міжбанківський ринок безпосередньо не допускаються. Проте такі країни можуть одержати позики з цього ринку за посередництвом наднаціональних організацій, таких, як Всесвітній банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, регіональні банки розвитку, які позичають на міжнародному ринку єврооблігацій і частину цих позик надають від свого імені країнам з високим ризиком.

На європейських ринках облігацій торгівля, як правило, здійснюється через брокерів на біржах. У США, крім біржового, функціонує також найбільш розвинений у світі позабіржовий ринок облігацій за посередництвом спеціалізованих фінансових інститутів, хоча деякі їхні види, особливо іноземні облігації, номіновані в доларах, котируються на NYSE. Позабіржова торгівля неурядовими облігаціями існує також у деяких країнах Європи (Швейцарія, Великобританія, Німеччина, Нідерланди). У Японії облігації торгуються як на позабіржових, так і на біржовому ринках. У Росії державні облігації торгуються на біржах, а також на позабіржовому ринку. При торгівлі облігаціями на біржах продавці і покупці платять ту саму ціну зі сплатою комісійних брокеру. В американській позабіржовій торгівлі облігації котируються зі спредом bid / offer.

Ринок європейських облігацій не має фізичного розміщення, але більша частина облігацій, якими торгують на ньому, котирується на Люксембурзькій фондовій біржі для виконання вимог про публічне котирування принаймні раз у квартал чи рік, хоча через цю біржу здійснюється дуже мало угод з єврооблігаціями. Практично всі угоди з єврооблігаціями здійснюються цілодобово по всьому світу через фінансові інститути, що утворили Асоціацію дилерів міжнародних облігацій (Association of International Bond Dealers – AIBD).

Як правило, ціна облігації котирується окремо від відсоткового купона, нарахованого від останньої дати купонних виплат на дату торгів. У цих випадках покупець платить, а продавець одержує ринкову ціну облігації і нарахований відсоток. Котирування курсу облігацій без обліку купона дає можливість порівнювати різні облігації, як купонні, так і дисконтні (безкупонні). Так, однак, буває не завжди, оскільки багато облігацій із плаваючою ставкою, конвертовані облігації, а також деякі облігації з постійною ставкою котируються по повній ринковій ціні, включаючи купонний доход.

У табл. 6.5 приведено форму даних про випуски облігацій із постійною ставкою, які публікуються у фінансовій пресі.

Таблиця 6.5

Випуск облігацій із постійною ставкою

	Issued	Bid	Offer	Change	Yield
U.S. DOLLAR STRAIGHTS Belgium 51/2 13 Canada 67/8 11 China 61/2 12 Matsushita Elec 71/4 12	1000 1500 1000 1000	931/4 961/4 957/8 1023/8	94 967/8 961/8 1025/8	-1/8 -3/8 -1/8 -1/4	6,67 7,01 7,39 6,84

Із даних табл. 6.5 виходить, що міжнародний інвестор міг би придбати, наприклад, номіновані в доларах США облігації Бельгії з купонною ставкою 5¹/₂% і терміном погашення в 2013 р. чи облігації японської компанії «Мацушита електрик» з купонною ставкою 7'/₄% і терміном погашення в 2012 р. Кожний з цих видів облігацій був випущений (Issued) загальним номіналом 1000 млн. дол. Бельгійські облігації купувалися (Bid) за курсом 93'/₄% номіналу, а продавалися (Offer) за курсом 94% номіналу. Зміна середньої ціни бельгійських облігацій за день (Change) склало – '/₈% номіналу, а їхня прибутковість до погашення (Yield) виходячи з ціни Bid складала 6,67% річних.

Для облігацій зі змінною процентною ставкою (FRNs) у пресі приводиться їх поточна купонна прибутковість. Результати торгів по облігаціях публікуються у вигляді, приведеному в табл. 6.6.

Таблиця 6.6

Ціни державних облігацій зі змінною ставкою

Government Bonds
	Coupon	Red Date	Price	Day's change	Yield	Week ago	Month Ago
Australia Canada UK Gilts US Treasury	6.750 7.000 8.000 7.500 9.000 6.500 6.500	11/06 12/06 08/07 12/01 12/06 10/06 11/26	95.3110 101.8800 103-08 100-01 110-29 98-30 94-23	+0.200 -0.070 -18/32 -7/32 -9/32 -13/32 -4/32	7.43 6.73 7.02 7.49 7.58 6.65 6.92	7.35 6.59 6.94 7.38 7.46 6.54 6.82	7.42 6.50 7.17 7.71 7.71 6.34 6.59

У графі Red Date табл. 6.6 наводиться дата виплати купона за формою «місяць / день». Дробова частина цін (Price) облігацій Великобританії (UK Gilts) і США (US Treasury) подається як кількість 32-х часток відсотку, облігацій інших країн – у десятковому вигляді.

При аналізі значень прибутковості до погашення облігацій на різних національних ринках, а також на євроринку, що приводяться в пресі, варто враховувати спосіб її розрахунку, що звичайно вказується в коментарях до відповідних таблиць. При міжнародних інвестиціях в облігації при прогнозуванні їхньої прибутковості треба додатково враховувати зміну курсу валюти їх номінації до валюти інвестора.

Загальний стан ринків облігацій характеризується ринковими індексами облігацій. Такі індекси використовуються менше, ніж індекси ринків акцій, оскільки ціни облігацій сильно корельовані зі зміною процентних ставок. Проте, обчислюються і публікуються індекси загальної прибутковості облігацій, які враховують накопичений відсоток. Такі індекси дозволяють порівнювати різні ринки облігацій по їхніх сегментах (видам облігацій) і валютам. Для оцінки поточного стану ринку облігацій індекси обчислюються щодня. При оцінці якості існуючого портфеля облігацій індекси, як правило, обчислюються на місячній чи квартальній основі.

Існують два підходи до обчислення індексів облігацій. При одному підході використовується невелика вибірка облігацій, якими активно торгують, при другому – розглядаються всі облігації даного ринку. Перший підхід використовується звичайно для обчислення щоденних індексів, другий – для щомісячних індексів.

Кілька організацій розраховують і публікують індекси облігацій для основних національних ринків і ринку єврооблігацій. Так, щомісяця в журналі «Еиrотопеу» публікуються індекси облігацій для основних ринків облігацій, що враховують рух цін і нарахований доход. «Lombard Odier & Cie» публікує щодня в «The Wall Street Journal Europe» міжнародні індекси облігацій. Форма даних, що публікуються, приведена в табл. 6.7.

Таблиця 6.7

Міжнародні індекси облігацій

INTERNATIONAL BOND INDEXES
Bond	Value	Chg	YId	Chg
Domestic Issues
23 Swiss Bonds	190.41	+0.14	2.80	-0.01
15 German Bonds	286.45	+0.71	4.61	-0.41
15 Dollar Bonds	356.00	-0.01	6.24	+0.01
Eurobond Issues
18 Swiss Bonds	211.42	+0.20	2.79	-0.03
20 D-Mark Bonds	277.31	+0.47	4.65	-0.03
18 Dollar Bonds	391.84	-0.09	6.33	+0.01

Кожен індекс розраховується за гіпотетичним портфелем, що включає, наприклад, 23 види швейцарських облігацій. При розрахунку індексів за 100% приймається величина відповідного портфеля на кінець 1982 р. Вартість портфеля (Value) грунтується на поточній вартості облігацій із додаванням доходу від реінвестування нарахованих відсотків. Із наведених даних видно, що при збільшенні вартості портфеля (зростанні курсу облігацій) його прибутковість до погашення зменшується (формули для розрахунку прибутковості облігацій до погашення наведено в п. 6.1). Індекси облігацій розраховуються і публікуються також у фінансовій пресі, деякими банками й іншими організаціями.

Інтернаціоналізація ринку ф’ючерсів почалася в 1984 р., коли деякі біржі об’єднали свої операції по ідентичних контрактах. Зокрема, у вересні 1984 р. Чикагська торгова біржа (Chicago Merchantile Exchange – СМЕ) і Сінгапурська міжнародна грошова біржа (Singapore International Monetary Exchange – SIMEX) створили загальну систему розрахунків по ф’ючерсних контрактах на свої валюти і євродолари. Міжнародна торгова система дозволяє учасникам ринку відкривати позицію на одній біржі і закривати її на іншій.

Тим же цілям, що і ф’ючерси, служать форвардні контракти, які, однак, є приватними угодами між двома сторонами і їх неможливо продати до закінчення терміну, оскільки вторинний ринок для них відсутній. Отже, власник форвардного контракту може реалізувати вигоду чи збиток по своїй позиції тільки після закінчення терміну. Ф’ючерсні контракти набули значного поширення внаслідок своєї стандартизації, що створює для них високоліквідний біржовий ринок. Форвардні ж контракти розрізняються по розміру, термінам постачання і сторонам контракту.

Слід зазначити, що на практиці ф’ючерсні контракти рідко використовуються для фізичного постачання відповідного активу. Більшість їхніх власників закривають свої позиції до терміну закінчення з метою хеджирування чи одержання вигоди від руху цін.

До основних видів ф’ючерсних контрактів відносяться:

1. Фючерси на товари. На ф’ючерсних ринках у даний час торгуються контракти на різні види товарів – соєві боби, худобу, метали, нафту та ін. Придбання таких контрактів дозволяє використати сприятливу зміну ф’ючерсної ціни відповідного товару, а також здійснювати хеджирування цінових ризиків при реальному постачанні чи купівлі товарів. По кожному товару точно визначаються його якість і кількість, місце й умови постачання. Той самий товар часто торгується на декількох ф’ючерсних ринках, хоча його якість від ринку до ринку може незначно відрізнятися;

2. Валютні ф’ючерси. Міжнародний міжбанківський валютний ринок вважається найбільшим ринком по форвардних угодах, хоча офіційної статистики стосовно його обороту не існує. Форвардні валютні контракти звичайно укладаються на терміни 1, 2, 3, 6 і 12 місяців, хоча можуть мати й інші терміни. Оскільки при цьому фіксується тривалість контракту, а не дата постачання, щодня на ринку укладаються нові контракти. Наприклад, покупець, що купив 1-місячний контракт 2 червня з постачанням 1 липня, не може продати його 6 червня, оскільки 1-місячні контракти, що укладаються в цей день, мають дату постачання 5 липня. Валютні ф’ючерси на відміну від валютних форвардних контрактів є стандартизованими біржовими контрактами. На СМЕ торгуються ф’ючерсні контракти на канадські долари, мексиканські песо, фунти стерлінгів, японські ієни, євро. Особливо активна торгівля здійснюється по ф’ючерсах на останні дві валюти.

Ринок валютних ф’ючерсів – високоліквідний, існуюча позиція може бути закрита в будь-який момент зворотною угодою. При цьому, як і при ф’ючерсах на товари, дуже мало контрактів реалізуються з фактичним постачанням валюти на термін їхнього закінчення. Існуюча міжнародна комп’ютерна торгова система GLOBEX забезпечує цілодобову торгівлю і дозволяє відкрити позицію на одній біржі і закрити її на іншій біржі.

3. Ф’ючерси на відсоткові ставки. Такими контрактами найбільш активно торгують на міжнародних ринках. Їх використовують комерційні банки і фінансові менеджери для хеджирування (об’єднання в одну інвестиційну позицію декількох цінних паперів) їхніх портфелів кредитів, позик і інвестицій від несприятливої зміни процентних ставок, а також для одержання доходу від правильного прогнозу руху процентних ставок.

Організовані ринки ф’ючерсів на процентні ставки існують для декількох валют. На доларових ринках найбільше активно торгуються ф’ючерси на процентні ставки по тримісячних казначейських векселях США і короткострокових євродоларових депозитах. Крім того, торгують ф’ючерсними контракти на процентні ставки по депозитних сертифікатах, казначейських паперах, 5- і 10-річніх казначейських облігаціях тощо. Ф’ючерсні контракти на процентні ставки в інших валютах торгуються на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф’ючерсів, Паризькій біржі, Токійській фондовій біржі, Сіднейській ф’ючерсній біржі.

Дані по котируваннях ф’ючерсів на процентні ставки публікуються в пресі у вигляді, наведеному в табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Котирування ф’ючерсів на процентні ставки

EURODOLLAR (СМЕ) - $ 1 million; pts of 100%
						Yield		Open
	Open	High	Low	Settle	Chg	Settle -	Chg	Interest
Sept	94.56	94.63	94.54	94.61	+0.04	5.39 -	.04	28.266
Dec	94.46	94.55	94.43	94,53	+0.06	5.47 -	.06	17.295

Котирування ф’ючерсів на процентні ставки по довгострокових облігаціях здійснюються на основі теоретичної облігації з визначеними характеристиками (Notional Bond) і виражаються у вигляді відсотків від їхньої номінальної вартості.

Деякі ф’ючерсні контракти на процентні ставки торгуються поза біржею. Наприклад, існують угоди по майбутній відсотковій ставці (Future Rate Agreements – FRA) – приватні контракти, які виписуються звичайно банками на ставки по депозитах чи кредитам на майбутню дату. Якщо на дату виконання FRA середньоринкова ставка відсотків буде вищою від зафіксованої в контракті, банк виплатить клієнту доход, визначений аналогічно доходу за біржовими ф’ючерсними контрактами, а саме: як різницю відсоткових ставок, помножену на номінацію контракту в грошових одиницях. Варто мати на увазі, що FRA не пов’язані з фактичними кредитами чи депозитами. Банк просто платить клієнту чи одержує від клієнта суму, пропорційну різниці процентних ставок. Контрактами по FRA не торгують до закінчення їхнього терміну. Їхні переваги для клієнта і банку пов’язані з можливістю хеджирувати свої позиції по активах чи зобов’язаннях, які прив’язані до ринкових процентних ставок.

4. Ф’ючерси на біржові індекси. Такі ф’ючерсні контракти прив’язані до біржових індексів, які публікуються у пресі. Розмір контракту визначається як значення індексу, помножене на деякий множник у відповідній валюті. Наприклад, розмір ф’ючерсного контракту на індекс S&P500 визначається як величина індексу, помножена на 500 дол. Особливість таких ф’ючерсів, як і ф’ючерсів на процентні ставки, полягає в тому, що розглянутий актив – індекс чи ставка відсотків – не існує фізично, тому всі розрахунки здійснюються постачанням готівки.

В даний час існує велике число контрактів на біржові індекси в США, Великобританії, Франції, Австралії, Японії й інших країн. У табл. 6.9 приведені характеристики контрактів на деякі біржові індекси.

Таблиця 6.9

Ф’ючерсні контракти на біржові індекси

Країна	Біржа	Індекс	Ф’ючерсний множник
США Великобританія Австралія	СМЕ LIFFE SFE	S&P500 NASDAQ100 FTSE100 All Ordinaries	500 дол. США 100 дол. США 25 англ. ф. ст. 25 австрал. дол.
Японія	Tokyo	TOPIX	10 000 яп. Ієн

Основними напрямами використання ф’ючерсів при міжнародному інвестуванні є наступні:

• одержання доходу від сприятливої зміни ф’ючерсних цін. Тобто ф’ючерси є інструментами з фінансовим важелем (leverage), які дозволяють одержувати високу прибутковість при невеликому інвестованому капіталі, рівному гарантійній маржі. Коефіцієнт фінансового важеля дорівнює відношенню значень прибутковості при тому самому доході;

• хеджирування (страхування) з їхньою допомогою ризику падіння ціни активів і (чи) валют інвестицій. Якщо на інвестиційний актив існує ф’ючерс, таке хеджирування може бути легко здійснено. В той же час, залишається ризик неоднакової зміни наявної і ф’ючерсної цін. Крім того, ф’ючерсні контракти існують не для усіх видів інвестиційних активів. Фінансові ф’ючерси, не зв’язані з реальним постачанням активу, також можуть бути використані для хеджирування ризику падіння вартості наявного портфеля інвестицій.

Як видно з приведених прикладів, хеджирування з використанням ф’ючерсів дозволяє зменшити чи навіть цілком усунути ризик від невизначеності майбутніх цін активів. При цьому, однак, відсутня можливість одержання доходу при сприятливій зміні ситуації.

Варто також мати на увазі, що повне хеджирування може бути тільки у випадках, коли доход (збиток) від зміни ф’ючерсної позиції цілком компенсує збиток (доход) від зміни ринкової ціни активу, який хеджирується (наявної позиції). У загальному випадку, однак, зміна ф’ючерсних цін відрізняється від зміни наявних цін і, крім того ф’ючерсні контракти існують не для всіх інвестиційних активів.

При визначенні в подібних випадках необхідної кількості ф’ючерсних контрактів виходять зі співвідношення (6.10):

(6.10)

де R_h — коефіцієнт хеджирування;

N — необхідна кількість ф’ючерсних контрактів;

Size — розмір контракту, дорівнює величині активів (наприклад, 100 унціям золота або 125 000 євро), номінальної вартості цінних паперів (наприклад, 100 000 дол. для ф’ючерсів на процентні ставки по державних чи облігаціях 1 000 000 дол. для ф’ючерсів на процентні ставки по євродоларах) чи множнику для ф’ючерсів на біржові індекси (наприклад, 500 дол. для індексу S&P500);

S — наявна ціна активу для фінансових ф’ючерсів (для ф’ючерсів на товари, цінні папери і валюту S = 1);

V — ринкова ціна наявної позиції по активу, який хеджирується.

Відповідно до (6.10) необхідна кількість ф’ючерсних контрактів для хеджирування дорівнює відповідно до формули (6.11):

(6.11)

Вибір значення коефіцієнта хеджирування залежить від вподобань інвестора. У багатьох випадках він береться рівним одиниці, але може бути більшим чи меншим (тобто бути для даного активу більшим або меншим, ніж ризики по ринку в цілому).

Особливістю міжнародних інвестицій є ризик падіння курсів валют інвестицій до валюти інвестора. Методи хеджирування валютного ризику з використанням ф’ючерсних і форвардних контрактів розглянуті в п.6.4.

З 1973 р. опціони стали торгуватися на Чикагській опціонній біржі (Chicago Board Option Exchange – СВОЕ). Організація торгівлі опціонами на біржах аналогічна організації торгівлі ф’ючерсами. Центральну роль грає клірингова система біржі, що забезпечує розрахунки по контрактах. При покупці чи продажі опціону укладаються два контракти: один – між покупцем і біржею, що діє як продавець, і інший – між продавцем і біржею, що діє як покупець. Така процедура цілком стандартизує опціонні контракти і дозволяє закрити позицію покупця без виконання опціону протягом терміну його дії простим продажем наявного опціону, а позицію продавця – покупкою того ж опціону. Якщо покупець опціону вирішує його виконати, клірингова система біржі тим чи іншим способом вибирає продавця даного опціону, доставляючи йому повідомлення про виконання. Конкретні правила такого вибору встановлюються біржею. Як показує практика, у більшості випадків власники опціонів вважають більш вигідним закривати свої позиції шляхом зворотної торгової угоди без виконання опціону.

Між опціонними біржами розвиваються міжнародні зв'язки. Наприклад, Європейська опціонна біржа (European Options Exchange – ЕОЕ) в Амстердамі зв'язана з біржами в Монреалі, Ванкувері, Сіднеї й інших містах, що дає можливість цілодобової торгівлі опціонами на золото, срібло і валюту.

Позабіржовий (Over-The-Counter) ринок опціонів поступово зникає. Виключенням є позабіржовий ринок валютних опціонів, на якому банки виписують валютні опціони європейського типу стосовно до конкретних нестатків комерційних клієнтів. Цей ринок успішно конкурує з біржовим ринком валютних опціонів, що почався на Філадельфійської біржі і в даний час існує на біржах у Лондоні, Чикаго, Амстердамі, Сінгапурі й ін.

Опціони мають ціну – премію, яка сплачується при купівлі контракту. Розмір премії біржових опціонів змінюється в часі в залежності від ціни активу, на який вони виписані, а також від інших факторів. Котирування опціонів приводяться у фінансовій пресі і звичайно містять дані про актив, на який торгується опціон, опціонну премію, ціну і місяць виконання.

До основних видів опціонних контрактів відносяться:

1. Опціони на акції. Біржова торгівля опціонами почалася з опціонів на звичайні акції. Сьогодні опціонами торгують на акції не тільки великих, але і відносно невеликих компаній, які мають привабливі характеристики: швидко зростають або відносяться до перспективної галузі промисловості. У США обсяг акцій, якими торгують через опціони, іноді перевищує обсяг фактичних угод на NYSE. При цьому часто буває вигідним використовувати опціон на покупку акцій безпосередньо перед виплатою дивіденду, ніж продовжувати його тримати і тим самим втратити дивіденд. У табл. 6.10 наведено дані, які публікуються в пресі, щодо опціонів на акції.

Таблиця 6.10