XI. Закони стосовно поведінки

Нещодавно ми розпорядилися видрукувати правила доброї поведінки у їх загальному вигляді. Ми бажаємо, щоб всі мали їх у руках, читали, дотримувалися з тією метою, щоб наша школа була нічим іншим як майстернею благопристойності. Для досягнення цієї мети ми встановлюємо наступне:

1. Всі наші [учні] повинні робити все швидше із любові до доброчинності, ніж із страху перед покаранням.

2. Робити вони повинні не те, що їм подобається, але те, що приписують закони, і те, що наказують толкователі законів, учителі. (Діяти більше з волі другого, ніж за власною, — ось одне із основних положень християнства).

1. Нехай учні у всьому, що повинні робити, привчаються передбачати мету, відшукувати засоби й вичікувати сприятливого випадку.

3. Тому ніколи не слід робити нічого іншого, окрім того, що підказується хорошою, благовидною метою, при прагненні до якої не прийдеться відчувати сорому, а по досягненні її — розкаяння.

4. Якщо починають входити в справу, то повинні звикнути не залишати її до того часу, доки мета не буде досягнута.

5. Однак до мети слід прямувати не стрибками, але поступово, щоб справи йшли своєю чергою, а не поспішно.

6. Нехай привчаються знати тільки корисне. (Отже, нехай скрізь мають це на увазі і до цього прагнуть).

7. Кожний повинен звикати зосереджуватися, не бути неуважним, для того, щоб все робити помірковано.

8. Не можна допускати, щоб будь-хто був байдужий до своєї справи. (Якщо виявиться, що хто-небудь працює в'яло, змушуй його працювати більше інших; і якщо немає ніякої серйозної справи, то нехай він краще грає, аніж байдикує. Рухливість, бажання працювати і звідси виносливість в роботі — це величезний скарб у житті).

10. У сні, їжі і в питті учні наші повинні бути стриманими й уникати всілякої непомірності. (Наш Атеней присвячений музам, а не Вакху, а світло мудрості вимагає тверезої душі).

11. Післяобідній сон (як шкідливий для здоров'я і духовних сил) не можна дозволяти жодному з наших вихованців. Ніч і морок сама природа призначила для відпочинку, світло і день — для роботи. Отже, післяобідній відпочинок — ця дурна звичка, дуже розповсюджена серед угорців, — слід відмінити, замінивши несвоєчасний спокій гулянням, розмовами, грою.

12. Тіло, як житло душі, всі наші вихованці повинні тримати не зніжено, однак охайно.

13. Так само, як знаряддя душі, тіло у всіх наших вихованців треба розвивати для рухливості рухливістю; і загартовувати його до роботи роботою.

14. І оскільки наша школа є школою мудрості, а не війни, то зброєю усіх вихованців повинні служити книги, а не мечі. (Відтак, використання зброї слід заборонити зовсім. Кігті, роги, хоботи і клики не потрібні для овець і ягнят).

15. Схильність до лайки і злослів'я повинна бути настільки малою, що право на це втрачає навіть той, хто спробував би звернутися до лайки у необхідному випадку.

16. Капризи й селянська грубість не припустимі ні в кому. Усі повинні привчати себе до ввічливості, прислужливості в словах і справах. Школі підходить бути містом, а не селом.

17. Горде і зневажливе ставлення до іншого треба всіляко викорінювати повсюду, де б воно не виявилося, щоб усі звикли однаково шанувати образ божий як в інших, так і в самих себе.

18. Особливу турботу слід виявити з приводу того, щоб не вселилась в кого-небудь пристрасть до присвоєння чужого; ніхто, що привласнює чуже добро, не повинен залишатися безнаказаним.

19. Брехливість — рабська вада — не може бути припустима ні в кому. Нехай всі звикають відверто говорити правду, навіть якби прийшлося визнати провину, щоб ніколи не було помітно розладу поміж серцем і вустами — цієї найганебнішої вади.

20. Якщо у кому-небудь буде помічено у чомусь відступ [від правил], того слід дружелюбно переконувати, а той, кого переконують, повинен дружньо приймати напучення.

21. Якщо ж напучуваний не сприйматиме цього по-братськи і навіть відмовиться прийняти напучення, то його слід привести до вчителя, переборюючи усякі міркування щодо особистої дружби або незадоволення і керуючись єдино бажанням боротися зі злом, щоб воно як-небудь не пустило коренів.

22. Окрім того, нехай ректор раз на тиждень (хоча б у перший післяобідній час у неділю) скличе разом все шкільне товариство і, прочитавши правила доброї поведінки, хай поцікавиться, як кожний засвоїв їх слова і смисл, і, якщо треба, хай вимагає пояснити і проілюструвати їх прикладами. Одночасно хай перевірить, чи не було з чийогось боку допущено за минулий тиждень проти цього проступків. Якщо десятські вкажуть на щось або якщо хто- небудь у чомусь зізнається, то слід накласти то більш, то менш суворі стягнення, зважаючи на розмір проступка. Але хай кожний учитель карає своїх учнів, всеодно своєю чи чужою рукою, якщо проступок такого роду, що його треба виправляти стусанами.