
- •Методичні вказівки
- •“Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів” Склав викладач к.Е. Агаміров
- •1 Загальний розділ
- •1.1 Характеристика деталі, її конструктивні особливості
- •1.2 Умови роботи деталі, характерні дефекти та причини їх виникнення
- •1.3 Технічні умови на дефектацію деталі
- •Технологічний розділ
- •2.1 Вибір раціональних способів відновлення деталі
- •2.2 Вибір установчих баз
- •2.3 Технологія усунення кожного дефекту
- •2.4 Технологічний маршрут відновлення деталі
- •2.5 Вибір обладнання, пристосувань та інструменту
- •2.6 Розрахунок режимів обробки і основного часу
- •2.7 Технічне нормування технологічного процесу
- •2.8 Технологічна документація
- •2.9 Вимоги охорони праці при виконанні операції.
- •3. Конструкторський розділ
- •3.1 Призначення, будова і робота конструкції пристосування
- •3.2 Силова схема та розрахунок деталей пристосування
- •3.3 Інструкція з експлуатації пристосування
- •Ремонтне креслення деталі
- •Список літературы
2.5 Вибір обладнання, пристосувань та інструменту
Після визначення технологічної послідовності відновлення необхідно для кожної операції підібрати обладнання (верстат, установку, тощо), пристосування (універсальні, спеціальні) та інструмент (робочий, вимірювальний)
При виборі обладнанні для кожної операції слід враховувати наступні фактори:
габаритні розміри деталі;
розміри і розташування поверхонь, що підлягають обробці;
вимоги до точності і шорсткості поверхонь;
розмір партії деталей;
економічність обробки
В залежності від вимог до точності і шорсткості обробки, а також від розташування оброблюваних поверхонь обирається вид верстату.
В залежності від габаритних розмірів деталі та розмірів поверхонь, що підлягають обробці, обираються основні розміри станка, до яких належать:
для токарних верстатів
міжцентрова відстань (найбільша відстань від шпинделя до задньої бабки);
висота центрів над станіною (відстань від станіни до центрів, що визначає максимально можливий діаметр деталі, яку можна обробляти на даному верстаті);
висота центрів над супортом (що визначає максимальний можливий діаметр деталі, яку можна встановити над супортом);
для свердлильних і вертикально-розточувальних верстатів
найбільший діаметр свердління або розточування;
габаритні розміри стола станка;
максимальний хід стола (поздовжній, поперечний, вертикальний);
для плоскошліфувальних верстатів
найбільший діаметр шліфувального круга;
габаритні розміри стола станка;
найбільша відстань від шпинделя до стола;
максимальний хід стола (поздовжній і поперечний);
величина вертикального переміщення шліфувального супорта;
для круглошліфувальних верстатів:
максимальний розмір шліфувального круга;
міжцентрова відстань;
висота центрів;
хід стола;
хід шліфувального супорта.
для фрезерних верстатів
габаритні розміри стола станка;
відстань від торця шпинделя до робочої поверхні стола;
максимальний хід стола (поздовжній і поперечний);
величина вертикального переміщення стола.
При виборі розміру верстату слід прагнути оптимального співвідношення між його робочими розмірами і габаритними розмірами деталі, таким чином забезпечується найменша собівартість обробки.
Обладнання слід обирати з каталогів ремонтного обладнання, каталогів металорізальних верстатів, каталогів зварювального і наплавочного обладнання. Також можна користуватися даними навчальної і довідкової літератури, додатками до методичних вказівок тощо.
Далі до кожного виду обладнання необхідно підібрати стандарти пристосування для встановлення і кріплення деталі та інструменту або контролю: для токарних верстатів – патрони, планшайби, люнети, перехідні конусні втулки тощо; для свердлильних верстатів – патрони, машинні лещата, призми тощо; для фрезерувальних верстатів - оправки, патрони, центри тощо; для розточувальних верстатів – борштанги, головки тощо. Додатково до кожного виду обладнання може бути використане спеціальне пристосування.
Крім того, для кожної операції необхідно підібрати інструмент – робочий і вимірювальний.
Робочий інструмент слід обирати з урахуванням виду обробки, необхідної точності і шорсткості поверхні, матеріалу деталі, стану поверхні, а також її твердості та ін.
При виборі ріжучого інструменту слід враховувати наступні правила:
при виборі матеріалу різальної частини лезвійного інструменту враховують матеріал деталі, стан її поверхні і твердість;
вибір типу ріжучого інструменту залежить від виду обробки (різець – токарний прохідний, розточувальний, різьбовий тощо; свердло – спіральне, центрове тощо; розвертки і зенкери – циліндричні, конічні тощо; фрези циліндричні, дискові, торцеві, кінцеві тощо);
вибір типу абразивного інструменту (абразивних брусків,шліфувального круга) залежить від виду обробки і твердості поверхні (для обробки сталі та чавуну використовують круги на основі карбіду кремнію);
при виборі робочого інструменту та матеріалу для слюсарних, зварювальних, наплавочних та інших робіт враховують можливість забезпечення виконання всіх запланованих в операції дій.
Вимірювальний інструмент слід обирати з урахуванням форми поверхні і точності її обробки. Вимірювальний інструмент використовують для міжопераційного та кінцевого контролю деталі і в залежності від типу виробництва інструмент може бути стандартним або універсальним. В ремонтному виробництві слід використовувати універсальні інструменти (мікрометри, штангенциркулі, нутроміри, індикатори тощо), а також граничні калібри (скоби, кільця, пробки, шаблони тощо). Також можна використовувати простіші контрольні прилади і пристосування.
Для оформлення технологічної документації потрібні коди обладнання і технологічної оснастки (пристосувань, інструменту і засобів контролю).
Код обладнання містить в собі два класифікаційних угрупування – вище угрупування (шість перших цифр) і нижче угрупування (чотири цифри після крапки). Коди вищого угрупування вказані у додатку.
Код технологічної оснастки містить теж в собі два класифікаційних угрупування – вище угрупування (шість перших цифр) і нижче угрупування (три цифри після крапки). Коди вищого угрупування вказані у додатку.