1 Загальний розділ

1.1 Характеристика деталі, її конструктивні особливості

При виконанні пункту слід вказати:

- призначення деталі та її зв’язок з іншими елементами конструкції вузла, механізму, агрегату;

- повну назву та номер деталі за каталогом;

- клас, до якого відноситься деталь;

- матеріал, з якого виготовлена деталь та номер стандарту на нього. Якщо деталь складається з декількох елементів слід вказати матеріал всіх елементів деталі;

- термічну обробку деталі в цілому та її окремих поверхонь, при цьому слід вказати глибину обробки та твердість поверхні;

- шорсткість робочих поверхонь та точність їх обробки граничні відхилення форми та розташування робочих поверхонь відносно інших (овальність, конусоподібність, неплощинність поверхні, неперпендикулярність осей або поверхонь відносно вісі деталі, радіальне биття поверхні та ін);

- габаритні розміри: довжину, ширину і висоту (діаметр) та масу деталі;

При необхідності слід додатково вказати:

- хімічний склад матеріалу деталі;

- механічні властивості матеріалу деталі;

- можливість обробки різанням, тиском, зварюванням та ін;

- базові поверхні при виготовленні деталі

При роботі над цим пунктом слід використовувати знання з предметів: “Автомобілі”; “Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство”; “Креслення”; “Технічна механіка”; “Основи технології ремонту автомобілів” та ін.

Також обов’язково слід використовувати робоче креслення деталі, керівництво з ремонту окремих моделей автомобілів, довідкову та іншу технічну літературу і методичні вказівки.

1.2 Умови роботи деталі, характерні дефекти та причини їх виникнення

При виконанні пункту слід вказати:

- місце деталі у вузлі (механізмі, агрегаті), її роль при виконанні робочого процесу та взаємодію з іншими деталями;

- наявність тертя на робочих поверхнях деталі, його вид, характер зносу деталі і наявність змащення;

- характер навантажень: постійні (контактні), знакозмінні, ударні, вібраційні;

- характер деформацій (згин, скручування, розтягання, стиснення);

- можливі зміни структури матеріалу деталі (спрацювання цементованого або загартованого шару, кавітаційне руйнування поверхні тощо);

- агресивність середовища;

- температурний режим.

Далі слід проаналізувати зв’язок між умовами роботи і характерними дефектами, що виникають під час експлуатації деталі та причинами їх появи. Для кожного дефекту необхідно вказати причину, з якої він виникає (механічний знос внаслідок тертя ; низькотемпературна або високотемпературна корозія; знос від втомлення; в результаті знакозмінних навантажень тощо).

При роботі над цим пунктом слід використовувати знання з предметів: “Автомобілі”; “Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство”; “Технічна механіка”; “Основи технології ремонту автомобілів”, також слід користуватися керівництвом з будови та ремонту окремих моделей автомобілів

і довідковою та іншою технічною літературою, методичними вказівками.

1.3 Технічні умови на дефектацію деталі

Технічні умови на дефектацію деталі є вихідними даними для розробки технологічного процесу відновлення деталі. Технічні умови можна отримати з “Технічних умов на капітальний ремонт” відповідної моделі автомобіля або скласти на основі “Керівництва з ремонту” відповідної моделі автомобіля, при цьому необхідно надати всі данні з дефектів, що вказані в завданні .

Технічні умови на дефектацію деталі оформлюють у вигляді таблиці (дивіться додаток), в графи якої вносять наступну інформацію: найменування деталі, її номер за каталогом, матеріал деталі та стандарт на нього (якщо деталь складається з декількох елементів та вказують матеріал виготовлення кожного елементу), твердість поверхонь (якщо поверхні мають різну твердість та вказують твердість окремих поверхонь та надають ескіз деталі з позначенням позицій, які відповідають дефектам заданим завданням (в деяких випадках ескіз допускається не наводити за умови відповідності позицій на ремонтному кресленні деталі, у таких випадках в полі для ескізу роблять відмітку “Дивитися ремонтне креслення деталі”). Далі в таблиці вказують позицію на ескізі та назву відповідного дефекту; наводять спосіб встановлення дефекту та вимірювальний інструмент; надають номінальний розмір (з робочого креслення) поверхні, що має дефект та розміри, які припускають використання без ремонту і допускаються для ремонту; підсумовують результати, надаючи висновок про можливість відновлення (додатково вказують способи відновлення).