Особисте знайомство з депутатами

Для лобіста особливо важливою є перша зустріч. Не варто чекати, поки влада зверне увагу на проблему. Визначивши конкретного адресата кампанії — депутата, начальника певного управління облдержадміністрації чи якогось іншого відповідального посадовця, сміливо виявляйте ініціативу. Заходьте до такої особи не як прохач, а як діловий партнер: проблема, з якою ви прийшли, лежить прямісінько в площині службових обов'язків цього поса­довця. Отже, він мусить бути зацікавленим у співпраці з вами! Не треба «тиснути» на посадовця. Його належить переконати в необхідності ухва­лення рішення. Схема переконання може бути така:

«Я представляю громадську організацію, що працює над вирішенням пи­тання (...) Ви — посадовець, який за службовими обов'язками відповідає за ту саму ділянку. У своїй службовій діяльності ви, напевне, теж стурбовані (...) про­блемою. Ми, зі свого боку, хочемо допомогти владі в розв'язанні цієї проблеми. Ми готові до співпраці й пропонуємо вам всебічну допомогу. Як ви дивитеся на те. щоб разом зробити такі й такі кроки? Якої ви думки про це? Що б ви поради­ли? Може, ми приготуємо проект рішення міськради?..»

Контактуйте з «потрібними» посадовцями трохи частіше, ніж це роблять інші. Чиновни­ки мають усвідомити вашу «незапокоєність». Але в жодному разі не набридайте їм! Ніколи не можна нехтувати контактами з посадовцями нижчого рангу.

По-пер­ше, велику політику насправді формують маленькі клерки. А керівники лише «озвучують» її з паперу.

По-друге, з часом деякі маленькі клерки роблять вели­ку службову кар'єру...

Особа, яка виконує функції лобіста на користь певної організації, розташованої на території того чи іншого виборчого округу, сама є ви­борцем. Як виборцеві їй насамперед необхідно налагодити особистий контакт із народним депутатом, що представляє саме цей округ, оскіль­ки обов'язком депутата є захист інтересів своїх виборців. Через «свого» депутата можна швидше впливати на законотворчий процес. Разом із тим лобіст не повинен обмежувати коло своїх знайомих лише цим депу­татом. Чим ширше коло парламентаріїв, з якими спілкується лобіст, тим більше шансів на успіх. Особливо важливо мати якомога грунтовншіу інформацію про депутатів:

• їх освіту, попередню діяльність, інтереси,

• ос­новних прибічників, спільників та опонентів, а також

• про проблеми, що турбують виборців у їх виборчих округах.

Серед законодавців, на яких потрібно звернути особливу увагу, мають бути голови та члени тих пос­тійних комітетів, де розглядаються питання, що цікавлять лобіста.

Варто завчасно продумати і спланувати низку заходів, які дали б можливість лобісту ближче познайомитися з депутатами й прихили­ти їх як до себе особисто, так і до своєї організації та її керівництва. Це можуть бути

• запрошення депутатів відвідати організацію і взяти участь у якій-небудь урочистій події,

• влаштування презентацій та ін­ших соціальних заходів, які викликали б загальний інтерес.

Таку під­готовчу роботу краще проводити у міжсесійний період, коли народні депутати працюють у виборчих округах і не так завантажені. Тобто це саме той час, коли потрібно робити все, що може привернути увагу законодавців до організації, до питань, які хвилюють виборців.

У період пленарних засідань Верховної Ради України та робочих засідань постійних комітетів можливість спілкуватися з депутатами значно обмежується. У цей час лобіст повинен бути готовим до ко­ротких зустрічей із законодавцями та вміти вести з ними мову вик­лючно по суті справи.

Техніка спілкування з депутатами

Навіть незважаючи на те, що лобіст вже особисто знайомий із депутатом, про кожну зустріч потрібно домовлятися заздалегідь. Для цьо­го можна зателефонувати до його робочого кабінету або домівки (якщо депутат особисто дав номер домашнього телефону і запропо­нував у разі необхідності скористатися ним). Домовитися про діло­ву зустріч можна й іншим чином, а саме: якщо лобіст знає розпо­рядок роботи депутата у парламенті і має можливість зустріти його десь під час перерви, цим потрібно й скористатися. Але ніколи не варто надто надокучати депутатові. Після попередньої домовленос­ті лобіст має ще раз переконатися, чи не сталося якихось неперед­бачених змін.

Як краще підготуватися до зустрічі.

Щоб коротка ділова зустріч з депутатом була більш організованою та плідною, лобіст повинен:

• скласти короткого листа з приводу основних питань, які він пови­нен обговорити; передбачити вручення цього листа депутатові під час зустрічі;

• подумати над тим, щоб підібрати і передати депутатові інформа­ційні листи, бюлетені та інші друковані матеріали з питань, що об­говорюються;

• уточнити і поновити список депутатів, державних службовців, ке­рівників установ і відомств, які так чи інакше причетні до питань, що розглядаються;

• послідовно занотувати головні пункти обговорюваного питання, щоб по ходу розмови їх можна було відмічати;

• не забути за декілька годин до зустрічі остаточно переконатися, що вона відбудеться;

• якщо є намір обговорити якесь окреме питання, лобіст повинен добре до цього підготуватися.

Під час зустрічі

Потрібно бути зібраним і говорити стисло. Розмо­ва має відбуватись у дружній атмосфері. Заяви слід робити твердо, але при цьому уважно ставитися і до точки зору співбесідника. Зус­трічі - це обмін думками, а не лекція. Щоб зустріч пройшла успішно, лобісту потрібно:

• перед початком розмови ще раз нагадати про себе, вручити депу­татові візитку або аркуш паперу з власними персональними да­ними (прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер телефону);

• відразу ж приступати до суті справи;

• не затримуватися на якомусь окремому предметі розмови;

• не гніватись і не намагатися погрожувати. У майбутньому ще до­ведеться зустрічатися з депутатом з інших питань;

• стежити за планом розмови і добре розуміти, про що йде мова;

• відповідати на будь-які запитання, які може поставити депутат;

• не намагатися коментувати точку зору опонента доти, доки не бу­де переконання, що це на користь справі;

• триматися впевнено і спокійно. Депутат, як і інші посадовці, працює задля людей і справи і має цінувати висловлені йому думки.

Як реагувати на запитання під час зустрічі.

Розмовляючи з ло­бістом, депутат може поцікавитися питаннями, які не належать до суті справи.

• Тому лобісту потрібно із самого початку виробити чітке уявлення про мету зустрічі.

• Далі, необхідно сформулювати ключові речення, які розкривають зміст кожної його думки.

• Нарешті, потріб­но бути готовим під час розмови коротко і ясно повідомити про цілі, що маються на увазі.

• Якщо це вдалося зробити, у лобіста вже мають бути напоготові ключові точки, слова і фрази, що допоможуть краще відповісти на запитання співбесідника.

Ключем до успішних відповідей на запитання є розуміння того фак­ту, що завжди існує кілька їх варіантів. Так, під час зустрічі можна:

1. Відповідати прямо і негайно на поставлене запитання. Якщо запи­тання зрозуміле і є впевненість у відповіді, то саме так і треба чи­нити. У даному випадку відповідати слід твердо, уникаючи слів: «мені здається...», «я не впевнений...» тощо.

2. Перш ніж відповісти на запитання, витримати паузу і подумати. У цьому немає нічого поганого.

3. Зовсім не відповідати на запитання. Є такі питання, на які не слід давати відповідь, особливо якщо це стосується приватної власнос­ті, особистого життя або коли просто не зрозуміло, що сказати.

4. Не давати відповіді в тій манері, в якій було поставлене запитан­ня. Якщо запитання не має відношення до обговорюваної пробле­ми, треба зробити так, щоб перейти до теми, яка становить інте­рес. Це називається «перекинути місток». Тут варто використати слова типу «але», «однак» тощо.

У ході бесіди треба остерігатися «підступних» запитань. Їх можуть поставити з метою:

• змусити зробити вибір між неприйнятними альтернативами;

• змусити зробити заяву проти того, хто не присутній на зустрічі;

• підбурити говорити за або проти тих, хто відсутній;

• збити на гіпотетичні міркування;

• відволікти від обговорюваної проблеми;

• підштовхнути скористатися некоректними зіставленнями і зму­сити зробити хибні заяви з приводу обговорюваного питання;

• підштовхнути до помилкових висновків на основі неточної ін­формації;

• змусити вдатися до зіставлень, визначення пріоритетів, надати перевагу якій-небудь проблемі під час обговорення.

В усіх цих випадках необхідно уникати фантазій при обговоренні питання, використовувати вже згадану техніку «наведення мостів» до потрібних питань, а також висловлювати свою незгоду або вказу­вати на неточності, щоб не опинитися в положенні людини, яка пого­дилася з довільними припущеннями співбесідника. До того ж на кож­не негативне запитання існує позитивна відповідь. Якщо заздалегідь підготуватися до бесіди та дотримуватися під час розмови цих прос­тих порад, можна набагато швидше досягти поставленої мети.