- •Тема 1. Лобізм: сутність, легітимність, практика
- •Правові засади
- •Зміст роботи лобістів
- •Тема 2. Організація лобістської кампанії
- •Ієрархізація проблеми (як це практично робити)
- •Реєстр причетних до проблеми (контактів)
- •Реєстр контактів лобістської кампанії "За ухвалення альтернативного проекту постанови облради
- •П’ять заповідей лобіста
- •Основні принципи лобіювання
- •Тема 3. Прийоми та способи лобіювання
- •Глибоке знання питань, які обговорюються
- •Особисте знайомство з депутатами
- •Тема 4. Методи впливу на адресатів лобіювання
- •Організація публічних заходів на зразок «зустрічі влади з народом»
- •Тема 5. Висвітлення лобістської кампанії в змі
- •Якщо посадовець вперто провокує вас до ворожнечі, мовчки йдіть обхідною дорогою, демонструючи, що ви й досі вважаєте його союзником”.
- •Тема 6. Лобіювання Верховної Раду України Можливості лобіювання народних депутатів України
- •Загальні відомості про Верховну Раду України
- •Органи Верховної Ради України
- •Апарат вру
- •Законодавчий процес
- •Народний депутат України в парламенті
- •Діяльність у Верховній Раді України
- •Депутатське звернення
- •Депутатський запит
- •Діяльність у тій чи іншій місцевості
- •Етапи законодавчого процесу у вру
- •Помічники народного депутата
- •Тема 7. Технології лобіювання законодавчого процесу
- •Зусилля на етапі попереднього розгляду законопроектів постійними комітетами
- •Дії на етапі обґрунтування законопроекту
- •Подальші кроки
- •Прес-конференція
- •Література
- •Додатки
- •Лобіювання Верховної Ради України (пам’ятка для лобіста)
- •Закон України Про лобіювання в Україні
- •Закон україни Про правовий статус груп об'єднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України
- •Про діяльність лобістів у Верховній Раді України
- •Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про діяльність лобістів у Верховній Раді України"
- •3. Фінансово-економічне обґрунтування.
- •4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.
- •5. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону України “Про діяльність лобістів у Верховній Раді України”.
- •Висновок на проект Закону України “Про діяльність лобістів у Верховній Раді України”
- •Перший заступник керівника управління л. М. Задорожня
- •Правила лобіювання в національних парламентах членів Європейського Парламенту
- •Німеччина (Бундестаг)
- •Бундесрат
- •Франція (Сенат)
- •Національна Асамблея
- •Фінляндія
- •Нашим лоббистам закон еще не писан Что протолкнешь, то и получишь
- •Найдет ли лоббизм своего лоббиста?
- •Истоки и смысл явления
- •Лоббист – это прежде всего информационный посредник, считает координатор проектов Института конкурентного общества Ксения ляпина
- •Была бы цель. Средства и пути для ее достижения всегда найдутся
- •Национальные облики лоббизма
Реєстр причетних до проблеми (контактів)
Тут йдеться про один з найголовніших інструментів кожного лобіста. Реєстр — це список осіб (оформлений як таблиця), що сприятимуть вам у здійсненні лобістської кампанії. Крім імен, прізвищ, посад, номерів телефонів та адрес, цей перелік містить ще й таку важливу інформацію: роль і щоденні дії кожного із союзників у лобістській кампанії. Ці дані вносять до останнього, найширшого стовпчика реєстру. Записи навпроти прізвищ тут виглядають приблизно так:
«14 лютого. Має виступити на засіданні фракції «Центру», щоб запропонувати співучасть у головній акції, призначеній на 18 березня». Зрозуміло, що записи в цьому стовпчику ви будете оновлювати майже щодня (тому робіть їх олівцем, щоб у разі потреби можна було стирати застарілу інформацію гумкою).
Загалом, реєстр контактів є своєрідним «відображенням поточного моменту» вашої лобістської кампанії (див таблицю)1
Реєстр контактів лобістської кампанії "За ухвалення альтернативного проекту постанови облради
щодо раціонального використання земель несільськогосподарського призначення"
Станом на 20 березня 2006 року
Ім'я, прізвище, посада, організація
|
Номер телефону |
Функція в нашій лобістській кампанії |
Термін
|
Хто відповідає за зв'язок з цією особою |
Сергій Дячук, депутат облради
|
8-050-352-57-39
|
Має організувати в депутатських групах обговорення нашого альтернативного проекту постанови облради |
до 5 квітня |
Ігор Мовчан
|
Микола Гуртовий, голова Правління Спілки підприємців, роботодавців та орендарів
|
252-55-27
|
Має зібрати підписи членів своєї Спілки, а також Асоціації підприємців під "Відкритим листом до депутатів облради"
|
до 10 квітня |
Юрій Коваль
|
Світлана Мащенко, оглядач телекомпанії "Дніпро-ТV"
|
217-22-53 8-050-923-16-16
|
Має взяти інтерв'ю в голови облдержадміністрації про його особисту думку щодо альтернативного проекту постанови
|
ефір — не пізніше ніж 5 квітня! |
Ігор Мовчан
|
Павло Чучка, депутат міськради, підприємець
|
322-17-56
|
Має ініціювати підтримку альтернативного проекту постанови з боку депутатського корпусу міськради, а також підготувати "Лист депутатів міськради депутатам облради"
|
2-4 квітня |
Юрій Коваль
|
Ольга Колісниченко, молодіжна громадська організація "Паростки"
|
8-067-615-32-92
|
Має провести збір підписів громадян на підтримку альтернативного проекту постанови: - на центральній площі — під час молодіж- ного фестивалю; - на виставці "Український бізнес-2004".
|
29 березня — 5 квітня |
Наталя Галчевська
|
Надія Шепелюк, експерт „New Biznet” |
220-45-72 8-067-234-56-78 |
Підготує експертну оцінку нашого альтернативного проекту постанови облради (для поширення серед депутатів облради) |
до 3 квітня |
Ігор Мовчан |
Ключові тактики лобіювання
В практиці лобіювання можна виокремити три типи лобізму:
прямий лобізм - коли ведеться цілеспрямована робота з представниками інститутів влади силами лобістів-професіоналів, що наймаються групою інтересу.
опосередкований лобізм - коли організуються різноманітні акції та широкомасштабні кампанії у ЗМІ, збирання підписів, надсилання листів на підтримку або проти конкретних рішень, часто безадресних.
внутрішній лобізм - коли інтереси в органах влади обстоюють ті, хто працює в них або має до них безпосередній доступ
Виходячи з цього, розглянемо сутність наступних тактик лобіювання
Безпосереднє лобіювання
Серцевинною формою діяльності лобіста є робочі зустрічі. Він контактує із законодавцями, які можуть підтримати або «завалити» законопроект чи запропоновану постанову. Безпосереднє лобіювання - це процес прямого захисту інтересів організації, яку представляє лобіст, від тиску на законодавців. Таке спілкування із законодавцями передбачає надання їм офіційних даних про організацію-клієнта, її інтереси і наслідки, що можуть виникнути в тій сфері, де вона діє, якщо буде прийнято або не прийнято певний закон чи постанову.
Серед законодавців, з якими безпосередньо контактує лобіст, на особливу увагу заслуговує представник виборчого округу, де розташована організація, інтереси якої захищає лобіст. Адже це саме та територія, де мешкають і працюють виборці, які обрали даного сенатора, конгресмена (депутата). Захищаючи інтереси організації, лобіст захищає й інтереси виборців. Лобіст повинен особисто знати представника своїх виборців, постійно з ним спілкуватися, допомагати йому, надавати додаткову інформацію про стан справ у його окрузі.
Це зовсім не означає, що лобіст не повинен безпосередньо й активно спілкуватися з іншими законодавцями. Чим більше він буде знати їх особисто, чим міцніші ділові відносини матиме з ними, чим ширше буде володіти інформацією про справи в їх виборчих округах, про тих, хто їх активно там підтримує або, навпаки, критикує, тим більше шансів на успіх у процесі лобіювання. Не слід забувати, що серед цих законодавців можуть бути досить впливові люди, скажімо голови постійних комісій або підкомісій законодавчого органу, які за профілем зобов'язані розглядати законопроект, що цікавить лобіста.
У процесі безпосереднього спілкування з законодавцями лобіст має досягти їхнього доброзичливого ставлення, з одного боку, до своєї організації-клієнта як до важливого і соціальне відповідального інституту, а з іншого, - і до себе особисто як авторитетного і повноправного її представника. З цією метою багато лобістів і тих, кого вони представляють, використовують міжсесійний період, коли законодавці менше завантажені, для організації різноманітних заходів. До участі в них запрошуються депутати, які за допомогою засобів інформації, які висвітлюють ці заходи, можуть отримати бажане для себе пабліситі.
Крім того, у процесі безпосереднього контакту із законодавцями лобіст прагне не лише зацікавити їх позицією, яку обстоює його організація, а й продемонструвати соціальну вагу даної позиції, потенційний інтерес до неї виборців або наслідки, які можуть мати пропозиції законодавчого характеру. Це також важлива обставина, адже законодавцю надається шанс отримати добру пресу, якщо він стане на бік інтересів організації, що «робить добру справу». Саме ці два аспекти – мати сприятливе пабліситі та відгукнутися на нагальні потреби виборців – найбільше цікавлять кожного законодавця, особливо тоді, коли він планує бути переобраним на наступний строк.
Мотивація законодавців завжди повинна бути в центрі уваги лобіста під час подачі ним справи свого клієнта. Але, крім подачі матеріалів, що зачіпають інтереси як законодавців, так і виборців, лобіст, як правило, повинен запропонувати членові законодавчого органу ще й підготовлений текст проекту закону або постанови, де б ураховувалася точка зору організації-клієнта. І, нарешті, лобіст може передати законодавцю авторитетні заяви або свідчення, які звичайно додаються до запропонованого законопроекту і зачитуються під час слухань у парламенті. Лобіст як досвідчений фахівець часто сам готує такі документи на основі матеріалів, передай їх йому керівництвом організації-клієнта та інших установ, що професійно володіють колом обговорюваних питань.
Саме повнота й надійність інформації, якою, як правило, володіють лобісти, високо цінуються американськими законодавцями. Сенатор-республіканець від штату Айдахо Джеймс Мак-Клур із цього приводу зазначав: “Я особисто переконаний, що лобісти відіграють надзвичайно корисну роль. Якщо вам потрібно отримати достовірну інформацію, якщо ви хочете відчути дихання громадської думки, телефонуйте лобістам, які підтримують певне питання, та лобістам, які виступають проти нього. Вас миттєво просвітять. Вони викладуть вам найпереконливіші аргументи з обох сторін. На мою думку, ця система спрацьовує».
Безпосереднє лобіювання часто набуває більш прихованої форми порівняно з обміном інформацією в офіційній обстановці. Сюди здебільшого відноситься надання гостинності законодавцю або посадовій особі. Давно вже минули ті часи, коли їм дарували норкові шуби, організовували прогулянки на розкішних яхтах, мисливські полювання у вихідні дні. Крім жорсткого законодавства, посадовці сьогодні особливо побоюються всюдисущих журналістів, які постійно “полюють» за протиправними вчинками людей вищого світу. Та все ж гостинність і досі відіграє важливу роль у лобіюванні. Законодавці та державні чиновники часто відгукуються на запрошення відвідати громадські заходи, спонсоровані впливовими корпораціями, громадськими організаціями та різного гатунку фундаціями. Такі зібрання мають добру пресу, створюють невимушену атмосферу, сприятливу для обговорення громадських і ділових справ.
Опосередковане лобіювання
Ця форма лобіювання, яку ще називають місцевою (на рівні «коріння трави»), - є другою серцевинною складовою діяльності лобістів. По суті, це лобіювання знизу за допомогою організації різних масових кампаній, мобілізації громадськості за межами столиці на підтримку певного акта органів державної влади або на протидію йому. Мета полягає в тому, щоб впливати на громадську думку та, активізувавши виборців, посилити тиск на законодавців. У багатьох випадках лобіювання знизу поєднує безпосередні форми лобіювання з силою масових політичних рухів.
Діяльність лобіста на місцевому рівні включає:
роботу з центральними та місцевими засобами інформації;
особисте спілкування та роботу з місцевими організаціями громадськості;
диригування кампаніями звернення (надсилання листів та іншої кореспонденції) до законодавців, державних чиновників із метою справити вплив виборців на них.
Працюючи із засобами масової інформації різного рівня, лобіст за їх допомогою поширює точку зору організації-клієнта, переважаючу громадську думку виборців, демонструючи злободенність і загальну громадянську значущість порушуваного питання. До таких акцій він, як правило, вдається тоді, коли законодавець, який представляє виборчий округ, протидіє позиції клієнта або залишається нейтральним до неї і тим самим діє не в інтересах виборців. Використовуючи всі можливі канали масової інформації, лобіст звертає увагу громадськості на дії обраного законодавця, інформує її про те, як він голосує в парламенті з конкретного кола питань і як така його позиція може завадити інтересам населення виборчого округу. Тут, правда, дуже важливо не перестаратися. У деяких випадках атаковані в такий спосіб законодавці теж можуть скористатися засобами масової інформації і з успіхом подати себе жертвами «жирних котів-лобістів».
Ефективним напрямком активного лобіювання знизу є використання різноманітних форм особистого спілкування на місцевому рівні. До таких форм належать запрошення законодавців на зустрічі з ключовими лідерами громадської думки на місцях, на конференції чи зібрання громадськості, що організовуються у виборчому окрузі, де з експертними повідомленнями виступають авторитетні представники населення. Під час таких заходів запрошеним законодавцям надається можливість особисто звернутися до присутніх, поділитися думками, обгрунтувати свою позицію.
На додаток до цього особисте спілкування може відбуватися й у вигляді неформальних зустрічей із невеликими групами людей і розмов «віч-на-віч». Організовуючи їх, лобіст дає можливість керівництву організації-клієнта зустрітися з ключовими посадовцями. Це можуть бути спільні сніданки, зустрічі з видавцями газет, невеликими групами лідерів місцевої громади, куди запрошуються і законодавці, і керівники зацікавлених організацій. Розмови між ними віч-на-віч можуть бути доповнені інтерв'ю, зустрічами з ключовими громадськими діячами, керівниками партійних організацій, профспілок та інших громадських формувань.
Одним словом, організація лобістом міжособистісного спілкування у вигляді промов, зустрічей із невеликими групами людей або розмови віч-на-віч, як правило, стають надзвичайно важливою формою лобістської активності на місцевому рівні.
Нарешті, лобістська діяльність на місцевому рівні досягає своєї кульмінації у вигляді диригування кампанією масової відправки поштової кореспонденції законодавцям та установам столичного рівня. Мобілізуючи виборців, не тільки лобісти, а й партійні організації, ініціативні групи у такий спосіб, обминаючи бюрократичну машину, доводять до відома законодавців і вищих посадовців загальний настрій громадськості. Сучасна техніка комунікації, особливо електронні програми масової підготовки персоніфікованих листів і високоякісна друкарська техніка, зробили можливою розробку програм прямого зв'язку з представниками законодавчої та виконавчої гілок влади. Усе це допомагає в разі потреби організувати «ріки» поштових надходжень, телефонних дзвінків і масових візитів виборців до законодавців і чиновників. Таке лобіювання сформувалось у вигляді «тиску знизу», залучення широкої громадськості до політичного процесу.
Громадськість у такий спосіб часто домагається значних поступок із боку держави. Прикладом однієї з таких кампаній може бути масова коаліція американської громадськості в низах, яка змусила Президента США Б. Клінтона відмовитися в 1993 році від введення податку на використання енергоносіїв. Виборці у всіх штатах країни, представники різних груп населення, стурбовані зростанням цін на енергоносії, писали своїм представникам у Конгресі США і вимагали від них посилити тиск на Білий дім. Нарешті, Президент США Б. Клінтон був змушений поступитися.
Таким чином, із двох наведених вище форм лобіювання - безпосереднього та опосередкованого - найбільшу ефективність продемонструвала діяльність на місцевому рівні (лобіювання знизу). Акції на рівні «коріння трави» у поєднанні з пресою, міжособистісним спілкуванням і кампаніями прямого надсилання пошти можуть безпомилково довести до відома законодавців і державних чиновників волю електорату.
Внутрішнє лобіювання
Це особлива форма лобіювання, яка набуває свого поширення у вигляді прагнення окремих бізнесменів чи високопосадовців бути особисто обраними до законодавчих органі влади та особливо у вигляді створення політичних партій під певних бізнесменів, олігархів, олігархічних угруповань (кланів) для того, щоб зміцнити позиції організаторів партій у державній владі.
Такі утворення значною мірою виконують роль лобістських організацій:
проштовхують через парламент бажані для себе законопроекти;
впливають через своїх представників із депутатськими мандатами на чиновників із виконавчої влади;
спрямовують кошти із державного бюджету до своїх бізнес-стркутур тощо.
В Україні, показовими в цьому плані були Аграрна партія та Партія промисловців і підприємців. По суті, вони виконували роль аграрного і промислового парламентського лобі.
Запам’ятай
