Національна Асамблея

1. Лобістська активність не регулюється і не передбачає будь-якого кодексу етики поведінки. Не існує списку або реєстрації (публічної чи якоїсь іншої) груп тиску, які залишаються "невідомими" або "невизнаними".

Щодо питань лобістської діяльності, передбачається лише одне положення: у Статті 26(1), параграфі першому загальних директив Бюро Національної Асамблеї, де йдеться про поширення матеріалів в межах Асамблеї, зазначається: "Ті, хто мають спеціальні картки, видані персонально Президентом або Квесторами, мають право знаходитися в Пасхальному салоні".

На практиці це означає, що близько двадцяти осіб або організацій, відповідальних за зв’язки з громадськістю, а ще точніше - за "парламентську" частину таких зв’язків під час деяких великих публічних заходів, можуть володіти такими картками.

Проте цим не обмежується коло осіб, що лобіюють в межах Національної Асамблеї. Фактично, набагато більше людей мають постійний чи тимчасовий доступ до певних приміщень парламенту, наприклад, за запрошеннями одного або декілька депутатів, що надає можливість запрошуваним поширювати точку зору великих приватних або професійних компаній та профспілкових організацій.

2. Стаття 23 Регламенту Національної Асамблеї забороняє формування груп в межах пала ти, мета яких зводиться до захисту приватних, місцевих або професійних інтересів, вимагає від їх членів дотримання обов’язкових інструкцій та забороняє проведення в приміщеннях парламенту зустрічей постійних груп, що обстоюють одній ті ж інтереси.

Стаття 79 Регламенту забороняє депутатам намагатися використовувати свої повноваження або статус, дозволяти іншим використовувати їх в цілях, що розходяться з виконанням прямих депутатських обов’язків, та передбачає дисциплінарні санкції щодо порушників цих вимог. Депутатам також забороняється членство у будь-яких організаціях чи групах, що захищають приватні, місцеві або вузькопрофесійні інтереси та брати на себе будь-які зобов'язання перед таким й групами. Порушення таких вимог також передбачають дисциплінарні санкції.

Проте в межах Національної Асамблеї існують "дослідницькі групи", що відкриті для депутатів від усіх політичних угруповань. Сьогодні функціонує 81 такий орган. До них може вступити будь-який депутат, який бажає висловити певний інтерес.

Ці групи затверджуються Бюро Національної Асамблеї з дотриманням наступної процедур й: депутат або група депутатів подають заяву. Заява розглядається уповноваженими Бюро, які, на основі висновків відповідного профільного комітету або комітетів щодо доцільності утворення таких груп, приймають відповідне рішення.

У відповідності до існуючих правил діяльності таких груп кожній з них дозволяється користуватися послугами офіційної особи Асамблеї, яка на громадських засадах може виконувати обов’язки секретаря. Таким групам в своїй роботі дозволяється безоплатно користуватися приміщеннями та іншими технічними засобами Асамблеї.

Фінляндія

1. У парламенті Фінляндії не існує зареєстрованих лобістів. Зацікавлені групи підтримують контакти з членами парламенту на неофіційній основі.

Постійні комітети парламенту можуть заслуховувати думку експертів, запрошуючи їх взяти участь у дебатах. Ці експерти часто-густо є представниками різноманітних організацій.

2. У парламенті не утворюються загальнопартійні групи, але в дійсності на неофіційній ос нові вони існують. З тих чи інших питань місцевого характеру члени парламенту співпрацюють з різними місцевими організаціями своїх округів.

ШВЕЦІЯ

1. У Рікстазі не вироблено правил та не існує практики лобіювання.

Тривають жваві загальні дебати щодо лобіювання, які насамперед пов’язані з проблемам й Європейського Союзу.

У січні 1995 року було розроблено два законопроекти про лобізм.

Згідно даних Єврокомісії, один із законопроектів передбачає систему реєстрації лобістів у Швецькому парламенті. У ньому також зазначається, що лобістські компанії, які працюють на теренах Європейського Союзу, у відповідності до Кодексу, схваленому у вересні 1994 року, мають заявляти, чиї інтереси вони представляють.

В іншому законопроекті увага зосереджується на питаннях участі посадових осіб у роботі лобістських організацій. Членам національних державних органів забороняється працювати в лобістських організаціях або здійснювати лобістську роботу на їх користь. Висловлюється потре ба розробити правила щодо цього кола питань.

Дані законопроекти ще офіційно не розглядалися.

2. Не розроблено правил та не дістала оформлення практика діяльності загальнопартійних груп у парламенті.

Лобізм в Україні

Лобізм - це діяльність, яка охороняється конституціями багатьох країн, в тому числі і Конституцією України. Конституція України, хоч прямо і не регулює лобістську діяльність, але створює умови для такої діяльності, га­рантуючи «кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань» (стаття 34); «на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів» (стаття 36); «брати участь в управлінні державними справами» (стаття 38); і «направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування...» (стаття 40).

Якщо, історично українські неурядові організації, такі як профспілки, молодіжні організації, спілки жінок та інші не могли проявляти будь-яку незалежну ініціативу без дозволу на те урядових інстанцій, то сьогодні ситуація інша. Лобізм стає все більш і більш популярним. Неурядові організації почали розуміти, що вони можуть впливати на політичні рішення країни і їхній інтерес до цього процесу зріс значним чином.

Відповідно до Звіту про гуманітарний ро­звиток в Україні («Human Development Report») від 1996 року, в Україні існують більше ніж 5000 неурядових організацій.

На діаграмі зображено сфери діяльності цих організацій.

Якщо порівняти з минулим, то можна ска­зати, що Україна сьогодні має багато неуря­дових організацій, але якщо порівнювати з іншими розвиненими демократичними країнами, то це голка в стозі сіна. Деякі з цих організацій вже мають досвід лобіювання депутатів парламенту. Наприклад, результатом успішного лобіювання «Спілки орендаторів-підприємців» України Парламенту 12-го скликання став закон «Про оренду майна державних підприємств», а «Спілка військових матерів» значно вплинула на Пос­танову Верховної Ради «Про порядок проход­ження військової служби призовниками України». Але деякі неурядові організації чи зацікавлені групи тільки роблять перші кро­ки в лобізмі, через те що вони тільки розпо­чинають свою діяльність.

Висновок

Неурядові організації ростуть як гриби після дощу, таким чином підтверджуючи факт, що Україна стає справжньою демок­ратичною країною. Отже, український пар­ламент міг би сприяти створенню неурядо­вих організацій шляхом прийняття відповідного законодавства про неурядові організації і про регулювання лобізма.

Головним висновком цієї роботи є те, що Лобізм - це більш позитивне, ніж негативне, явище через те, що лобістська діяльність:

1) Посилює легітимність парламенту (якщо навіть і не були виконані прохання будь-якої групи, сам факт - що представники цієї групи зустрілися з депутатом і він їх вислухав - є дуже важливим).

2) Є джерелом інформації не тільки для гро­мадян, а й самих депутатів.

3) Сприяє обміну знаннями та взаєморозумінню міх депутатами та громадськістю.

4) Допомагає становленню парламенту як демократичного відкритого органу.

5) Впливає на популярність депутатів.

6) Виконує представницьку функцію.

7) Підвищує ефективність прийняття рішень.

"Власть и политика", N39, 26 сентября - 2 октября 2003