Зміст роботи лобістів

Лобісти, які відповідають за зв'язки організації з органами держав­ної влади, головним чином відстежують і зважують той вплив, який мо­жуть мати обговорювані законопроекти у разі їх затвердження на жит­тєдіяльність цієї організації.

Як правило, працюючи в головному сто­личному офісі, лобісти, які відповідають за зв'язки із законодавчими органами державної влади, мають на меті кілька загальних цілей:

1. Поліпшують відносини з відповідальними працівниками держав­них установ та організацій.

2. Слідкують за роботою законодавчих і виконавчих органів, мініс­терств і відомств в тих сферах і з тих питань, які впливають на життя людей певного виборчого округу.

3. Активізують участь виборців у справах державного управління на всіх рівнях.

4. Впливають на законодавство, яке зачіпає економічні інтереси ви­борців певної місцевості і розташованих там підприємств.

5. Заздалегідь повідомляють законодавців і досягають розуміння з їх боку особливостей роботи організацій, які діють у певному вибор­чому окрузі.

Головні завдання лобіста, що представляє організацію, такі:

• налагодження постійних контактів з владою;

• аналіз та оцінка діяльності органів і структур влади в тих ділянках, у яких працює Організація;

• інформаційна допомога владі в цій діяльності;

• вплив на ухвалення рішень влади в цих ділянках.

По суті, виконуючи роль довіреного захисника інтересів організа­цій і груп громадськості та надійного джерела інформації про певне коло питань, лобіст має справу з інформуванням інших людей (у да­ному разі мається на увазі громадськість державних органів) із ме­тою переконати їх зайняти правильну позицію, прийняти-потрібне йому рішення.

Лобісти в багатьох випадках досягають успіху або ж зазнають поразки залежно від того, якою мірою вони володіють за­гальними методами науки і мистецтва паблик рілейшнз:

• здібностями налагодити особисті добрі стосунки з об'єктами впливу та подати пе­реконливу інформацію, з одного боку, законодавцям і державним по­садовцям, а з іншого, - рядовим виборцям і заінтересованим грома­дянам.

Але на додаток до таких ПР-здібностей лобістам

• потрібні ще й всебічні знання з питань державного управління, законотворчого процесу, соціальної політики, формування громадської думки тощо.

Організація, заінтересована у зв'язках з органами державної вла­ди, їх чиновниками, як правило, наймає висококваліфікованих фа­хівців, перед якими, звичайно ж, ставиться завдання впливати на за­конотворчий процес.

Щоб виконувати таку роботу, напевне, не завжди потрібно офіцій­но реєструватися лобістом. Звернутися до члена парламенту, поса­дових осіб із того або іншого питання законодавства чи управлін­ського розпорядження може кожна особа чи організація демокра­тичного суспільства. Але на відміну від тих, хто випадково або лише час від часу використовує таку формальну можливість, лобіст-про­фесіонал швидше завойовує довіру та повагу до себе (до своєї орга­нізації) з боку законодавця. Справа в тому, що для підготовки й ана­лізу законопроектів, спілкування із законодавцем і переконання йо­го в цих питаннях лобіст має бути переважно юристом за фахом, ко­ристуватися авторитетом і мати добре налагоджені особисті зв'язки на столичному рівні.

Не випадково офіційні лобістські посади най­частіше займають досвідчені політики, колишні працівники адмініс­трації Президента, сенатори та конгресмени, як тільки закінчується строк їх повноважень.

Нерідко трапляються випадки, коли досвідчені лобісти переходять на державну службу а потім використовують свою офіційну посаду щоб надавати підтримку колишнім клієнтам. Буває й навпаки, коли державні службовці залишають високі посади і стають лобістами. Наприклад, Говард Пастер, радник колишнього Президента США Б. Клінтона, став головою «Хілл енд Ноултон» - однієї з наймогутніших фірм паблик рілейшнз США. І хоч нічого не було поганого в то­му, що Пастер перейшов на нову, більш високооплачувану посаду, од­нак галас навколо його нового призначення зайвий раз оголив гостру проблему взаємовідносин між професіональними лобістами і тими, кого вони лобіюють.

Суть роботи лобістів

У загальному вигляді суть роботи лобіста фактично полягає в тому, щоб інформувати і переконувати інших (законодавців, тих, хто приймає рішення). Безумовно, для цьо­го одних контактів замало. Адже лобістові насамперед потрібно воло­діти конкретною інформацією, що зацікавила б конкретного законо­давця. Крім того, така інформація та загальні ідеї щодо майбутнього законодавства мають бути викладені законодавцеві завчасно, ще до того, як з'явиться законопроект. Досвідчені лобісти та законодавці до­ходять спільної думки, що питання своєчасності та повноти інформа­ції - особливо важливі у процесі законотворення і впливу на нього.

Зрозуміло, що специфіка діяльності того чи іншого лобіста зале­жить від напрямку законодавства, на яке він збирається впливати, та від характеру організації, яку він представляє. Але незалежно від цього всім лобістам у більшості випадків доводиться так або інакше виконувати таку роботу:

• Збирати факти. Державне управління - це нескінченна кількість конкретних фактів, статистичних даних, економічних показників, ду­мок і рішень, про які потрібно знати і в яких потрібно розбиратися.

• Інтерпретувати управлінські акції. Ключова функція лобіста в тому, щоб інтерпретувати керівництву організації значення управ­лінських акцій і потенціальні наслідки законодавчих актів, що ма­ють бути прийняті. Лобісти часто прогнозують, що може відбутися у сфері законодавства, та рекомендують заходи щодо запобігання можливим небажаним наслідкам.

• Інтерпретувати дії організації. Під час щоденних контактів із членами парламенту і їхніми помічниками лобіст повідомляє їм думку організацій і конкретних груп громадськості щодо законо­давства. Лобіст має добре розумітися у справах клієнта і відно­шенні організацій до акцій державного управління.

• Захищати позиції організації. Крім надання окремих фактів, ло­біст від імені клієнта захищає його інтереси, тобто переконує зако­нодавця в необхідності підтримки або протидії щодо певного зако­нопроекту. Часто трапляється так, що, заздалегідь інформуючи за­конодавця про позицію організації щодо передбачуваного законо­давства, лобісти тим самим добиваються такого напрямку його об­говорення в парламенті, який відповідає позиції клієнта. Слід ма­ти на увазі, що небагато депутатів парламенту мають час для то­го, щоб не тільки вивчити, а й просто прочитати кожний законо­проект, із приводу якого їм доведеться голосувати. Тому депутати значно залежать від інформації лобістів, особливо такої, яка роз­криває ймовірні наслідки для їхніх виборців у разі затвердження обговорюваного законопроекту.

• Слугувати трампліном для пабліситі. Більшість новин у країні на­роджуються у столиці. Вони є базовими для сотень журналістів і ре­портерів із різних засобів масової інформації. Зосередження засо­бів інформації у столиці - ідеальний трамплін для розгортання кампанії пабліситі на користь організації, яку представляє лобіст.

• Сприяти збуту продукції. Держава є одним із найбільших замов­ників продукції або послуг. Лобіст часто є сполучною ланкою, че­рез яку здійснюються торгові операції. Лобіст, який має дружні відносини з державними посадовцями, може бути каналом, що з'єднує державні установи та компанію або організацію.