- •Тема 1. Лобізм: сутність, легітимність, практика
- •Правові засади
- •Зміст роботи лобістів
- •Тема 2. Організація лобістської кампанії
- •Ієрархізація проблеми (як це практично робити)
- •Реєстр причетних до проблеми (контактів)
- •Реєстр контактів лобістської кампанії "За ухвалення альтернативного проекту постанови облради
- •П’ять заповідей лобіста
- •Основні принципи лобіювання
- •Тема 3. Прийоми та способи лобіювання
- •Глибоке знання питань, які обговорюються
- •Особисте знайомство з депутатами
- •Тема 4. Методи впливу на адресатів лобіювання
- •Організація публічних заходів на зразок «зустрічі влади з народом»
- •Тема 5. Висвітлення лобістської кампанії в змі
- •Якщо посадовець вперто провокує вас до ворожнечі, мовчки йдіть обхідною дорогою, демонструючи, що ви й досі вважаєте його союзником”.
- •Тема 6. Лобіювання Верховної Раду України Можливості лобіювання народних депутатів України
- •Загальні відомості про Верховну Раду України
- •Органи Верховної Ради України
- •Апарат вру
- •Законодавчий процес
- •Народний депутат України в парламенті
- •Діяльність у Верховній Раді України
- •Депутатське звернення
- •Депутатський запит
- •Діяльність у тій чи іншій місцевості
- •Етапи законодавчого процесу у вру
- •Помічники народного депутата
- •Тема 7. Технології лобіювання законодавчого процесу
- •Зусилля на етапі попереднього розгляду законопроектів постійними комітетами
- •Дії на етапі обґрунтування законопроекту
- •Подальші кроки
- •Прес-конференція
- •Література
- •Додатки
- •Лобіювання Верховної Ради України (пам’ятка для лобіста)
- •Закон України Про лобіювання в Україні
- •Закон україни Про правовий статус груп об'єднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України
- •Про діяльність лобістів у Верховній Раді України
- •Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про діяльність лобістів у Верховній Раді України"
- •3. Фінансово-економічне обґрунтування.
- •4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.
- •5. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону України “Про діяльність лобістів у Верховній Раді України”.
- •Висновок на проект Закону України “Про діяльність лобістів у Верховній Раді України”
- •Перший заступник керівника управління л. М. Задорожня
- •Правила лобіювання в національних парламентах членів Європейського Парламенту
- •Німеччина (Бундестаг)
- •Бундесрат
- •Франція (Сенат)
- •Національна Асамблея
- •Фінляндія
- •Нашим лоббистам закон еще не писан Что протолкнешь, то и получишь
- •Найдет ли лоббизм своего лоббиста?
- •Истоки и смысл явления
- •Лоббист – это прежде всего информационный посредник, считает координатор проектов Института конкурентного общества Ксения ляпина
- •Была бы цель. Средства и пути для ее достижения всегда найдутся
- •Национальные облики лоббизма
Зміст роботи лобістів
Лобісти, які відповідають за зв'язки організації з органами державної влади, головним чином відстежують і зважують той вплив, який можуть мати обговорювані законопроекти у разі їх затвердження на життєдіяльність цієї організації.
Як правило, працюючи в головному столичному офісі, лобісти, які відповідають за зв'язки із законодавчими органами державної влади, мають на меті кілька загальних цілей:
Поліпшують відносини з відповідальними працівниками державних установ та організацій.
Слідкують за роботою законодавчих і виконавчих органів, міністерств і відомств в тих сферах і з тих питань, які впливають на життя людей певного виборчого округу.
Активізують участь виборців у справах державного управління на всіх рівнях.
Впливають на законодавство, яке зачіпає економічні інтереси виборців певної місцевості і розташованих там підприємств.
Заздалегідь повідомляють законодавців і досягають розуміння з їх боку особливостей роботи організацій, які діють у певному виборчому окрузі.
Головні завдання лобіста, що представляє організацію, такі:
налагодження постійних контактів з владою;
аналіз та оцінка діяльності органів і структур влади в тих ділянках, у яких працює Організація;
інформаційна допомога владі в цій діяльності;
вплив на ухвалення рішень влади в цих ділянках.
По суті, виконуючи роль довіреного захисника інтересів організацій і груп громадськості та надійного джерела інформації про певне коло питань, лобіст має справу з інформуванням інших людей (у даному разі мається на увазі громадськість державних органів) із метою переконати їх зайняти правильну позицію, прийняти-потрібне йому рішення.
Лобісти в багатьох випадках досягають успіху або ж зазнають поразки залежно від того, якою мірою вони володіють загальними методами науки і мистецтва паблик рілейшнз:
здібностями налагодити особисті добрі стосунки з об'єктами впливу та подати переконливу інформацію, з одного боку, законодавцям і державним посадовцям, а з іншого, - рядовим виборцям і заінтересованим громадянам.
Але на додаток до таких ПР-здібностей лобістам
потрібні ще й всебічні знання з питань державного управління, законотворчого процесу, соціальної політики, формування громадської думки тощо.
Організація, заінтересована у зв'язках з органами державної влади, їх чиновниками, як правило, наймає висококваліфікованих фахівців, перед якими, звичайно ж, ставиться завдання впливати на законотворчий процес.
Щоб виконувати таку роботу, напевне, не завжди потрібно офіційно реєструватися лобістом. Звернутися до члена парламенту, посадових осіб із того або іншого питання законодавства чи управлінського розпорядження може кожна особа чи організація демократичного суспільства. Але на відміну від тих, хто випадково або лише час від часу використовує таку формальну можливість, лобіст-професіонал швидше завойовує довіру та повагу до себе (до своєї організації) з боку законодавця. Справа в тому, що для підготовки й аналізу законопроектів, спілкування із законодавцем і переконання його в цих питаннях лобіст має бути переважно юристом за фахом, користуватися авторитетом і мати добре налагоджені особисті зв'язки на столичному рівні.
Не випадково офіційні лобістські посади найчастіше займають досвідчені політики, колишні працівники адміністрації Президента, сенатори та конгресмени, як тільки закінчується строк їх повноважень.
Нерідко трапляються випадки, коли досвідчені лобісти переходять на державну службу а потім використовують свою офіційну посаду щоб надавати підтримку колишнім клієнтам. Буває й навпаки, коли державні службовці залишають високі посади і стають лобістами. Наприклад, Говард Пастер, радник колишнього Президента США Б. Клінтона, став головою «Хілл енд Ноултон» - однієї з наймогутніших фірм паблик рілейшнз США. І хоч нічого не було поганого в тому, що Пастер перейшов на нову, більш високооплачувану посаду, однак галас навколо його нового призначення зайвий раз оголив гостру проблему взаємовідносин між професіональними лобістами і тими, кого вони лобіюють.
Суть роботи лобістів
У загальному вигляді суть роботи лобіста фактично полягає в тому, щоб інформувати і переконувати інших (законодавців, тих, хто приймає рішення). Безумовно, для цього одних контактів замало. Адже лобістові насамперед потрібно володіти конкретною інформацією, що зацікавила б конкретного законодавця. Крім того, така інформація та загальні ідеї щодо майбутнього законодавства мають бути викладені законодавцеві завчасно, ще до того, як з'явиться законопроект. Досвідчені лобісти та законодавці доходять спільної думки, що питання своєчасності та повноти інформації - особливо важливі у процесі законотворення і впливу на нього.
Зрозуміло, що специфіка діяльності того чи іншого лобіста залежить від напрямку законодавства, на яке він збирається впливати, та від характеру організації, яку він представляє. Але незалежно від цього всім лобістам у більшості випадків доводиться так або інакше виконувати таку роботу:
Збирати факти. Державне управління - це нескінченна кількість конкретних фактів, статистичних даних, економічних показників, думок і рішень, про які потрібно знати і в яких потрібно розбиратися.
Інтерпретувати управлінські акції. Ключова функція лобіста в тому, щоб інтерпретувати керівництву організації значення управлінських акцій і потенціальні наслідки законодавчих актів, що мають бути прийняті. Лобісти часто прогнозують, що може відбутися у сфері законодавства, та рекомендують заходи щодо запобігання можливим небажаним наслідкам.
Інтерпретувати дії організації. Під час щоденних контактів із членами парламенту і їхніми помічниками лобіст повідомляє їм думку організацій і конкретних груп громадськості щодо законодавства. Лобіст має добре розумітися у справах клієнта і відношенні організацій до акцій державного управління.
Захищати позиції організації. Крім надання окремих фактів, лобіст від імені клієнта захищає його інтереси, тобто переконує законодавця в необхідності підтримки або протидії щодо певного законопроекту. Часто трапляється так, що, заздалегідь інформуючи законодавця про позицію організації щодо передбачуваного законодавства, лобісти тим самим добиваються такого напрямку його обговорення в парламенті, який відповідає позиції клієнта. Слід мати на увазі, що небагато депутатів парламенту мають час для того, щоб не тільки вивчити, а й просто прочитати кожний законопроект, із приводу якого їм доведеться голосувати. Тому депутати значно залежать від інформації лобістів, особливо такої, яка розкриває ймовірні наслідки для їхніх виборців у разі затвердження обговорюваного законопроекту.
Слугувати трампліном для пабліситі. Більшість новин у країні народжуються у столиці. Вони є базовими для сотень журналістів і репортерів із різних засобів масової інформації. Зосередження засобів інформації у столиці - ідеальний трамплін для розгортання кампанії пабліситі на користь організації, яку представляє лобіст.
Сприяти збуту продукції. Держава є одним із найбільших замовників продукції або послуг. Лобіст часто є сполучною ланкою, через яку здійснюються торгові операції. Лобіст, який має дружні відносини з державними посадовцями, може бути каналом, що з'єднує державні установи та компанію або організацію.
