Додатки

Додаток 1

Лобіювання Верховної Ради України (пам’ятка для лобіста)

Важливо пам’ятати про два основоположних принципи, що мають надзвичайне значення для представницької демократії:

По-перше, законодавці повинні мати повне уявлення про вплив, який справлятимуть на людей закони, що готуються.

По-друге, законодавці повинні бути підзвітні своїм виборцям, тобто, дії законодавчої влади мають бути гласними і протікати на очах у зацікавленої громадськості.

Лобіювання Верховної Ради виборцем - цілком легітимний шлях реалізації демократичних принципів, що певною мірою вже існують в Україні.

Так само як і в інших країнах розвинутої демократії, люди в Україні, згідно Конституції, мають політичні права.

Але дані права не можуть існувати лише на папері. Щоб вони стали реальними, ними потрібно користуватися на практиці. Якщо ними користуються, тоді життя справді йде за демократичними принципами.

Одним із найважливіших і найефективніших шляхів сприяння розвитку демократії за допомогою політичної активності громадян пролягає через можливість виборців лобіювати законодавчі та виконавчі органи влади.

Лобізм – це механізм, за допомогою якого окремі особи або групи людей можуть привернути увагу законодавців до гострих соціально-економічних проблем та політичних питань.

В тій мірі, в якій лобіювання може вплинути на результати роботи законодавчих органів та допомогти їм оформити законодавчі ініціативи, в тій самій мірі воно здатне слугувати інтересам груп, що вдалися до використання цього способу спілкування з законодавцями.

Більше того, таке спілкування може істотно допомогти законодавцеві ефективніше виконувати свої офіційні обов'язки.

Наприклад, в США, де лобіювання досягло найбільшого розвитку, одним із найважливіших джерел інформації Конгресу Сполучених Штатів є матеріали, що надаються сторонніми організаціями.

Ці організації, насамперед, ретельно досліджують, яким чином запропоновані законодавчі акти можуть вплинути на їх життєдіяльність.

Крім того, вони йдуть до Конгресу не тільки для того, щоб прокоментувати очікуваний законодавчий акт, але й запропонувати ідеї нових законів.

Оскільки закони, як правило, впливають на широкі верстви населення, то, природно, що на певні його групи цей вплив буде більш помітний і конкретний.

Про це особливо корисно знати законодавцям, щоб приймати виважені рішення та уникати можливих неприємностей.

Але, якщо громадяни не користуються своїми конституційними правами, то у такому разі непоінформованість законодавців може призвести до помилок.

За таких обставин у громадян буде менше підстав скаржитися або вимагати від законодавця відповіді за негативні наслідки.

Отже, звідси зрозуміло, що лобіювання може бути корисним як для тих, хто лобіює, так і для тих, хто приймає закони.

Лобіювання, по суті, це не тільки право, але й обов'язок громадянина.

Для громадянина в умовах репрезентативної демократії лобіювання - це спосіб бути почутим.

Щоб лобіювання було ефективним, бажано дотримуватися певних основоположних правил:

• Глибоко знати суть проблем.

• Знати, що потрібно запитувати у законодавців та чому.

• Необхідно постійно стежити за законодавчим процесом.

• Перевіряти факти, переконуватися в їх надійності.

• Важливість аналітичної роботи.

• Знати історію спроб розв'язання конкретної проблеми в минулому.

• Довідуватися, яку позицію займав колись конкретний депутат та яка його точка зору сьогодні.

• Аргументувати свої думки, бути впевненим, що підібрані аргументи є доречними.

• Переконуватися, чи веде певна система аргументів до бажаного висновку?

• Готувати додаткові письмові матеріали. При цьому зважити:

• Чи зрозумілі вони?

• Чи короткі вони?

• Чи написані дохідливою для відповідної аудиторії мовою?

• Чи на користь вони справі?

• Розуміти та бути готовим розкрити зворотний бік обговорюваної проблеми.

• Розумітися на загальних питаннях політики.

• Бути впевненим, що підняті питання прийнятні для конкретного депутата.

• Уважно формулювати прохання.

Понад усе, говоріть тільки правду, адже потрібно, щоб вам довіряли і в майбутньому.

Засоби, за допомогою яких можна реалізувати право на лобіювання:

• Комунікація у письмовій формі:

• Масове надсилання листів та телеграм.

• Особисто підготовлена кореспонденція.

• Запитання з принципових проблем.

• Звернення до депутата у письмовій формі.

• Телефонні контакти.

• Зустрічі з депутатами в виборчих округах.

• Надсилання делегацій.

• Розподіл відповідальності серед членів делегації (за фахом і змістом проблем).

• Письмові матеріали, які необхідно залишити для депутата після зустрічі.

• Забезпечення можливостей для зустрічі депутата з виборцями округу.

• Зустрічі з депутатами у Верховній Раді.

• Спілкування з постійними комісіями:

• Контакт з службовим апаратом комісії.

• Відвідування засідань комісії.

• Обговорення концепції та мети відкритих засідань, відповідна підготовка до таких засідань.

• Відвідування сесійних засідань Верховної Ради.

• Розмови з депутатами і працівниками секретаріату Верховної Ради:

• Важливість налагодження хороших стосунків з працівниками апарату.

• Розширення можливостей впливу через:

• союзників та інші групи

• залучення громадськості за допомогою звернень через засоби масової інформації та використання інших каналів.

Не варто недооцінювати важливість постійного стеження за перебігом подій та їх результатами:

• це дозволить бути більше в курсі справи, діяти цілеспрямовано та забезпечувати серйозне ставлення до себе;

Налагоджувати шляхи ефективного зворотного зв'язку з людьми, яких ви представляєте.

Не забувати про навчання активу ваших захисників та розширення їх кількісної та якісної бази.

Додаток 2.

Проекти Законів про лобіювання в Україні

Проект

(13.04.99)

вноситься народним депутатом України

Шаровим І.Ф.