Дії на етапі обґрунтування законопроекту

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України обгрунтування законопроекту разом із текстом самого законопроекту та іншими до­кументами подається в письмовій формі.

Але може трапитися таке, що під час попереднього розгляду законопроекту в постійному комі­теті виникне потреба в додаткових поясненнях або свідченнях із бо­ку його ініціатора.

При цьому постає питання, чи варто давати свідчення?

Щоб від­повісти на це запитання, лобісту потрібно зважити:

• Чи достатньо глибоко він особисто володіє проблемою, щоб дати вичерпні відповіді на запитання членів комітету?

• Чи є інша особа, яка кваліфікованіше і переконливіше відповість на запитання?

• Чи досліджені факти, які можуть дати додаткову інформацію чле­нам комітету на користь законопроекту?

• Чи будуть корисними для справи додаткові пояснення членам ко­мітету, зроблені науково-технічними експертами?

• Чи можуть дати більше користі пояснення та свідчення, підготовле­ні спільно з іншими організаціями, що лобіюють з того ж питання?

• Чи додаткові пояснення або свідчення в комітеті найбільш доціль­ні?

• Чи, може, вигідніше використання інших, альтернативних ме­тодів лобіювання?

Якщо ж вирішено давати свідчення, то, перш ніж це робити, треба:

• ще раз уважно перечитати законопроект і переконатися, що є точ­не розуміння того, що в ньому пропонується;

• з'ясувати, чи вносився подібний законопроект раніше? Якщо вно­сився, то дослідити історію його внесення;

• якщо суть законопроекту неповністю ясна і зрозуміла, поговорити з депутатом-спонсором, чому його було внесено і яка користь очі­кується від нього. Якщо є намір підтримати законопроект, запита­ти в депутата-спонсора, як це краще зробити;

• уважно вивчити очікувані соціально-економічні та інші наслідки, фінансово-економічне обгрунтування та пропозиції щодо покрит­тя витрат держави на впровадження пропонованого законопроек­ту. Це надто важливо. Такі документи, як правило, готуються до обговорення законопроекту;

• поговорити з іншими людьми, заінтересованими в даному зако­нопроекті, і довідатися про їхню думку, а також про те, що вони го­воритимуть під час його обговорення на засіданні комітету.

Найкраще підготувати свідчення у письмовій формі, дотримую­чись ряду правил.

Зокрема лобісту доцільно:

1. Ідентифікувати себе та організацію, яку він представляє, повідо­мити про її розміри і місцезнаходження.

2. Заявити про свою позицію на користь або проти запропонованого законопроекту.

3. Коротко сформулювати свої рекомендації, а потім детально пояс­нити кожну з них. Дати відповіді на наступні запитання:

• До чого зводиться його особливий інтерес?

• Яким чином він дійшов до сво­го висновку?

• Хто матиме користь і в який спосіб?

4. Запропонувати свої доповнення, дати їх формулювання та вказа­ти місце в тексті законопроекту, куди їх вставити.

5. По можливості зупинитися на питанні фінансово-економічного обгрунтування поданого законопроекту, тобто на його вартості або передбачуваному заощадженні витрат.

6. Уникати заїжджених кліше, зайвого багатослів'я, сумнівних уза­гальнень та улесливих суджень.

7. Наприкінці стисло узагальнити свою позицію.

Щоб досягти ефективності свідчень, треба дотримуватися ряду досить простих, але дійових порад і рекомендацій:

Слід вчасно зайти у приміщення, де засідатиме комітет. Слухання можуть розпочатися із запізненням, але, як правило, вони почина­ються відразу. Важливо не забути зареєструватися.

Необхідно проявити терпіння. Кожного дня в комітеті можуть про­водитися читання законопроектів, які, здавалося б, мало пов'язані між собою. Порядок розгляду законопроектів може не збігатися з тим, що зазначений у порядку денному. Це часто залежить від при­сутності депутатів, від імені яких ініціюється законопроект. Спочатку слово надається депутату-спонсору, потім - представникам держав­них органів, діяльність яких має відношення до змісту конкретного законопроекту. Іншим учасникам його обговорення слово надається в порядку їхньої реєстрації.

Треба зайняти зручне місце в кімнаті, де засідає комітет, щоб швидко вийти до трибуни, коли буде надано слово для виступу.

Важливо підготувати необхідну кількість копій заяви та інших документів, щоб вистачило для всіх членів комітету, а також для представників преси і заінтересованих осіб. Не треба роздавати до­кументи особисто, можна передати їх секретарю під час виходу до трибуни або відразу ж після виступу. У деяких комітетах, як прави­ло, поширюють копії документів до початку слухань. Копії докумен­тів готуються на аркушах, зручних за розмірами для зберігання в робочих папках депутатів, де містяться тексти законопроектів та ін­ші документи, які додаються до них. Зверху на першій сторінці зая­ви слід поставити вихідні реєстраційні дані обговорюваного зако­нопроекту.

Читати заяву - не обов'язково. Виступ буде ефективнішим, якщо говорити, звертаючись до присутніх і дивлячись прямо в вічі членам комітету. За таких умов вони, вірогідніше, будуть уважно слухати, а потім звернуться до письмового свідчення.

Виступ має бути якомога коротшим. В іншому випадку можна втратити контроль за увагою членів комітету. В більшості комітетів час виступу регламентується.

Треба завоювати довіру до себе та уважно ставитися до членів ко­мітету, які прагнуть довідатися про точку зору кожного. У них немає підстав збивати кого-небудь із толку аби кидати виклик, проте в них є бажання поставити запитання, щоб до кінця з'ясувати висловлюва­ну точку зору. Якщо є можливість, слід відповідати на їх запитання відразу; якщо готової відповіді немає, необхідно сказати про це від­верто й пообіцяти їм пізніше надати інформацію в письмовій формі.

Слід бути готовим коротко узагальнити зміст своєї заяви, особливо у випадках, коли час на виступ вже вичерпано. Зайве переказувати або повторювати ті точки зору, що вже були висловлені попередніми промовцями; можна просто послатися на них і додати свої міркування.

Робити надто емоційні заяви - великий ризик, навіть якщо, як ка­жуть, накипіло на душі. Вони можуть викликати ворожість та відразу, до того ж законодавцям цікавіше почути міркування щодо питань об­говорюваного законопроекту.

Лобіювання після попереднього розгляду законопроекту в

постійному комітеті

Після закінчення слухання законопроекту, підтримуваного або за­перечуваного лобіюючою організацією, та після того, як його ініціа­тор виступив на засіданні комітету, виникає питання: що робити да­лі?

Найголовніше - що-небудь робити! Наведені аргументи - лише початок! Загальною помилкою більшості організацій, що готують за­конопроекти в ініціативному порядку, є те, що вони перестають сте­жити за розвитком подій.

Адже ще багато що можна зробити.

Так, якщо під час попереднього розгляду законопроекту в коміте­ті виникли якісь запитання, що не отримали відповіді, або очевидною була відсутність повного обсягу потрібної інформації, необхідно док­ласти всіх зусиль, щоб виправити положення. Потурбуватися про те щоб усі члени постійного комітету, особливо ті, що підтримують зако­нопроект, одержали додаткову інформацію.

Якщо лобіст знає депутата, котрий йому симпатизує, він має пора­дитися з ним, які кроки можна зробити далі.

• Необхідно лобіювати кожного члена комітету персонально, насамперед через членів орга­нізації у виборчих округах, де вони обиралися як депутати, та через тих людей, які мають з ними хороші стосунки;

• прислуховуватися до депутатів - членів комітету, до того, що їх турбує;

• виявляти особливу увагу до тих депутатів, які виказали свою стурбованість під час попе­реднього розгляду законопроекту;

• концентрувати свою увагу на тих членах комітету, які, як здається, ще не визначилися.

• Що ж до тих, хто різко виступив проти ініційованого організацією законопроекту, то на них, напевне, впливати буде неможливо.

Відомо, що секретаріат Верховної Ради України веде справу зако­нопроекту. Цінним було б попросити ознайомитися з нею. У цій спра­ві можуть бути листи або інша інформація, про що не згадувалося під час попереднього розгляду.

Лобіст може спробувати передбачити розподіл голосів серед членів комітету за і проти пропонованого законопроекту. Якщо не очікується потрібної кількості голосів за, можна попросити своїх спільників серед членів комітету відкласти голосування на певний час, щоб спробувати забезпечити необхідну кількість голосів на підтримку законопроекту.

Не слід забувати, що за Регламентом Верховної Ради України (ст. 6.3.1) на визначення строків розгляду законопроектів постійни­ми комітетами може впливати погоджувальна рада депутатських груп (фракцій). Тому можна звернутися до її членів за підтримкою.