Діяльність у Верховній Раді України

Діяльність народного депутата у ВРУ - це, в основному, його участь у пленарних засідань парламенту і в роботі комітетів чи тимчасових і слідчих комісій, а також його політична діяльність у фракціях і депутатських групах.

Права депутата у Верховній Раді визначаються статтею 11 вказаного закону і є досить значні.

Народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради України має право:

• обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;

• обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;

• пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;

• виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України;

• звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;

• брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні;

• виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;

• висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;

• висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;

• порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;

• порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР );

• порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;

• передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.

Звернемо увагу на одну обставину. Згідно Закону, народні депутати попередніх скликань, крім тих, повноваження яких припинено достроково..., мають право бути присутніми на відкритих пленарних засіданнях Верховної Ради України на гостьових місцях. Згідно цих та інших можливостей, а також з урахуванням попереднього досвіду роботи як законодавців, колишні депутати часто-густо поповнюють лави лобістів.

Обов'язок депутата - брати участь в ухваленні законів. Не кажемо тут про участь у розробці законопроектів. Цим передусім займаються відповідні служби Кабінету Міністрів та Верховної Ра­ди України, наукові заклади, спеціальні організації, засновані з цією метою самими депутатами, тощо. Депутат зазвичай виступає як суб'єкт законодавчої ініціативи. Це має добре розуміти лобіст

Право законодавчої ініціативи означає право визначених Конституцією органів та осіб вносити на розгляд Верховної Ради України проекти законодавчих актів, які підлягають обов'язковому розгляду в порядку, визначеному регламентом Верховної Ради України.

Кожен депутат (крім Голови та Заступників Голови Вер­ховної Ради України) має бути членом одного з комітетів Верхо­вної Ради.

Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до по­вноважень Верховної Ради: проекти законів та інших правових актів Верховної Ради; кандидатури осіб, яких рекомендують до призна­чення на посади; питання контрольних повноважень Верховної Ра­ди; розглядають подання Генеральної Прокуратури щодо притяг­нення до кримінальної відповідальності народних депутатів.

Право народного депутата України на законодавчу ініціативу є надзвичайно важливе право, використання якого сприяє формуван­ню всієї системи законодавства України, вирішенню питань, пов'язаних з іншими складовими діяльності депутата як представ­ника округу, партії та бізнесу.

Виконання повноважень народного депутата неможливе без використання права депутата на депутатське звернення та депу­татський запит.