Законодавчий процес

Законодавча ініціатива

Відповідно до статті 93 уточненого тексту Конституції України право законодав­чої ініціативи у Верховній Раді України належить Президенту Украї­ни, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України.

Законопроекти, визначені Президентом України невідкладними, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Відповідно до Закону України «Про статус народного депутата Ук­раїни» (ст. 12): «Право законодавчої ініціативи народного депута­та України реалізується у формі внесення до Верховної Ради України:

1) законопроекту;

2) проекту постанови;

3) іншої законодавчої пропозиції.

Порядок внесення законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції на розгляд Верховної Ради України та порядок їх розгляду визначаються законом про регламент Верховної Ради України ( 129а/94-ВР, 129б/94-ВР ).

Право законодавчої ініціативи народного депутата України га­рантується:

• обов'язковим розглядом внесеного документа законодавчої ініціа­тиви на засіданні Верховної Ради України з прийняттям рішення щодо нього;

• забезпеченням виступу ініціатора внесеного документа законодавчої ініціативи на засіданні Верховної Ради України при його розгляді...

Порядок реалізації права законодавчої ініціативи визначається іс­нуючим Регламентом Верховної Ради України».

Народний депутат України в парламенті

Народний депутат у Верховній Раді України виступає од­ночасно у кількох якостях: він член єдиного законодавчого органу в Україні; представник виборців України, які обрали його депута­том; носій певної політичної ідеї, яка відображена у програмі політичної партії, яку він уособлює; представник інтересів певного бізнесу, який допоміг депутатові під час виборчої кампанії.

Повноваження народного депутата України визначаються Конституцією та Законом "Про статус народного депутата Украї­ни". За цим законом депутат має працювати у Верховній Раді Укра­їни на постійній основі.

Здійснення депутатських повноважень

Народний депутат України, згідно Ст.1 Закону „Про статус народного депутата Украї­ни", здійснює свої повноваження на постійній основі. Згідно Ст. 3., він не може мати іншого представницького ман­дата чи бути на державній службі. Статус депутата несумісний із зайняттям будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отри­маннями матеріальної винагороди за винятком викладацької, науко­вої роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час.

Тобто, депутат протягом місяця з дня складення присяги зобов'язаний звільнитися з попереднього місця роботи й перейти на постійну роботу до парламенту.

В реальності це не завжди так. Деякі депутати, котрі ма­ють серйозний бізнес і не бажають втрачати свого впливу на нього, запроваджують посади "почесного президента" чи почес­ного "голови правління", які юридично не вимагають оформлення трудових відносин між цим "почесним" керівником і юридичною особою, якою він керує. Тим часом вплив "почесного" керівника на саму бізнес-структуру залишається таким самим, як і до його обрання депутатом.

Виходячи із такої природи депутатської посади, лобіст має ро­зуміти, що діяльність депутата в парламенті та за його межами буде підпорядковано певній логіці поведінки.