Організація публічних заходів на зразок «зустрічі влади з народом»

Нехай ваші союзники — громадські організації — ініціюють, скажімо, зустріч певної гру­пи депутатів з виборцями. Це має бути офіційно організована акція «спілкування з народом» з питань, що стосуються до проблеми, з приводу якої здійснюється лобіювання (перелік питань на­лежить заздалегідь узгодити). Будь-який результат цієї зустрічі «грає на вашу ко­ристь».

Депутати не прийшли на зустріч? Тоді їх чекає осуд виборців, і вони будуть змушені «спокутувати провину», проголосувавши так, як від них чекають.

Депута­ти прийшли на зустріч і вислухали думки виборців? То невже вони потім проголо­сують всупереч «волі народу»? Відомо ж бо: кожний депутат мріє продовжити свій мандат на наступний термін...

Організація публічних заходів на зразок «громадських слухань»

Ця форма лобіювання, звична для громадського життя Заходу, поки що не набула важливого значення та чітких форм в Україні. Однак вона є дуже дієвою, її варто «відшліфовува­ти» в наших реаліях вже сьогодні.

Головний зміст громадських слухань такий. Наприклад, ваша Організація ініціює громадські слухання з проблем раціонального використання об'єктів комунального майна (йдеться про надання їх в оренду підприємцям, які розвивають промислово-торговельну інфраструктуру міста). У такому разі «головними героями» заходу ма­ють стати всі «зацікавлені»:

• представники влади, які за посадовими обов'язками мають пряме відно­шення до цієї проблеми;

• експерти вашої Організації (вони вже підготували головний предмет лобіювання — відповідний проект постанови міськради);

• представники громадськості, які зацікавлені в розв'язанні проблеми (йдеть­ся про різноманітні територіальні об'єднання громадян, місцевий відділ Товариства захисту прав споживачів тощо);

• преса.

Процедура громадських слухань передбачає такі етапи:

• ознайомитися з точкою зору кожної із сторін (дуже важливо, до речі, опри­люднити точку зору преси, бо влада дуже чутливо реагує на це);

• ухвалити документ-резолюцію (на зразок: «Учасники громадських слухань ухвалили: звернутися до сесії міськради з вимогою схвалити пропонований проект постанови про...»)

Ефективність громадських слухань настільки висока, що інколи до сесії справа не доходить: під тиском громадської думки «перша особа» ухвалює рішення відразу в залі, привселюдно, за присутності громади й преси...

Делегування своїх представників до виборних органів влади

Цей ме­тод, на який ми вже звертали увагу, не має однозначної оцінки, особливо у випадках, коли до нього вдаються бізнесмени-олігархи. Але з позитивної точки зору, головне тут ось що: маючи коаліційну підтрим­ку потужних громад, можна легко й без особливих зусиль отримати кілька місць у новообраному депутатському корпусі. Кілька «своїх людей», скажімо, в облраді — це сила, здатна лобіювати вирішення будь-яких питань!

Особистість «передавача» ідеї є так само важливою, як її зміст

Розглянемо приклад. Ваша Організація лобіює певне рішення міської ради, що сто­сується, скажімо, до екологічних проблем певного міського району. Суть рішення — змусити великий металургійний завод до встановлення фільтрів. Хто буде кращим співдоповідачем на сесії — ви (керівник громадської організації) чи головний лікар міської лікарні? Звичайно ж, депутатів більше схвилює думка лікаря, щоденна робо­та якого — лікувати людей, зокрема захворювання екологічного походження. І серед цих людей — ті ж таки депутати, їхні родини... Окремо потрібно наголосити на проблемі авторства ідеї. Так, ваша лобістська ідея належить вам, і саме ви доклали силу-силенну зусиль до її втілення. На прак­тиці вам доведеться поступитися місцем особам — «передавачам» ідеї (як тому лікареві). Але бувалі лобісти знають, що їхня перемога полягає не в тому, щоб по­красуватися з лаврами переможця у світлі «юпітерів»: вони отримують моральне задоволення від власне реалізації ідеї. Іншими словами: «Ну й що з того, що ці лю­ди нині в зеніті слави? До цього привів їх я — бо саме я, а не хтось інший, усе це придумав, розробив і втілив так, як хотів!» Професійні лобісти звикли працювати «в тіні». Такий підхід — одна з норм лобістсь­кої діяльності. Найважливішою є проблема, а не певна особа.