4. Як розраховується штучне освітлення методом використання світлового потоку?

Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщаються у верхній зоні приміщення (не менше 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробни­чого травматизму та профзахворювань. За функціональним призначенням штучне освітлення буває робоче, чергове, охоронне, аварійне, евакуаційне. Робоче освітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту. Чергове освітлення передбачене в неробочий час (частина робочого). Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, освітленість 0,5 лк на висоті Н=0,5 м. Аварійне освітлення здійснюється від інших джерел. Освітленість >2 лк всередині приміщення і <2лк  – поза приміщенням. Евакуаційне освітлення. Освітленість не менше 0,5 лк в середині приміщення, поза приміщенням – не менше 0,2 лк. При кількості людей в приміщенні >50 осіб світиться надпис “Запасний вихід”. Освітлення виробничих приміщень характеризуються кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників належать світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна зарахувати: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Для світлотехнічних розрахунків необхідно ознайомлення з характером зорової роботи і технологією виробництва.

Для розрахунку штучного освітлення використовують три методи:

• метод коефіцієнта використання світлового потоку;

• метод питомої потужності;

• крапковий метод;

1. Для розрахунків загального рівномірного освітлення чистих приміщень застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Світловий потік однієї лампи Ф визначаються за формулою:

Ф= ,

де Е - нормативне значення освітленості, лк;

К - коефіцієнт запасу ( К =1,3-1,8);

S - площа приміщення, м ;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (z=1,1-1,15);

N - кількість світильників;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

За розрахунковими значеннями світлового потоку добирають найближчу стандартну лампу, потік якої може відрізнятися від розрахункового не більше як на 10-20%. Кількість світильників залежить від параметрів приміщення:

,

де - кількість світильників по довжині приміщення;

- кількість світильників за шириною приміщення;

і - відповідно довжина і ширина приміщення, м;

- відстань між світильниками, м.

Коефіцієнт визначається за таблицями залежно від типу світильника, коефіцієнтів відбиття (стін), (стелі), (підлоги) та індексу приміщення.

Індекс приміщення визначають за формулою:

,

де і - довжина і ширина приміщення,м;

- висота світильника над робочою поверхнею, м.

Підрахувавши світловий потік лампи, визначають електричну потужність освітлювальної установки.

2. Метод питомої потужності є найпростішим світлотехнічним розрахунком, але через невисоку точність він використовується для наближених розрахунків. Цим методом визначають потужність кожної лампи Вт за формулою:

,

де - питома потужність, Вт/м ;

- площа приміщення, м ;

- кількість світильників у приміщенні.

Для визначення питомої потужності використовують таблиці Г.М. Кнорінга. За відсутності вказаних таблиць питому потужність , Вт/м можна визначити за формулою:

,

де 0,15...0,25 – коефіцієнти, з яких перший відповідає приміщенням з рівнем освітленості до 100лк, другий понад 100лк.

3. Крапковий метод розрахунку використовується у разі проектування загального місцевого освітлення відкритих просторі і тих приміщень де стіни і стеля мають невисокий коефіцієнт відбиття.

На плані приміщення вибирають контрольну крапку з найменшою умовною освітленістю.

Освітленість в цій точці визначають за формулою:

,

де - сила світла в напрямку від джерела на задану точку, кд;

- кут падіння світла в задану крапку, перпендикулярно до осі симетрії світильника.

- висота підвісу світильника над розрахунковою крапкою, м;

- коефіцієнт запасу.

Для визначення освітлення похилих площин використовується крапковий метод розрахунку.