3. Зміст практики

Програма асистентської практики магістрантів складається з таких етапів:

• ознайомлення з плануванням і організацією навчального, наукового та методичного процесу на кафедрі (факультеті);

• відвідування лекційних, семінарських (практичних) і лабораторних занять наукового керівника та інших викладачів кафедри;

• формування магістрантом індивідуального графіка проведення лекційних, семінарських, практичних занять при узгодженні з науковим керівником і керівником практики від кафедри;

• розробка й узгодження з науковим керівником планів-проспектів лекційних занять, підбір наукових та інформаційних джерел;

• розробка й узгодження з науковим керівником планів-проспектів семінарських (практичних) занять, завдань для організації самостійної роботи студентів, виробничих ситуацій, тестів тощо;

• відвідування занять інших магістрантів (не менше 1 лекційного та 1 практичного занять) з підготовкою аналізу цих занять;

• проведення лекційних, семінарських, практичних, лабораторних занять, проведення консультацій студентів і розробка завдань для організації самостійної роботи з професійно зорієнтованих дисциплін відповідно до розробленого графіка;

• формування щоденника практики, завершення оформлення звіту про проходження асистентської практики та його захист;

• участь у позанавчальних заходах кафедри.

Основні завдання асистентської практики відображаються в щоденнику практики, який ведеться за затвердженою формою. Магістрант здійснює відмітки та записує зміст і обсяг виконаної роботи, а також її результати протягом усієї практики. Фактичне виконання засвідчують науковий керівник і керівник практики від кафедри.

Перед проведенням залікового лекційного і семінарського (практичного, лабораторного) заняття необхідно оформити оголошення про його проведення (додаток А).

4. Індивідуальне завдання

З метою придбання студентами під час практик уміння і навичок самостійного розв`язання наукових і організаційних задач видається індивідуальне завдання. Воно полягає в особистому самостійному аналізі магістрантом лекційного та семінарського (практичного) заняття, які проводять інші магістранти. Дане завдання оформляється у довільному порядку. Основні критерії аналізу наводяться нижче.

4.1. Орієнтовна схема аналізу лекції

1. Зміст лекції: науковість, відповідність сучасному рівню розвитку науки. Ідейна спрямованість – підбір змісту матеріалу, що викладається, висвітлення його з певних філософських позицій, визначення головних ідей світосприймального характеру, питання методології науки, зіставлення різноманітних концепцій. Активізація мислення, висунення проблемних питань, показ суперечностей упродовж лекції, ознайомлення з історією наукового пошуку, визначення проблем для значущості матеріалу та його застосування в майбутній спеціальності – професійна спрямованість. Наявність матеріалу, якого немає в підручниках. Пояснення найбільш складних питань. Наявність завдань для самостійного опрацювання матеріалу. Висвітлення зв`язків із попередніми лекціями, розділами курсу, внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків.

2. Методика читання лекцій: чіткість структури лекції, логіка викладу, повідомлення літератури до теми або до всього курсу. Доступність, переконливість аргументації. Виокремлення головного у матеріалі та висновках. Використання деяких прийомів закріплення – повторення, запитання на перевірку розуміння, засвоєння, підведення підсумків. Використання технічних засобів навчання (у разі необхідності), застосування лектором опорних матеріалів (текст, конспект, окремі записи, відсутність опорних записів тощо).

3. Керівництво роботою студентів: допомога у веденні записів (зміна темпу: уповільнений темп за умов важливості виділення матеріалу), використання прийомів підтримки уваги – цікаві приклади, риторичні запитання, жарти і та ін. Спонукання до запитань з боку студентів.

4. Особистість лектора: знання предмета, емоційність, голос, дикція. Якість, чіткість, забарвленість, грамотність мовлення. Зовнішній вигляд. Уміння триматися перед аудиторією. Уміння бачити та відчувати аудиторію, встановлювати з нею контакт.

5. Результати лекції: інформаційна цінність лекції. Виховний вплив. Досягнення дидактичних цілей.