10.3. Алгоритм підготовки та проведення семінарського (практичного, лабораторного) заняття

1. Проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактичними цілями й основними проблемами, які винесені на обговорення.

2. Опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов'язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефективному проведенню семінарського(практичного, лабораторного) заняття.

3. Намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання й обґрунтовуйте свої міркування.

4. Запишіть запитання, які виникли у Вас під час підготовки до проведення семінарського (практичного, лабораторного) заняття, зверніться за консультацією до викладача-методиста чи наукового керівника.

5. Складіть розгорнутий план-конспект проведення семінарського (практичного, лабораторного) заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, що виносяться на розгляд, методи, прийоми та засоби навчання, за допомогою яких забезпечуватиметься навчально-пізнавальна діяльність студентів.

6. Підготуйтеся до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу, дискусії, диспуту, конференцій тощо (за планом заняття).

7. Продумайте проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються традиційні та інноваційні форми організації навчання.

8. Перегляньте теми індивідуальних практичних завдань, рефератів, завдань науково-пошукової роботи різних рівнів, запропонованих студентам на лекційному занятті.

Проводять семінарське (практичне, лабораторне) заняття переважно у такій послідовності: вступне слово викладача, пояснення незрозумілих студентам питань, запланована практична частина, завершальне слово викладача.

Для кожного заняття надзвичайно важливою є вступна частина. Чим вона динамічніше, тим швидше студенти налаштуються на сприйняття нової дисципліни та будуть готові до творчої роботи.

Викладач нагадує студентам мету і завдання заняття, визначає форми роботи на занятті, час на проведення окремих видів роботи, тобто надає заняттю конструктивно прагматичного характеру, зацікавлює аудиторію.

Після узагальнення викладач повинен дати відповіді на окремі теоретичні запитання, які виникли в студентів у процесі підготовки до заняття. Важливо, щоб цей процес не затягнувся. Викладач у такому разі може також запропонувати студентам звернутися до підручника, навчального посібника, перенести пояснення на консультацію у лектора. Дії викладача залежать від складності питання, наявності літератури.

Відтак усі студенти відповідають на теоретичні запитання, які були внесені викладачем до теми, яка розглядається на даному занятті та при необхідності здають свої домашні завдання. Перевірку домашніх завдань можна здійснити у такий спосіб: двом-трьом студентам, викликаним до дошки, пропонують виписати з домашнього завдання певну розв'язану задачу (проаналізовану виробничу ситуацію) та охарактеризувати відповідні теоретичні аспекти пов’язані з нею. Допущені помилки необхідно одразу ж виправляти. Інші студенти у цей час розв'язують запропоновані викладачем нові задачі. Проводять також опитування із визначення понять, термінів і економічних законів. Можна запропонувати студентам вирішення тестових завдань (за варіантами). Відповіді студентів необхідно оцінювати. Студенти можуть написати невелику контрольну роботу тривалістю 8-10 хвилин. Оцінку за неї оголошують на наступному занятті. Також для перевірки теоретичних знань студентів можна запропонувати їм підготувати індивідуальні науково-дослідні завдання, реферати та доповіді, які будуть стосуватись цікавої інформації з питань, які не було розкрито на лекції. Ефективним є надання студентам (у підгрупах чи індивідуально) завдань для самостійної роботи.

Оголошення домашнього завдання (2–4 хв.) є важливим моментом у спонуканні студентів до особистого дослідження окремих питань. Це можуть бути реферати, доповіді, задачі з вивченої теми, перевірка домашнього завдання іншого студента з попередньої теми з метою повторення вивченого тощо.

Зважаючи на те, що на підбиття підсумків заняття потрібно 3-5 хвилин, викладач варто заздалегідь спланувати час на розгляд кожного питання, проблемних завдань, вправ, ситуацій, тобто дотримуватися регламенту, що дисциплінує студентів, привчає до економії часу. Відсутність регламенту руйнує схему заняття, призводить до втрати логіки, взаємозв'язків.

Практичні (семінарські, лабораторні) заняття мають бути різноманітними. Якщо студенти зрозуміють, що всі їх навчальні можливості вичерпані, то різко знизиться рівень мотивації. Необхідно організовувати практичні (семінарські, лабораторні) заняття так, щоб студенти відчували зростання складності завдань, що зумовлювало б позитивні емоції від власного успіху в навчанні, сприяло б творчості, пошукам.

Кожне заняття доцільно закінчувати коротким висновком і рекомендаціями викладача щодо подальшої роботи. У такому разі семінарські (практичні, лабораторні) заняття разом з лекціями сприятимуть створенню перспективи в роботі студентів.

Важливе значення для семінарських (практичних) занять має використання активних методів навчання: неімітаційних (дискусії, екскурсії, виїзні заняття), імітаційних неігрових (аналіз конкретних ситуацій, вирішення виробничих завдань, розбір документації, дії за інструкцією), імітаційних ділових, рольових ігор, ігрового проектування.

Ефективність практичного (семінарського) заняття значно залежить від уміння викладача володіти увагою студентів, впроваджувати елементи змагальності між ними, здійснювати диференційований підхід при доборі груп для спільної діяльності на практичних заняттях, забезпечувати пряме керівництво (планування, спеціальне конструювання завдань, контроль) і опосередковане (вплив на мотиви, установки, цілі студента).

Успіх лабораторного заняття у вищій школі залежить від матеріального забезпечення, організації та методики його проведення.

У практиці вищих навчальних закладів сформувалося кілька методів проведення лабораторних робіт: фронтальний метод, проведення робіт циклами і метод практикуму. Вибір методу залежить від навчально-матеріальної бази та завдань курсу в усій системі підготовки фахівців певного профілю.

Лабораторні роботи студенти можуть виконувати індивідуально або колективно.

Проведення лабораторного заняття передбачає такі етапи: попередній контроль підготовленості студентів до виконання і конкретної лабораторної роботи; виконання конкретних завдань відповідно до запропонованої тематики: оформлення індивідуального звіту; оцінювання викладачем результатів роботи студентів.

З метою якісного виконання лабораторної роботи викладачі перевіряють готовність студентів. Це відбувається у формі бесіди з кожним студентом, у процесі якої виявляють знання теоретичного матеріалу з теми роботи, її обладнання та перебігу виконання.

Після експериментальної частини роботи студенти повинні відповісти на контрольні запитання, які викладач використовує для оцінювання знань та експериментальних умінь і навичок студента при заліку його роботи. Завершується лабораторна робота оформленням індивідуального звіту та його захистом перед викладачем. Підсумкові оцінки виставляють у журналі обліку виконання лабораторних робіт і враховують при виставленні семестрової підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

До кожного лабораторного заняття розробляється інструкція, яка, як правило, містить:

- номер роботи та її назву;

- мету роботи;

- стислі теоретичні відомості;

- опис установки і методику експерименту;

- робоче завдання (план виконання роботи, математичне оброблення одержаних даних);

- контрольні запитання;

- список рекомендованої літератури.

Мета роботи формулюється лаконічно, коротко, але достатньо повно відображає основний її смисл. Короткий теоретичний вступ повинен містити відомості, необхідні для виконання роботи. При цьому можна посилатись і на курс лекцій. Вивчивши теоретичний вступ, студент має одержати достатній обсяг інформації для виконання лабораторної роботи, навіть якщо в лекційному курсі ці питання не висвітлено. У вступі студенти ознайомлюються з робочою формулою роботи, яка встановлює зв`язок шуканої величини з вимірюваними. При описуванні установки і методики експерименту необхідно обґрунтувати застосування певного лабораторного обладнання, коротко окреслити схему лабораторного експерименту і вказати відомості про прилади, необхідні для виконання роботи. Якщо запропонована методика експерименту не єдина, варто зазначити можливі її варіанти, звернувши увагу на переваги і недоліки кожного з них. У робочому завданні подається послідовність виконання роботи, вказується, які таблиці необхідно заповнити і які графіки побудувати. Завершальний етап робочого завдання – інтерпретація отриманого результату.

При розробці інструкції варто пам`ятати, що уміщення великого обсягу інформації, подання вичерпних вказівок щодо виконання завдань, докладної послідовності операцій тощо, значно спрощує завдання студентам, не сприяє підвищенню активізації їхньої роботи, знижує навчальну цінність лабораторних робіт.

Додаток А

ОГОЛОШЕННЯ