
- •1. Види вимірювань. Похибки.
- •2. Обробка результатів прямих та непрямих вимірювань
- •Механіка Лабораторна робота №1.1 Вивчення кінематики і динаміки поступального руху на машині Атвуда
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №1.2 Визначення моменту інерції твердих тіл за допомогою крутильних коливань
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №1.3 Визначення моменту інерції маятника Максвела
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №1.4 Вивчення центрального удару тіл
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №1.5 Визначення моменту інерції маятника Обербека
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №1.6 Визначення модуля Юнга за прогином стержня
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Молекулярна фізика і термодинаміка Лабораторна робота № 2.1 Визначення в’язкості рідини методом Стокса
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №2.2 Визначення в’язкості повітря капілярним методом
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Обробка результатів вимірювання
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2.3 Визначення відношення теплоємностей повітря методом адіабатичного розширення
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки та виведення робочої формули
- •Хід роботи.
- •Завдання 2.
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2.4 Визначення коефіцієнта поверхневого натягу методом відриву кільця
- •Теоретичні відомості
- •Х Рис 2 ід роботи
- •Контрольні запитання
- •Електростатика. Постійний електричний струм Лабораторна робота № 3.1 Визначення електроємності конденсатора балістичним гальванометром
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.2 Визначення опору провідників за допомогою містка Уітстона
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.3 Визначення електрорушійної сили джерела методом компенсації
- •Теоретичні відомості
- •Виведення робочої формули
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.4 Вивчення залежності опору металів від температури
- •Теоретичні відомості .
- •Х Рис.1 ід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.5 Вивчення вакуумного діода і визначення питомого заряду електрона
- •Теоретичні відомості .
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
Контрольні запитання
Сформулювати і записати закон Ома для неоднорідної, неоднорідної ті для повного кола.
Сформулювати закони Кірхгофа і записати їх для містка Уітстона.
Чому в містку постійного струму користуються нуль-гальванометром?
Яку перевагу має метод вимірювання опору містком Уітстона в порівнянні з методом амперметра і вольтметра?
Чому відношення опорів плечей реохорда можна замінити відношенням довжин відрізків дротини реохорда?
Лабораторна робота № 3.3 Визначення електрорушійної сили джерела методом компенсації
Мета роботи: визначити е.р.с. джерела струму.
Теоретичні відомості
(Теорія до даної роботи описана в конспекті лекцій §3.10-3.12)
Для того, щоб по
провіднику проходив постійний електричний
струм, необхідно підтримувати між його
кінцями постійну різницю потенціалів.
Це зможуть здійснити лише сили
неелектричної природи. Такі сили
називаються сторонніми
.
Наприклад, в гальванічних елементах
розділення зарядів відбувається
внаслідок протікання хімічних процесів,
в генераторах – під дією механічних
сил, в термоелементах – під дією теплового
руху.
Величина, рівна сторонній силі, яка діє на одиницю додатного заряду, визначає напруженість поля сторонніх сил
.
Елементарна робота сторонніх сил по переміщенню заряду q дорівнює
,
де
– кут між напрямком дії сили і напрямком
руху додатного заряду,
– проекція вектора напруженості
сторонніх сил на напрямок переміщення.
Робота сторонніх сил, виконувана при переміщенні заряду q по замкненому контуру, дорівнює
. (1)
Інтеграл
називається циркуляцією вектора
напруженості сторонніх сил. Робота, яка
виконується сторонніми силами при
переміщенні одиничного додатного заряду
по замкненому колу, називається
електрорушійною силою
,
що діє в даному колі. Таким чином,
. (2)
Оскільки електрорушійна сила, як і різниця потенціалів, чисельно дорівнює роботі переміщення одиничного заряду, то одиницею її також є вольт.
Слід чітко розрізняти поняття е.р.с., різниці потенціалів і напруги. Під різницею потенціалів розуміють роботу кулонівських сил по переміщенню одиниці додатного заряду з однієї точки в іншу точку кола. Під напругою розуміють роботу кулонівських і сторонніх сил по переміщенню одиниці додатного заряду з однієї в іншу точку кола. Вище дано означення е.р.с. В тому випадку, коли сторонні сили діють на всьому шляху проходження електричного струму, е.р.с. називається розподіленою (наприклад, е.р.с. індукції або самоіндукції). Якщо ж дія сторонніх сил поширюється лише на окремі ділянки кола, то е.р.с. називається зосередженою (наприклад, е.р.с. гальванічного елемента).
В розімкненому
електричному колі електростатичні сили
зрівноважуються сторонніми, отже
.
В цьому випадку різниця потенціалів
між полюсами джерела чисельно дорівнює
величині е.р.с., діючій в розімкненому
контурі.
Оскільки різниця потенціалів дорівнює зміні потенціальної енергії одиниці заряду, то е.р.с. визначає, який найбільший запас електростатичної енергії може набути одиниця кількості електрики внаслідок роботи сторонніх сил. Всередині джерела е.р.с. (у внутрішній частині кола) сторонні сили переміщують заряди проти електростатичних сил, зовні джерела е.р.с. (у зовнішній частині кола) заряди переміщуються в напрямку дії електростатичних сил. Точки, які розділяють зовнішню і внутрішню ділянку кола, називаються полюсами джерела е.р.с. Полюс з більшим потенціалом називають позитивним, а з меншим – негативним. Е.р.с. є величиною скалярною.
Електрорушійна сила гальванічного елемента не залежить від розмірів електродів і кількості електроліту, а визначається лише їх хімічним складом і при даних умовах постійна. Кожний тип елементів має певну е.р.с.