
- •1. Види вимірювань. Похибки.
- •2. Обробка результатів прямих та непрямих вимірювань
- •Механіка Лабораторна робота №1.1 Вивчення кінематики і динаміки поступального руху на машині Атвуда
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №1.2 Визначення моменту інерції твердих тіл за допомогою крутильних коливань
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №1.3 Визначення моменту інерції маятника Максвела
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №1.4 Вивчення центрального удару тіл
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №1.5 Визначення моменту інерції маятника Обербека
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №1.6 Визначення модуля Юнга за прогином стержня
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Молекулярна фізика і термодинаміка Лабораторна робота № 2.1 Визначення в’язкості рідини методом Стокса
- •Теоретичні відомості і опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №2.2 Визначення в’язкості повітря капілярним методом
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Обробка результатів вимірювання
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2.3 Визначення відношення теплоємностей повітря методом адіабатичного розширення
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки та виведення робочої формули
- •Хід роботи.
- •Завдання 2.
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2.4 Визначення коефіцієнта поверхневого натягу методом відриву кільця
- •Теоретичні відомості
- •Х Рис 2 ід роботи
- •Контрольні запитання
- •Електростатика. Постійний електричний струм Лабораторна робота № 3.1 Визначення електроємності конденсатора балістичним гальванометром
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.2 Визначення опору провідників за допомогою містка Уітстона
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.3 Визначення електрорушійної сили джерела методом компенсації
- •Теоретичні відомості
- •Виведення робочої формули
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.4 Вивчення залежності опору металів від температури
- •Теоретичні відомості .
- •Х Рис.1 ід роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3.5 Вивчення вакуумного діода і визначення питомого заряду електрона
- •Теоретичні відомості .
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
Опис установки
Д
ля
визначення коефіцієнта в’язкості
повітря використовується експериментальна
установка ФПТ І-І, загальний вигляд
якої зображено на рис.3.
Повітря в капіляр 4 подається мікрокомпресором, розміщеним у блоці приладів 2. Об’ємна витрата повітря вимірюється реометром 5, а потрібне її значення встановлюється регулятором “ВОЗДУХ” (1), який знаходиться на передній панелі блоку приладів. Для вимірювання різниці тисків повітря на кінцях капіляра призначений U – подібний водяний манометр 6. Геометричні розміри капіляра – радіус R, та довжина L вказані на панелі установки.
Хід роботи
Увімкнути установку тумблером “СЕТЬ”.
За допомогою регулятора “ВОЗДУХ” встановити вибране значення об’ємної витрати повітря Q за показами реометра (0,510-5м3/с).
Виміряти різницю рівнів води ∆h в колінах манометра
Повторити вимірювання за пп.2-3 для декількох значень об’ємної витрати повітря Q
).
Встановити регулятор витрати повітря на мінімум, після чого вимкнути установку тумблером “СЕТЬ”.
Записати значення ρ, g, R, L, Т та їх паспортні похибки.
Таблиця вимірювань
ρ=
R= ΔR0= .Δρ0= T= ΔT0=
g= l= Δl0= Δg0=
№ з/п |
Q, |
∆h, |
η, |
CI |
|
|
|
1. |
|
|
|
2. |
|
|
|
3. |
|
|
|
4. |
|
|
|
5. |
|
|
|
Ср. |
|
|
|
Обробка результатів вимірювання
Для кожного режиму за формулою (13)визначити коефіцієнт в’язкості повітря.
Знайти середнє значення коефіцієнта в’язкості.
За формулою (4) обчислити середню арифметичну швидкість теплового руху молекул повітря
, врахувавши, що
,
.
За формулою
обчислити середню довжину вільного пробігу молекул.
Дати оцінку похибкам вимірювань і записати кінцевий результат.
Контрольні запитання
Дати загальну характеристику явищ переносу.
Сформулювати закони Фіка, Фур’є та Ньютона для явищ переносу.
Який фізичний зміст в’язкості? В яких одиницях вимірюється ця величина в системі СІ?
Записати формулу для в’язкості ідеального газу.
Записати формулу середньої швидкості теплового руху молекул ідеального газу. Від яких фізичних величин вона залежить?
Що таке середня довжина вільного пробігу молекули? Від яких фізичних величин вона залежить?
В чому полягає суть капілярного методу визначення в’язкості газів?
Виведіть формулу Пуазейля .За яких умов її можна застосувати?
Лабораторна робота № 2.3 Визначення відношення теплоємностей повітря методом адіабатичного розширення
Мета роботи: визначити коефіцієнт Пуассона.
Теоретичні відомості
(Теорія до даної роботи описана в конспекті лекцій §2.8-2.12)
Теплоємністю тіла називається фізична величина, що чисельно рівна кількості теплоти, яку необхідно надати тілу, щоб нагріти його на 1К.
,
де
– кількість теплоти, необхідна для
зміни температури тіла на
кельвінів.
Питомою (молярною) теплоємністю називають кількість теплоти, яку необхідно надати одиниці маси (одному молю) речовини, щоб підвищити її температуру на 1К. Між питомою с та молярною С теплоємностями існує проста математична залежність
,
(1)
де
– молярна маса речовини.
Згідно першого закону термодинаміки
, (2)
де
– кількість теплоти.
Елементарна робота
розширення газу
дорівнює
. (3)
Елементарний приріст внутрішньої енергії dU дорівнює
. (4)
Розв’язуючи конкретні задачі термодинаміки найчастіше розглядають ізотермічний, ізобаричний, ізохоричний і адіабатичний процеси. Перший закон термодинаміки у застосуванні до таких процесів має вигляд:
ізотермічний
процес T=const,
; (5)
ізохоричний процес
V=const,
; (6)
ізобаричний процес
P=const,
; (7)
адіабатичний
процес
=0,
. (8)
Теплоємність газів
істотно залежить від характеру передачі
теплоти. Розрізняють теплоємності при
сталому об’ємі
та при сталому тиску
.
Для ідеального газу.
, (5)
. (6)
Відношення
теплоємностей
та
називається
коефіцієнтом Пуассона
.
(7)
Визначення для повітря є метою даної роботи.
З використанням формул (5) і(6) коефіцієнт Пуассона можна виразити через число ступенів вільності
. (8)
Перше рівняння системи рівнянь (9) є записом першого закону термодинаміки для адіабатного процесу, а друге – рівняння Менделєєва-Клапейрона.
(9)
З розв’язку (9) одержимо рівняння адіабати (рівняння Пуассона).
. (10)