Питання для самостійної роботи

1. Яке визначення культури Ви вважаєте найбільш правильним і повним?

2. Від якого слова походить термін "культура"?

3. Які основні підходи до вивчення культури використовуються сьогодні?

4. В чому полягає демократизм антропологічного підходу?

5. Перерахуйте основні функції культури.

6. Наскільки умовною є межа між матеріальною та духовною культурою?

7. Що є основою національної культури?

8. Які ви знаєте ознаки масової культури?

Література до теми

1. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / За загальн. Ред. П.В.Яртися. – Львів, 1994.

2. Мамонтов С.П. Основы культурологии. – М., 2001.

3. Попович М. Нарис з історії української культури. – К., 1994.

4. Розин В. Введение в культурологию. - М., 2000.

5. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / За ред. М.Заковича, – К., 2000.

Тема 2 праслов’янська культура. Культура київської русі Культура та побут народів, що проживали на території сучасної України.

Праслов’янська культура не може бути розглянута єдиним цілим – це, швидше, строката картина з багатьох елементів, кожний з яких розвивався своїм унікальним шляхом. І все ж єдність слов'янських народів мала місце й в сиву давнину – саме ця єдність виступила важливим чинником формування неповторної м'якої ментальності, одними з основних "носіїв" якої виступають українці.

Тривалий період українські землі в найдавніші часи були мало заселені – це відповідало територіальній специфіці. В V – IV тисячоліттях до н.е. на теренах нинішньої України почали розвиватися перші нечисленні общини, що вже володіли примітивними засобами обробітку ґрунту. З середини IV тисячоліття до н.е. на арену вітчизняної культури активно виходить трипільська цивілізація, що мала порівняно з оточуючими племенами високий рівень засобів виробництва та унікальну естетичну систему. Трипільські села можна співставити з невеликими тогочасними містами.

Велике значення для тогочасної культури мали кочові племена, що, як правило, вели напівкочовий спосіб життя. Першими племенами, про які до нас дійшли відомості, були кіммерійці. Та найбільше українську степову зону опанували скіфи, яких описав давньогрецький історик Геродот. Цей народ належав до індоєвропейської групи, мав розвинуту мистецьку та скотарську культуру. З ІІ століття до н.е. можна відзначити вагоме значення сарматських племен, які витіснили скіфів.

Власне, українці належать до східних слов'ян, що виокремилися з-поміж південних і західних слов'ян. Існує декілька теорій походження цих племен. Переважна більшість вчених зазначає, що прабатьківщиною слов'ян виступили північні схили Карпат, долина Вісли та басейн Прип'яті. З VII століття вони почали планомірно та одночасно розширювати ареал свого існування.

Культура східних слов'ян синтезувала досягнення культур народів, що проживали до цього в ареалі їх розселення. Разом з тим, вона є самобутньою, оригінальною культурою, складовою частиною світової культури. Найяскравіше культура слов'ян проявилася в зарубинецькій та черняхівській культурах та культурі антів. Жителі слов'янських городищ використовували природній ландшафт для спорудження своїх поселень, житло будували на високих берегах річок. Розміри поселень як правило невеликі. В центрі зводилися укріплені фортеці, які використовувалися для захисту від ворога, проведення племінних зборів та культових обрядів. Археологічними дослідженнями виявлено багато городищ в українських землях: Київщина - 400, Волинь - 350, Поділля - 250, Чернігівщини - 150, Галичина - 100. В кожному племінному об'єднанні були городові центри: у полян - Київ, сіверян - Чернігів, древлян - Турів. Найбільшим серед них був Київ. Він мав вулиці, майдани. Другим за розмірами був Чернігів.

Міста були центрами ремесла і торгівлі. Слов'яни володіли керамічним, ювелірним, скляним, шкіряним, збройним виробництвом. Миски, глечики, горщики та інший столовий та господарський посуд виробляли на гончарному колі. Ювелірні вироби виготовляли з бронзи, срібла, міді, золота. Бронзу застосовували для медичних інструментів - пінцетів та хірургічних ножів.